Справа № 495/2733/25
Провадження № 2/513/680/25
Саратський районний суд Одеської області
21 жовтня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді В.С.Миргород
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в особі представника позивача Лозіної Ольги Юріївни до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, суд,-
21 квітня 2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-289517352 від 23 серпня 2024 року у розмірі 156 922,72 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі - 3 028,00 грн, у зв'язку з ухиленням відповідача від добровільного виконання договірного зобов'язання. Просили справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24 травня 2019 року, відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача і підписала угоду №СМDРІ-440187 від 24 травня 2019 року про акцепт публічної пропозиції/угода (далі - «Заява»). Відповідно до цієї угоди відповідач прийняв/акцептував публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб а АТ «Райффайзен Банк Аваль», що оприлюднені та знаходяться у вільному доступі на сайті www.aval.ua, висловив повну та безумовну згоду з її умовами. 23 серпня 2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами і обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», що підтверджується статутом (Надалі по тексту «Позивач», «Банк Кредитор», «АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_2 (Надалі по тексту «Боржник», «Позичальник», «Відповідач») було укладено заяву-договір №014-RO-82-289517352 (Надалі по тексту «Заява-договір», «Кредитний договір», за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 141 000,00 гривень до 20 серпня 2030 року під фіксовану процентну ставку - 35,50% річних. Банк виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти на поточний рахунок у сумі 141 000,00 гривень 23 серпня 2024 року.
Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується копією виписки по рахунку, яка в свою чергу підтверджує факт переказу та зарахування грошових коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 - № НОМЕР_1 .
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань умов кредиту на його адресу було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань за № 114/5-697537 від 03 березня 2025 року, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Проте дана вимога не виконана у визначений строк відповідачем.
Станом на 03 березня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем за заявою-договором складає: 156 922,72 гривні, яка складається з: заборгованості за кредитом в у розмірі 139 819,69 гривні, в тому числі 2 425,05 грн - прострочена заборгованість, а також із заборгованості за відсотками у сумі 17 103,03 гривень, в тому числі прострочена заборгованість - 15 607,15 грн, яку просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року справу № 495/2733/25, передано за підсудністю на розгляд Саратському районному суду Одеської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2025 року справу передано у провадження судді Миргород В.С.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, шляхом направлення виклику до суду на електронну адресу юридичної особи, який ним отримано, у судове засідання не з'явився. До суду направив заяву в якій просить розглянути справу у відсутність представника позивача та ухвалити рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (Вх. №4650/25-Вх від 29.07.2025 р.).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яку повернуто з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», та шляхом розміщення оголошення на сайті веб-порталу «Судова влада України». Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що 24 травня 2019 року у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_1 уклав Угоду №СМDРІ-440187, якою акцептував Публічну пропозицію/Угоду, якою прийняв умови публічної пропозиції Банку про надання послуг в порядку та на умовах, викладених в правилах, та висловив повну та безумовну згоду з її умовами.
Згідно зі Статутом, затвердженим протоколом Загальних зборів акціонерів від 23 квітня 2021 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» змінив своє найменування на АТ «Райффайзен Банк».
23 серпня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк», правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-289517352, який є Додатком до Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди № СМDРІ-440187 від 24 травня 2019 року, за умовами якої Банк надав позичальнику кредит у вигляді поточного ліміту в розмірі 156 922,72 гривні, яка складається з: заборгованості за кредитом в у розмірі 139 819,69 гривні, в тому числі 2 425,05 грн - прострочена заборгованість, а також із заборгованості за відсотками у сумі 17 103,03 гривень, в тому числі прострочена заборгованість - 15 607,15 грн. Дата оплати щомісячного ануїтетного платежу - 20 числа кожного календарного місяця, згідно з Графіком.
Цього ж дня ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», який містить умови щодо порядку та розміру нарахування заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями, а також нарахування неустойки (штрафу та пені).
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку за період з 25 лютого 2024 року по 25 лютого 2025 року.
Відповідач на погашення кредитних коштів проводив оплату, останній раз 02 лютого 2025 року у сумі - 4 215,66 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 03 березня 2025 року у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість за кредитом, що складає 156 922,72 гривні, яка складається з: заборгованості за кредитом в у розмірі 139 819,69 гривні, в тому числі 2 425,05 грн - прострочена заборгованість, а також із заборгованості за відсотками у сумі 17 103,03 гривень, в тому числі прострочена заборгованість - 15 607,15 грн.
Позивач заявив вимогу про дострокове стягнення з відповідача всіх сум за кредитним договором.
03 березня 2025 року Банком на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове виконання договірних зобов'язань, надавши можливість останньому добровільно (у позасудовому порядку) врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Однак, дана вимога відповідачем не виконана.
Із змісту положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України випливає, що вимога про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань, тобто є способом цивільно-правової відповідальності боржника.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за умовами укладеного договору не виконує, та ним не надано доказів на спростування заявлених позовних вимог позивача, суд погоджується з наданим Банком розрахунком заборгованості.
Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови договору не виконуються, грошові кошти та відсотки за їх користування не повертаються.
Таким чином заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 14305909, заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-289517352 від 23 серпня 2024 року в розмірі 156 922,72 грн (сто п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні 72 к.), з яких: 139 819,69 гривні, в тому числі 2 425,05 грн - прострочена заборгованість, а також із заборгованості за відсотками у сумі 17 103,03 гривень, в тому числі прострочена заборгованість - 15 607,15 грн.
Стягнути достроково з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 14305909, судові витрати у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
Суддя В. С. Миргород