Справа № 441/3095/24 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.
Провадження № 22-ц/811/1812/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
17 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 08 травня 2025 року, -
у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Ухвалою судді Городоцького районного суду Львівської області від 31 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.
В лютому 2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про виділ в натурі частки у житловому будинку.
Ухвалою судді Городоцького районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про виділ в натурі частки у житловому будинку. Зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про виділ в натурі частки у житловому будинку прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності та об'єднано в одне провадження з цивільною справою № 441/3095/24.
14 квітня 2025 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , подала клопотанняпро зупинення розгляду даної цивільної справи до вирішення цивільної справи№ 441/1202/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Городоцької міської ради Львівської області, приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Марців Ірина Василівна, про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.Клопотання обґрунтоване тим, що у справі 441/1202/23, яка розглядається Городоцьким районним судом Львівської області, позивач просить виділити їй в натурі 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: другий поверх, що складається з коридору 9,9 кв.м., кімнати 11,8 кв.м., кімнати 18,3 кв.м., кімнати 17,5 кв.м., кімнати 30,0 кв.м., всього загальною площею 87,5 кв.м. Таким чином, від наслідків розгляду цивільної справи № 441/1202/23 залежить можливість задоволення цього позову і зустрічного, оскільки на сьогодні невідомо, які саме приміщення у спірному будинку будуть виділені в натурі ОСОБА_3 .
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 08 травня 2025 року клопотання задоволено.
Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про виділ в натурі частки у житловому будинку до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 441/1202/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Городоцької міської ради Львівської області, приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Марців Ірина Василівна, про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 441/1202/23, оскільки предмети позовів у даних справах є різними. Вважає, що судом першої інстанції штучно затягується розгляд даної справи та вчиняються перешкоди у доступі позивачу до правосуддя. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що як в справі №441/3095/24, такі в справі №441/1202/23, предметом спору є виділ в натурі часток із житлового будинку АДРЕСА_1 різним співвласникам, що свідчить про об'єктивну неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 441/1202/23.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Питання зупинення провадження у справі врегульовано у Главі 8 Розділу ІІІ ЦПК України.
Зокрема, статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави за яких суд зобов'язаний або може зупинити провадження у справі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Наведене дає підстави для висновку про те, що необхідність в зупиненні провадження у справі за вищеназваним пунктом виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
При цьому, між двома справами, що розглядаються, має існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній справі, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.
Разом з цим, відповідна підстава для зупинення провадження у справі застосовується лише у разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Неможливість розгляду справи є оціночним поняттям, яке повинно ґрунтуватися на можливості ухвалення рішення тільки після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністративній справі.
Строки на які зупиняється провадження у справі визначені статтею 253 ЦПК України.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, відтак суд повинен виходити з того, що тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства та є неприпустимою.
Разом з тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.
Обов'язкове зупинення провадження у справі на підставі вказаного припису можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої, тобто неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлює інший суд в іншій справі; 2) пов'язаність справи, яку суд розглядає, та тієї, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання й оцінку доказів у першій (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 156/752/22).
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можна з'ясувати та встановити у цьому провадженні, але які мають значення для справи, провадження у якій зупинене. Об'єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання й оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинене, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яку суд розглядає, з іншою справою; чим зумовлена об'єктивна неможливість розгляду судом першої до розгляду другої. Отже, необхідність зупинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України виникає тоді, якщо неможливо ухвалити рішення в одній справі до вирішення іншої. Факти, встановлені в останній, повинні мати преюдиційне значення для першої. Суд не може стверджувати про об'єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані докази дозволяють встановити й оцінити обставини, які мають значення для вирішення спору (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
З матеріалів справи вбачається, що у даній справі ОСОБА_1 30 грудня 2024 року звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та просила виділити їй у приватну власність в натурі частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме приміщення 1-1 5,7 кв.м. та 1-2 коридор 7,4 кв.м, що сукупно становить 13,1 кв.м., стягнути з відповідачів на користь позивачки компенсацію за площу, на яку буде зменшена її частка у житловому будинку.
З матеріалів справи також вбачається, що 24 лютого 2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_4 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , в якій просили виділити у приватну власність ОСОБА_1 в натурі частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме, приміщення 1-10, площею 11.8 кв.м., та стягнути в її користь компенсацію за 2.2 кв.м., на які буде зменшена її частка в цьому житловому будинку.
Встановлено, що в провадженні Городоцького районного суду Львівської області (суддя Яворська Н.І.) перебуває справа № 441/1202/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про виділення їй в натурі 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: другого поверху, що складається з коридору 9,9 кв.м., кімнати 11,8 кв.м., кімнати 18,3 кв.м., кімнати 17,5 кв.м., кімнати 30,0 кв.м., всього загальною площею 87,5 кв.м.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року у справі № 441/1202/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про виділення їй в натурі 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , призначено судову будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно правових актів у галузі будівництва виділити у натурі 1/2 частини ОСОБА_3 , виділивши їй у власність другий поверх будинку АДРЕСА_1 , а саме: приміщення 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, що є у спільній частковій власності громадян: 1/2 частки ОСОБА_3 , 1/12 частки ОСОБА_1 , 5/24 частки ОСОБА_4 , 5/24 частки ОСОБА_4 .?
які варіанти виділу у натурі 1/2 частки ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників 1/2 частки ОСОБА_3 , 1/12 частки ОСОБА_1 , 5/24 частки ОСОБА_4 , 5/24 частки ОСОБА_4 та вимог нормативно правових актів?
А відтак, у справі № 441/1202/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про виділення їй в натурі 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , підлягають встановленню обставини щодо технічної можливості виділення ОСОБА_3 в натурі частини житлового будинку, з виділенням їй у власність другого поверху будинку, та щодо можливих варіантів виділу у натурі частки ОСОБА_3 відповідно до часток інших співвласників: 1/12 частки ОСОБА_1 , 5/24 частки ОСОБА_4 , 5/24 ОСОБА_4 .
З аналізу предмету та підстав вищевказаних позовів вбачається, що дані справи є пов'язаними, оскільки предметом спору в цих справах є виділення в натурі часток у житловому будинку АДРЕСА_1 різним співвласникам, яким належать різні частки у житловому будинку.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції вірно визначив, що між вказаними справами існує матеріально-правовий зв'язок, оскільки обставини, встановлені в цивільній справі №441/1202/23 щодо виділення ОСОБА_3 належної їй частки в натурі будуть мати значення для цивільної справи №462/3225/24.
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення цивільної справи №441/1202/23 полягає у тому, що рішенням суду в іншій справі №441/1202/23 можуть бути встановлені обставини, які впливають на прийняття рішення у даній справі.
Задовольняючи заяву про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції врахував те, що вирішення спору у справі №441/1202/23 матиме значення для вирішення спору у справі №462/3225/24, оскільки предметом обох спорів є виділ у натурі частки у житловому будинку АДРЕСА_1 , а відтак результат вирішення позовних вимог ОСОБА_3 у справі №441/1202/23 впливатиме на виділ в натурі часток інших співвласників, в тому числі ОСОБА_1 .
Твердження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції штучно затягується розгляд даної справи та вчиняються перешкоди у доступі позивачу до правосуддя, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 08 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 17.10.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк