Справа № 443/1473/25 Головуючий у 1 інстанції: РАВЛІНКО Р. Г.
Провадження № 33/811/1466/25 Доповідач в 2-й інстанції: Головатий В. Я.
20 жовтня 2025 року суддя судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Чорненького Я. Б. на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 18.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 18.09.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 , 17.08.2025 о 05 год 15 хв у м. Ходорів, вул. Тарнавського, 19, Стрийського району, Львівської області, керував транспортним засобом «Renault kangoo», р. н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У поданій апеляції захисник не погоджуючись із постановою суду, просить скасувати та провадження у справі закрити у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що вчинив адміністративне правопорушення у сані крайньої необхідності. Зазначив, що напередодні вживав алкогольні напої. О 04:35 год. отримав від керівника ПС 750 кВ «Західноукраїнська» ОСОБА_2 усне розпорядження прибути на територію підстанції для локалізації витоку води із магістрального водогону в системі протипожежного захисту трансформаторного обладнання підстанції та підготовки водогону для подальшого ремонту. Саме тому керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки зазначена аварійна ситуація могла привести до відключення енергетичного обладнання підстанції.
ОСОБА_1 та його захисник Чорненький Я. Б. подали клопотання про розгляд апеляційної скарги у їхній відсутності, просили задовольнити апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, що у апеляційній скарзі не оспорюється та перевірці судом апеляційної інстанції не підлягає.
Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі крайньої необхідності відбувається зіткнення двох інтересів: загроза заподіяння шкоди одним охоронюваним законом інтересам усувається шляхом заподіяння шкоди, хоча й меншої, іншим.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза зазначеним охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Небезпека за таких обставин не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу.
Таким чином, для встановлення стану крайньої необхідності суд, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, а також заподіяної шкоди, яка при цьому повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода, їхній взаємозв'язок.
Встановлено, що ОСОБА_1 , 17.08.2025 о 05 год. 15 хв. у м. Ходорів, вул. Тарнавського, 19, Стрийського району, Львівської області, керував транспортним засобом «Renault kangoo», р. н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.
Відповідно до службової записки керівника ПС 750 кВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Львівського регіонального центру обслуговування мережі, Західного територіального управління обслуговування мережі, НЕК «Укренерго» ОСОБА_2 , 17.08.2025 року о 04:30 год. йому стало відомо про аварійне пошкодження магістрального водогону в системі протипожежного захисту трансформаторного обладнання підстанції, у зв'язку з чим ним було прийнято рішення про невідкладний ремонт та дано розпорядження керівнику підрозділу обслуговування інженерних мереж ОСОБА_1 виїхати на об'єкт для локалізації витоку води та підготовки його для подальшого ремонту.
Поряд з цим, зазначена небезпека повинна бути у нерозривному взаємозв'язку із заподіяною шкодою, якою на думку апелянта, є вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частиною 1 стаття 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є водії транспортних засобів.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
При цьому, зазначене адміністративне правопорушення є закінченим з моменту фактичного початку керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Таким чином, для визнання правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, закінченим не вимагається настання будь-якої шкоди, оскільки воно має формальний склад і вважається завершеним із моменту вчинення дії, передбаченої диспозицією статті.
Відтак, при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, жодна шкода суспільним інтересам не заподіюється, а відтак вчинення його у стані крайньої необхідності виключається.
Поряд з цим, апелянтом жодним чином не обґрунтовано, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, нерозривно пов'язане із усуненням аварійної ситуації, а також неможливість знешкодження такої іншими способами.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підстави для закриття провадження у справі відсутні, а тому постанова Жидачівського районного суду Львівської області від 18.09.2025 року є законною, обґрунтованою, вмотивованою та скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
постановив:
постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 18.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Чорненького Я. Б. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Головатий В. Я.