Справа №523/20835/25
Провадження №1-кс/523/6505/25
21 жовтня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, скаргу адвоката ОСОБА_3 діючого в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі) ОСОБА_5 від 06.09.2025 про закриття кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч. 2 КК України,
В провадження слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_3 діючого в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі) ОСОБА_5 від 06.09.2025 про закриття кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч. 2 КК України.
З тексту скарги встановлено, що адвокат ОСОБА_3 діючи в інтересах ОСОБА_4 , вищевказану постанову від 06.09.2025 про закриття кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч. 2 КК України, вважає незаконною, тому просить скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні особа адвокат ОСОБА_3 вимоги своєї скарги підтримав, просив задовольнити скаргу та скасувати постанову про закриття провадження.
У судове засідання слідчий не прибула, однак подала через канцелярію до суду заперечення на скаргу, та надала суду для вивчення матеріали кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч.2 КК України.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши скаргу з додатками, вивчивши матеріали кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч.2 КК України, які було витребувано та надано суду, та постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі) ОСОБА_5 від 06.09.2025 про закриття кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст.365 ч.2 КК України, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, встановлено наступне.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч.2 КК України.
Підставою внесення відомостей до ЄРДР стала ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 25.08.2022 у справі № 522/6898/22, якою доручено провести перевірку заяви обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування до нього співробітниками правоохоронних органів в Одеській області недозволених методів слідства на стадії досудового розслідування кримінального провадження № 22022160000000050 від 05.04.2022.
З досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч. 2 КК України та оскаржуваної постанови від 06.09.2025 року про закриття провадження встановлено, що в ході досудового розслідування встановлено, що на початку березня 2022 року Управлінням СБ України в Одеській області, в ході виконання доручення слідчого СВ Управління СБ України в Одеській області (в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України) про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 22022160000000022 від 02.03.2022 за ч.ч. 2, 3 ст. 110 КК України, отримано інформацію про причетність до сприяння державі-агресору Російській Федерації в проведенні підривної діяльності проти України, в тому числі до збройного нападу на Збройні Сили України і правоохоронні органи, громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Про вказані обставини Управління СБ України в Одеській області проінформувало слідчий відділ Управління СБ України в Одеській області 10.03.2022.
Проаналізувавши і оцінивши інформацію, слідчим слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області було прийнято рішення про невідкладне проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , до постановлення слідчим суддею ухвали про дозвіл на проведення обшуку, у невідкладеному випадку, пов'язаному з врятуванням майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.
В результаті проведеного 10.03.2022 обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , були виявлені і вилучені докази його протиправної діяльності, серед іншого: пістолет ПМ з магазинами і набоями, автомат АК з магазинами і набоями, помпову рушницю, декілька ручних осколкових гранат, велику кількість набоїв калібру 5,45x39 мм до автоматів АК в запаяному цинковому ящику, ноутбук, декілька мобільних телефонів, деякі документи ОСОБА_4 . Безпеку учасників обшуку забезпечували співробітники ЦСО «А» СБ України.
У подальшому слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси проведення обшуку було належним чином легалізовано і на вилучені об'єкти накладено арешт.
Враховуючи отримані в ході обшуку докази (зокрема, вилучену армійську вогнепальну зброю та боєприпаси), наявність в мобільному телефоні ОСОБА_4 листування з представниками розвідувального органу держави-агресора Російської Федерації, а також наявну оперативну інформацію про його причетність до співпраці з розвідувальними органами держави-агресора, зокрема, про його готування до збройного нападу на Збройні Сили України і правоохоронні органи в ході спроби окупації російськими військами Одеської області, 11.03.2022 Управлінням СБ України в Одеській області підготовлено та направлено до слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області в порядку ст. 214 КПК України два повідомлення про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень: за ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю) і за ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада).
В результаті, 11.03.2022 слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань два кримінальні провадження: за ч. 1 ст. 263 КК України і за ч.1 ст. 111 КК України, які об'єднані прокурором з кримінальним провадженням № 22022160000000022 від 02.03.2022 в одне провадження.
Надалі, 11.03.2022 слідчим відділом Управління СБ України в Одеській затримано ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Цього ж дня ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, допитано як підозрюваного.
Так, допитаний як підозрюваний в присутності захисника, адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_4 дав детальні покази як про незаконне придбання і зберігання ним армійської вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, так і про його вербування російськими спецслужбами і роботу на них протягом декількох років.
Зважаючи на ці обставини, 12.03.2022 ОСОБА_4 повідомлено про нову підозру за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 111 КК України. В подальшому в період досудового розслідування ОСОБА_4 в присутності захисників неодноразово допитано як підозрюваного і проведено за його участі слідчий експеримент, в ході слідчих дій ОСОБА_4 уточнив детальні обставини своєї протиправної діяльності.
Допитані у якості свідків працівники УСБУ в Одеській області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повідомили, що недозволені методи слідства щодо ОСОБА_4 не застосовувались. Ніякий інший фізичний або психологічний вплив, залякування, погрози до ОСОБА_4 не застосовувались. Його процесуальні права в ході досудового розслідування порушені не були. Твердження ОСОБА_4 про застосування до нього недозволених методів слідства не відповідають дійсності та направлені на уникнення кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин проти національної безпеки.
Крім того, згідно інформації наданої Філією Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях тілесних ушкоджень на момент поміщення ОСОБА_4 до установи та під час перебування виявлено не було. У відповідності до записів з медичної картки амбулаторного хворого № 176/22 ОСОБА_4 , у графі первинний огляд в установі (станом на 12.03.2022) встановлений первинний діагноз - здоров.
До того ж, у Журнал запису рентгенологічних досліджень, магніторизонансних томографій №58 КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР міститься запис № 2123 від 12.03.2022 щодо встановленого діагнозу ОСОБА_4 , за результатами дослідження, а саме «без особливостей (б/о)».
Крім того, відповідно до листа начальника ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» (а.с. 64 кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022) ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» на запит щодо доручення повідомили наступне: надійшло доручення про проведення слідчих (розшуковик) дій у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України, по кримінальному провадженні №42022160000000285 від 01.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, щодо ув'язненого ОСОБА_4 , 1972 року народження, який в категоричній формі відмовився надавати свідчення в якості свідка оперативному працівнику ДУ «ОВК (№14)», аргументуючи тим, що безпосередньо на дасть покази слідчому Державного бюро розслідувань, у присутності свого захисника.
Також у відповідь на запит, було отримано інформацію (а.с. 69 кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022)стосовно стану здоров'я та виявлення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляємо, що ОСОБА_4 утримується в ДУ «Одеська виправна колонія (№14) з 28.10.2022 року. Тілесних ушкоджень при надходженні до установи та під час перебування не виявлено.
На підставі вищевикладеного, слідчим суддею встановлено, що слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі) ОСОБА_5 було винесено постанову від 06.09.2025 про закриття кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022.
Відповідно до заперечень слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі) ОСОБА_5 , 06.09.2025 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч.2 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки проведеним досудовим розслідування на теперішній час не встановлено застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 співробітниками правоохоронних органів в Одеській області недозволених методів слідства досудового розслідування кримінального провадження №22022160000000050 від 05.04.2022. Разом з тим, відомості про скасування постанови 06.09.2025, якою кримінальне провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч.2 КК України закрито, - відсутні.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава зобов'язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним.
Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справах «Олександр Ніконенко проти України» від 14.11.2013, «Мута проти України» від 31.07.2012, «Карабет та інші проти України» від 17.01.2013, «Михалкова та інші проти України» від 13.01.2011).
Органи влади зобов'язані провести ефективне розслідування. Це зобов'язання не є обов'язком досягнення результатів, а обов'язком вжиття заходів. ЄСПЛ зазначає, що не кожне розслідування обов'язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій скаржника. Проте воно, в принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (рішення у справах «Джуліані та Гаджіо проти Італії» від 25.08.2009, «Армані да Сілва проти Сполученого Королівства» від 30.03.2016, «Каплатий проти України» від 04.02.20При цьому, в період усього часу здійснення кримінального провадження його зміст та форма мають відповідати засадам, визначеним ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого принципу законності, який, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, покладає на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого за наявності такого кримінального провадження всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Щодо належної правової процедури, як одного із завдань кримінального провадження, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24.05.2021 у справі №640/5023/19 (провадження №51-2917кмо20) зазначає, що у теоретичному аспекті - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відноситься, серед іншого, і право на ефективне розслідування. При оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом 2 частини першої статті 7, частини першої статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з положеннями пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законом.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 цього Кодексу.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України, пунктом 5 якої передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено, серед іншого, рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Пунктом п'ятим частини першої статті 3 КПК України визначено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, рішення слідчого про закриття кримінального провадження може бути оскаржено заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
У відповідності до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Відповідно до пункту 1 часини другої статті 283 КПК України однією з форм закінчення досудового розслідування є закриття кримінального провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наслідками закриття кримінального провадження є припинення всієї процесуальної діяльності по справі, та неможливість продовження процесуальних дій до скасування постанови про закриття кримінального провадження у встановленому КПК порядку.
З аналізу зазначених норм КПК України вбачається, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора розглядаються слідчим суддею лише під час досудового розслідування, за виключенням скарг на постанову про закриття такого кримінального провадження.
Відповідно до ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Відповідно до статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Питання призначення відповідних слідчих (розшукових) заходів для збирання доказів у кримінальному провадженні віднесено до дискреційних повноважень слідчого, який, в силу вимог ст. 40 КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Визначення тактики та стратегії досудового розслідування, кола слідчих та процесуальних дій, які слід вчинити для досягнення завдань кримінального провадження, прогнозування їх ефективності в контексті повноти та всебічності дослідження обставин кримінального провадження належать до дискреційних повноважень слідчого, і втручання у порядок їх здійснення не належить до компетенції слідчого судді.
Згідно частини першої статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Водночас, чинний кримінальний процесуальний кодекс не містить перелік обов'язкових процесуальних дій, які має здійснити слідчий під час перевірки викладених в заяві про злочин обставин, а також в якому порядку такі дії мають бути здійснені.
Так само, законодавцем не визначено чітких критеріїв та підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження, а питання судового контролю за законністю такого процесуального рішення віднесено до дискреційних повноважень слідчого судді.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливе лише за умови доведення її вини.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом, зокрема таких, збирання й закріплення яких здійснено з порушенням установленого кримінальним процесуальним законом порядку.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі) ОСОБА_5 , року проведено обсяг слідчих та процесуальних дій в рамках кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022, під час яких здобуто достатньо доказів для прийняття процесуального рішення щодо відсутності складу кримінального правопорушення за ст.365 ч.2 КК України та закриття кримінального провадження.
Отже, на переконання слідчого судді, згідно ч. 2 ст. 9, ст.ст. 94, 110, 284 КПК України, слідчий належним чином дослідив обставини кримінального провадження, дав їм правову оцінку та виклав в оскаржуваній постанові мотиви прийнятого рішення, яке за своїм змістом відповідає фактичним обставинам, встановленим під час досудового розслідування та містить обставини, які обумовлюють закриття кримінального провадження, а заявником не наведено даних, які б викликали сумнів щодо законності прийнятого слідчим рішення про закриття кримінального провадження, а відтак відсутні підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 9, 91-94, 110, 283, 284, 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 діючого в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі) ОСОБА_5 від 06.09.2025 про закриття кримінального провадження №42022160000000285 від 01.09.2022 за ст. 365 ч. 2 КК України, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1