Номер провадження: 22-ц/813/3041/25
Справа № 522/13499/23
Головуючий у першій інстанції: Ковтун Ю.І.
Доповідач Погорєлова С. О.
07.10.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Чеботар А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та представника Виконавчого комітету Одеської міської ради у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Ковтун Ю.І. 04 листопада 2024 року у м. Одеса, -
встановила:
У липні 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якій позивач просив: стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь позивача 115051,75 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 115051,75 грн., та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
19 серпня 2024 року від представника позивача Осадчого С.А. до суду першої інстанції надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі, в якій заявник просив стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Заява мотивована тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказував орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Окрім того, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що на момент подання позовної заяви було неможливо визначити точний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, та те, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з детальним описом виконаних робіт, та усіма доказами, буде подана до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після винесення рішення по справі. Зазначав, що ОСОБА_1 понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2024 року стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 1250,52 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що збір матеріалів, аналіз та підготовка позовної заяви зайняли у представника позивача значного часу, при цьому витрати у розмірі 5000 грн., стягнуті судом, не покривають навіть транспортні витрати адвоката на проїзд на судові засідання, та витрат на друк/копіювання матеріалів справи.
В апеляційній скарзі представник Виконавчого комітету Одеської міської ради просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що є незрозумілим, з яких міркувань виходив суд першої інстанції, визначаючи суму витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., приймаючи до уваги той факт, що адвокатом продубльовано текст, зміст запитів у державні органи щодо визначення особи, яка відповідає за стан зелених насаджень, чим штучно завищено розмір витрат на правничу допомогу.
Сторони про розгляд справи на 07 жовтня 2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явилася представник виконавчого комітету Одеської міської ради.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Виконавчого комітету Одеської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Частинами 3 та 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 серпня 2022 року у справі № 910/12876/19 зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. 79 і 112 відповідно).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною відповідача заявлялось вимоги щодо зменшення відповідних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, па підтвердження судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом в суді даної справи, представником Осадчого С.А. було надано до суду першої інстанції:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ОД №004337 на ім'я Трояна О.С.;
- ордер Серія ВН № 1263456 від 08 вересня 2023 року про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Трояном О.С.;
- Договір про надання правової допомоги №14/06/2023-1 від 14 червня 2023 року, що укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Трояном О.С. (Адвокат).
Згідно розділу V Договору «Гонорар та порядок оплати гонорара», сума та порядок оплати гонорару Адвоката встановлюється додатковою угодою, яка буде укладена сторонами після ухвалення судом рішення по справі. Орієнтовна сума гонорару Адвоката становить 10000 грн., без врахування участі у судових засіданнях. Участь у судових засіданнях оплачується окремо.
- Додаткову угоду № 1 від 16 серпня 2024 року до договору про надання правової допомоги №14/06/2023-1 від 14 червня 2023 року, згідно якої розділ V Договору викладено у наступній редакції: «1. Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар за цим Договором 10000 грн. за підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, запитів та інших процесуальних документів необхідних для ведення справи у суді першої інстанції, а також збирання доказів для підготовки позовної заяви. 2. Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар за кожне судове засідання у розмірі 1000 грн., у разі участі останнього у судовому засіданні. 3. Для оплати гонорару, Адвокат та Клієнт підписують акт прийому-передачі (виконаних робіт) за результатом ведення справи.»
- Акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 16 серпня 2024 року, відповідно до якого сума за надані послуги становить 16000 грн.
Зі вказаних документів вбачається, що представник позивача здійснював підготовку та складання документів, які подавав до суду, приймав участь у судових засіданнях. Загальний розмір таких юридичних послуг складає 16000 грн., детальне обґрунтування яких міститься в Акті.
Колегія суддів, врахувавши складність справи, тривалість витраченого адвокатом часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, доходить висновку, що стягненню з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн., та зазначений розмір витрат є співмірним із ціною позову, а також обсягом дій, вчинених адвокатом в інтересах позивача.
За таких підстав, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги представника Виконавчого комітету Одеської міської ради про те, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення порушені критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру.
Доводи апелянта, що є незрозумілим, з яких міркувань виходив суд першої інстанції, визначаючи суму витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., сприймаються апеляційним судом критично, оскільки матеріали справи містять належні та достатні докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, що підтверджується, зокрема договором про правову допомогу та договорами про зміни та доповнення до нього, актом наданих послуг та квитанціями. Крім того, суд вважає витрати на правову допомогу такими, що фактично понесені, навіть якщо заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, що узгоджується з практикою ЄСПЛ (рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного додаткового судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі визначився з характером спірних правовідносин, у зв'язку із чим мотивувальна частина додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2024 року підлягають зміні шляхом її викладення у редакції цієї постанови, а абзац другий резолютивної частини додаткового рішення підлягає викладенню у наступній редакції:
«Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) грн.».
В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Виконавчого комітету Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Мотивувальну частину додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2024 року змінити, викласти її у редакції цієї постанови.
Абзац другий резолютивної частини додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2024 року викласти у наступній редакції:
Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 20 жовтня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Л.М. Вадовська
О.М. Таварткіладзе