Справа №523/10140/25
Провадження №1-кс/523/6766/25
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного, розглянувши у судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування за №42025164690000023, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Северинівка, Одеської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст.369-2 КК України,
До провадження Пересипського районного суду міста Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування за №42025164690000023 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу, захисником вказано на відсутність об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, оскільки 13 жовтня прокурором було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри на нову підозру за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, та в подальшому ризики, про які вказувала сторона обвинувачення в своїх клопотання про застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання відносно ОСОБА_5 перестали існувати.
У судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 підтримала подане клопотання з підстав та за обставин, викладених у клопотанні, наполягала на його задоволенні.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника, просив слідчого суддю змінити запобіжний захід.
Прокурор залишив розгляд клопотання на розсуд суду.
Дослідивши клопотання захисника підозрюваного про зміну запобіжного заходу, заслухавши позиції та доводи учасників розгляду даного клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
За змістом п.п. 1, 15 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами своїх правових позицій.
27.05.2025, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, що караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, що відповідно до класифікації злочинів за ст. 12 КК України є тяжким є злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років, а також у виді штрафу у розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 000 ?).
На теперішній час правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_5 - ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст.369-2 КК України, а саме: прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди та караються штрафом від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, що відповідно до класифікації злочинів за ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за який максимальний термін покарання - не більше 5 років позбавлення волі або не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 000 ?) штрафу.
Крім того, по даному кримінальному провадженню №42025164690000023 підозрюваному ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 605 600 гривень, яку сплачено не було.
За частиною 1 статті 201 КПК, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. При цьому за частиною 3 статті 201 КПК, до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, а за частиною 4 статті 201 КПК, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваної має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканість, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Суд виходить з ч.ч. 1, 2 ст. 29 Конституції України, відповідно до яких кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу та продовженні строків запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.
Однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Згідно зі ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
На заявника покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається при зверненні до суду.
Суд враховує, що долучені до клопотання документи, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 , а саме те що він приймав участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, під час яких отримав вибухову травму та ще ряд захворювань. Крім того, ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки: одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей. Має позитивні характеристики з місця проживання, проходження військової служби та колишньої роботи.
На переконання суду, попередньо застосований до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, його тривалість відіграли свою превенційну функцію, а тому у поєднанні з домашнім арештом, й надалі убезпечуватимуть ризики переховування ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню іншого кримінального правопорушення.
Поряд із тим, вбачається, що у частині першій статті 183 Кодексу визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.
На підставі вищезазначеного, слідчий суддя, приходить до висновку, що наразі такі ризики стороною обвинувачення не доведені.
Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слід врахувати, наведені обставини про тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, який перестав існувати, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов'язків.
Тобто, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме: змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.
Таким чином, слідчий суддя вважає за можливе та доцільне, з врахуванням позиції учасників розгляду клопотання, наявних доказів щодо місця проживання підозрюваного, його особи, частково задовольнити клопотання захисника та змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешу, застосування якого визначити у певний час доби та покладанням обов'язків передбачених ст. 194 ч. 5 КПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишити житло цілодобово або у певний період. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 201, 315, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Змінити у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.10.2025 року, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки передбачені ст. 194 ч. 5 КПК України:
1.Знаходитись за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , з 20 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин наступного дня, за винятком оголошення повітряної тривоги, з можливістю безперешкодно користуватися бомбосховищами та з можливістю відвідувати установи МОЗ;
2.Повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
3.Заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-яким способом спілкуватись потерпілими, свідками по кримінальному провадженню.
Попередити підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань відносно підозрюваного може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного на стадії досудового слідства здійснює прокурор.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1