20.10.25
22-ц/812/1893/25
Справа №2-3-7158/09 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Провадження №22-ц/812/1893/25
Постанова
Іменем України
20 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Колосовою О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва постановлену 04 вересня 2025 року, під головуванням судді Саламатіна О.В., в приміщенні суду першої інстанції, по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» про заміну сторони, шляхом заміни стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа,
19 серпня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі - ТОВ «Дебт Форс») звернулось до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа.
Заява мотивована тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року позов Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором №23/032/08-ZKLN в сумі 861 183 грн 58 коп, а також судові витрати.
11 червня 2010 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист у цій справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2015 року замінено стягувача у справі №2-3-7158/2009 з ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк».
16 серпня 2021 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва у даній справі замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал».
В подальшому, 23 вересня 2020 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» укладено Договір № 2306/К про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №23/032/08-ZKLN.
10 березня 2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «Дебт Форс» укладено Договір №10-03/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило, а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за Кредитним договором №23/032/08-ZKLN.
24 травня 2019 року Центральним відділом ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні №43810466 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно інформації Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оригінал виконавчого документа та постанова державного виконавця від 24 травня 2019 року повернуті стягувачу ПАТ «Дельта Банк».
Проте, під час передачі кредитної справи від первісного кредитора оригінал виконавчого листа не передавався. За вказаним виконавчим листом сума боргу не стягнута.
Вказує, що оскільки виконавчий лист по боржнику ОСОБА_4 в останнє повернуто 24 травня 2019 року, строк його пред'явлення до виконання закінчується 24 травня 2022 року, але з урахуванням запровадження в Україні воєнного стану, який триває й на даний час, цей строк вважається не пропущеним.
Посилаючись на викладене, заявник просив суд замінити у виконавчих листах: №2-3-7158/2009 вибулого стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» та видати дублікати виконавчих листів №2-3-7158/2009, щодо боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_3
04 вересня 2025 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва заяву ТОВ «Дебт Форс» задоволено частково.
Постановлено замінити стягувача у виконавчому листі №2-3-7158/2009 виданому 11 червня 2010 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості у розмірі 862 159 грн 58 коп., з ТОВ «Вердикт Капітал», як вибулої сторони, на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс».
Також, постановлено видати ТОВ «Дебт Форс» дублікат виконавчого листа №2-3-7158/2009 від 11 червня 2010 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» боргу у сумі 862159 грн 58 коп.
В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у правовідносинах, які виникли на підставі договору кредиту між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк», відбулась заміна кредитора, правонаступником якого є заявник.
Суд також вважав, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив, оскільки виконавчий лист №2-3-7158/2009 від 11 червня 2010 року знаходився на виконанні до 24 травня 2019 року. Після чого, виконавчий документ повернуто стягувачу, отже трирічний строк його пред'явлення до виконання спливав 25 травня 2022 року. Враховуючи запровадження в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану та набрання чинності з 26 березня 2022 року Законом України №2129-IX від 15 березня 2022 року, станом на дату звернення ТОВ «Дебт Форс» із даною заявою, відповідний строк не сплив, що не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до примусового виконання.
Суд прийняв до уваги інформацію Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), викладену у листі №126196 від 01 вересня 2025 року, встановив, що виконавчий документ було втрачено, дійшов висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.
Судом відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» про заміну стягувача та видачі дубліката виконавчого листа №2-3-7158/2009 від 11 червня 2010 року щодо стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 862 159 грн 58 коп через те, що в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення такого виконавчого листа до виконання, в межах встановленого законом строку, починаючи з дати його видачі - 11 червня 2010 року. Докази втрати зазначеного виконавчого листа у справі теж відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» від 19 серпня 2025 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що заява ТОВ «Дебт Форс» про заміну сторони та видачу дублікату виконавчого документа не відповідає вимогам передбаченим ст. 183 ЦПК України щодо її форми та змісту, тому районний суд безпідставно прийняв заяву до розгляду, хоча мав повернути заявнику.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 щодо можливості заміни сторони виконавчого провадження, якщо таке закінчено.
Оскільки виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого документу було завершено, виконавчий лист повернуто стягувачу, тому заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення. Адже вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Крім того, вказує, що 26 березня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого, з метою виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №23/032/08-ZKLN, передано в іпотеку Банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
В позасудовому порядку на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки у спосіб передбачений ст.36 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 квітня 2019 року зазначена квартира була продана на аукціоні, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ «Дебт Форс».
09 жовтня 2025 року на адресу апеляційного суду від ТОВ «Дебт Форс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані та просить ухвалу районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається і судом першої інстанції встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №23/032/08-ZKLN від 26 березня 008 року у розмірі 861 183 грн 58 коп., а також судові витрати.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27листопада 2015 року замінено стягувача у виконавчому провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-3-7158/2009, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 11 червня 2010 року, а саме: первісного стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» замінено на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк».
16 серпня 2021 року на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому листі, виданому на виконання рішення у цивільній справі № 2-3-7158/2009 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» укладено Договір №10-03/23 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за кредитним договором №23/032/08-ZKLN від 26 березня 2008 року (з урахуванням договору від 23 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» №2306/К про відступлення прав вимоги).
26 травня 2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «Дебт Форс» укладено Договір №26-05/23 про відступлення прав вимоги. За умовами вказаного договору ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило, а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за кредитним договором №23/032/08-ZKLN від 26 березня 2008 року (з урахуванням договору від 10 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» №10-03/23 про відступлення прав вимоги).
Умовами п. 5.2 Договору №26-05/23 про відступлення прав вимоги від 26 травня 2023 року визначено: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Попереднім (первісним) кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4)».
В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі Реєстру Боржників за №26-05/23 про відступлення прав вимоги від 26 травня 2023 року, а також платіжна інструкція №393670004 від 26 жовтня 2023 року про оплату 154504 грн 11 коп. на виконання п. 7.1 умов Договору №26-05/23 від 26 травня 2023 року.
Таким чином, ТОВ «Дебт Форс» стало новим кредитором за кредитним договором, укладеним 26 березня 2008 року з ОСОБА_4 .
Як видно з листа Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицї (м.Одеса) за №126196 від 01 вересня 2025 року, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №43810466 з примусового виконання виконавчого листа №2-3-7158/2009 виданого 11 червня 2010 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» боргу у сумі 862159 грн 58 коп.
24 травня 2019 року головним державним виконавцем Відділу Власенко В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав зазначених в п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оригінал виконавчого документу разом з копією зазначеної постанови було направлено на адресу стягувача ПАТ «Дельта Банк». Надати докази направлення оригіналу виконавчого документа на адресу стягувача неможливо, оскільки сплив 1 річний термін зберігання реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції.
ТОВ «Дебт Форс» у заяві про видачу дубліката виконавчого документа зазначило, що під час передачі кредитної справи від первісного кредитора оригінал виконавчого листа не передавався, що унеможливлює виконання судового рішення. При цьому, посилався на лист Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), №126196 від 01 вересня 2025 року.
Наведене свідчить про відсутність виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби, а також про те, що його було втрачено.
Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін, виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що хоча заміна кредитора у зобов'язанні відбувається поза межами виконавчого провадження, із заявою про заміну сторони виконавчого провадження до суду може звертатися як особа, яка є стороною виконавчого провадження, так і особа, яка є правонаступником цієї особи, а рішення про заміну сторони виконавчого провадження приймає саме суд.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
У частині п'ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
У пунктах 5, 7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом; виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з ч.1 п.17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
При вирішенні питання щодо видачі дублікату виконавчого листа у зв'язку з його втратою, суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
При цьому, єдиною вимогою до заяви про видачу дубліката виконавчого документа є дотримання визначених законом строків його пред'явлення до виконання. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат вказаного документу має повністю відтворювати втрачений, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Встановлено, що постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 травня 2019 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» боргу у сумі 862 159 грн 58 коп. повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із відсутністю майна у боржника на яке може бути звернено стягнення.
За такого, строк пред'явлення виконавчого листа переривався та його початок відліковується з дня повернення тобто з 24 травня 2019 року.
Встановивши факт дотримання стягувачем строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заява ТОВ «Дебт Форс» відносно боржника ОСОБА_4 підлягає задоволенню і у даній справі необхідно замінити стягувача з ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс», видавши останньому дублікат виконавчого листа № 2-3-7158/2009 про стягнення з ОСОБА_4 боргу за кредитним договором у сумі 861 183 грн 58 коп. та 976 грн судових витрат.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що необхідною умовою для можливості заміни стягувача у виконавчому провадженні є наявність відкритого виконавчого провадження, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, є помилковими та такими, що пов'язані з невірним тлумаченням правових норм, що регулюють спірні правовідносини.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 зазначила, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Крім того, у вказаній постанові зазначено, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно.
Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України , відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17.
Оскільки виконавчий документ у виконавчому провадженні №43810466 було повернуто стягувачу, тобто виконавче провадження за виданим судом першої інстанції виконавчим листом у цій справі не відкрито, заміна стягувача у виконавчому листі № 2-3-7158/2009 регулюється статтею 55 ЦПК України.
Водночас варто звернути увагу і на те, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження№ 14-197цс21, пункти 127- 130).
Матеріали справи свідчать про те, що у своїй заяві ТОВ «Дебт Форс» просило суд змінити вибулого стягувача на правонаступника у виконавчому листі № 2-3-7158/2009 за позовом ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Посилалося зокрема на те, що строк на пред'явлення виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 2-3-7158/2009 після його повернення стягувачу 24 травня 2019 року ще не минув і зобов'язання за кредитним договором боржником ОСОБА_4 не виконано.
Змістовний аналіз наведених вимог заяви та її мотивів свідчить про те, що ТОВ «Дебт Форс» мало на меті не просто отримати процесуальний статус стягувача, а хотіло змінити сторону стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року за позовом ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за виконавчим листом, виданим 11 червня 2010 року, на підставі матеріального правонаступництва за договором від 10 березня 2023 року про відступлення прав вимоги, для стягнення боргу, а тому переконувало, що строк повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання не закінчився.
Враховуючи мету (суть) вимог заяви ТОВ «Дебт Форс», а також те, що заявник набув всіх прав кредитора за зобов'язаннями ОСОБА_4 , які виникли за кредитним договором, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність матеріального правонаступництва у спірних правовідносинах та набуття заявником права порушувати питання про заміну сторони стягувача у виконавчому документі (процесуальне правонаступництво).
Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що в позасудовому порядку на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ «Дебт Форс», так як не звільняє боржника від виконання судового рішення, а лише стосується розміру виконання зобов'язання.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, в силу ч.2 ст.376 ЦПК України, так як не призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів не аналізує законність ухвалення судового рішення щодо ОСОБА_3 , оскільки рішення суду в цій частині не оскаржується, тому не є предметом апеляційного перегляду.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді:
Повне судове рішення складено 21.10.2025 р.