Справа № 464/1641/24 Головуючий у 1 інстанції:
Провадження № 22-з/811/228/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
02 жовтня 2025 року м.Львів
Справа № 464/1641/24
Провадження № 22-з/811/228/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна,-
встановив:
5 березня 2024 року керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Кулинич Ю.М. в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування з його приватної власності до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради квартири загальною площею 54,6 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2182941846101).
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 20 травня 2025 року позов задоволено. Витребувано з приватної власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради квартиру загальною площею 54,6 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2182941846101). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 9 905,15 грн
Постановою Львівського апеляційного суду від 4 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задоволено. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволення позову керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування з приватної власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 32,4 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2182941846101).
8 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подав до Львівського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання витрат на правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що інтереси ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції представляв адвокат Бориславський А.Л. В поданому відзиві на позовну заяву було зазначено, що попередній (орієнтований) розрахунок витрат на оплату послуг на правничу допомогу адвоката становить 15000 - 20000 грн. У поданій апеляційній скарзі він просив стягнути з позивачів витрати на правничу допомогу відповідача.
В поданій заяві про ухвалення додаткового рішення, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив стягнути з Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області та Львівської міської ради (за рахунок бюджетних асигнувань) витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі по 10 500 грн. з кожного.
16 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» керівник Пустомитівської окружної прокуратури Букаловський Р.О. подав до Львівського апеляційного суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Заява мотивована тим, що подані представником заявника розрахунки щодо вартості наданих послуг є неспівмірними зі складністю справи та є завищеними. Окрім цього, Пустомитівська окружна прокуратура є структурним підрозділом Львівської обласної прокуратури, тому на неї не може бути покладено судові витрати. Заявником не залучено в поданій заяві Державну казначейську службу України, яка є спеціально уповноваженим державним органом щодо проведення розрахунків бюджетних коштів у разі задоволення вимог заявника. Просить заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Від Львівської міської ради не надходило заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, яку представник ОСОБА_1 просить стягнути.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України відсутня необхідність виклику учасників справи у судове засідання.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В ідповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати .
Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії», щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Представник Бориславський А.Л. на підтвердження факту надання ОСОБА_1 правничих послуг в суді першої та апеляційної інстанції до заяви про ухвалення додаткового рішення долучив: фотокопію договору №14/24 про надання правничої допомоги від 19 березня 2024 року; фотокопію додаткової угоди №1 від 19 березня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 19 березня 2024 року №14/24; фотокопію акту виконаних робіт та наданих послуг від 8 вересня 2025 року згідно договору про надання правничої допомоги від 19 березня 2024 року №14/24; фотокопії платіжних інструкцій на загальну суму 21 000 грн.; фотокопії доказів надсилання сторонам апеляційної скарги з додатками, клопотання про допит свідків та клопотання про витребування доказів; докази надсилання заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками сторонам.
Судом встановлено, що адвокат Бориславський А.Л. у Сихівському районному суді міста Львова та у Львівському апеляційному суді під час розгляду цивільної справи №464/1641/24, на підставі укладеного 19 березня 2024 року договору №14/24 про надання правничої допомоги, представляв інтереси ОСОБА_1 .
Згідно п.4.1 договору, за надану правову допомогу клієнт ( ОСОБА_1 ) зобов'язується сплатити адвокату (Бориславському А.Л.) гонорар, розмір якого та порядок сплати визначається сторонами окремо та фіксується у додатковій угоді. По завершенню судової справи складається акт виконаних робіт та наданих послуг до цього договору.
У додатковій угоді №1 від 19 березня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 19 березня 2024 року №14/24 сторонами погоджено вартість послуг, а саме, що сторони домовились, що клієнт сплатить на рахунок адвоката: гонорар за правничу допомогу адвоката за представництво в судах та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку відзиву на позовну заяву, тощо в сумі 1000 грн. за 1 годину роботи адвоката; за одне судове засідання в суді першої інстанції в сумі 3000 грн. незалежно від тривалості по часу судового засідання; за одне судове засідання в суді апеляційної інстанції в сумі 4000 грн незалежно від тривалості по часу судового засідання. Авансовий платіж за правничу допомогу становить 5000 грн.
Згідно акта виконаних робіт та наданих послуг від 8 вересня 2025 року, Бориславський А.Л. надав, а Мельник М.Б. прийняв правничу допомогу у Сихівському районному суді м.Львова та в Львівському апеляційному суді у справі №464/1641/24 наступні послуги: 1)в Сихівському районному суді м.Львова: підготовка відзиву на позовну заяву - 5 годин; підготовка клопотання про витребування доказів і про допит свідків - 1 год; підготовче судове засідання - 4 судові засідання; судові засідання - 8; апеляційна скарга, клопотання про звільнення від сплати судового збору, 2) у Львівському апеляційному суді: судові засідання - 2. Сторонами погоджено, що вартість наданих послуг згідно даного акта становить 21 000 грн.
Зазначені послуги в акті виконаних робіт та наданих послуг від 8 вересня 2025 року є дійсними та таким, що були фактично надані.
З долучених до заяви про ухвалення додаткового рішення платіжних інструкцій вбачається, що ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 21 000 грн. на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Бориславський А.Л. просив стягнути з Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області та Львівської міської ради (за рахунок бюджетних асигнувань) витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі по 10500 грн. з кожного.
Колегія суддів прийшла до висновку, що представником відповідача надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді першої та апеляційної інстанції, а тому з огляду на відсутність заперечень з боку Львівської міської ради щодо розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає, що з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 10 500 грн.
Апеляційний суд враховує, що Пустомитівська окружна прокуратура є структурним підрозділом Львівської обласної прокуратури, яка не брала участі у справі, не висловлювала свого відношення щодо витрат на правничу допомогу. Відтак, такі витрати не можуть бути стягнуті із прокуратури.
Керуючись ст. ст. 133,137,141, 270, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна, задовольнити частково.
Стягнути з Львівської міської ради (місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн.
У решті заяви відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Постанова складена і підписана 7 жовтня 2025 року.
Головуючий-______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________ Ю.Р.Мікуш___________________ Р.В. Савуляк