Провадження № 3/510/1090/25
Справа № 510/1796/25
21 жовтня 2025 року м. Рені Одеської області
Суддя Ренійського районного суду Одеської області Гончарова-Парфьонова О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина Молдови, одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
21 серпня 2025 року о 20 годині 36 хвилин., ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Вознесенська у м. Рені Одеської області, керував автомобілем «Toyota Avensis», державний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, проводився за допомогою приладу «Драгер» з результатом 0,27 0/00.
Таким чином, ОСОБА_1 притягається до відповідальності за порушення вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явися, вину не визнав та пояснив, що 21 серпня 2025 року він перебував з дитиною на відпочинку на природі і після повернення припарковав автомобіль біля свого будинку, під час виходу з автомобіля до нього підійшли працівники поліції з вимогою пройти тест на алкогольне сп'яніння. Результат приладу «Драгер» не оспорював, проте вказав на те, що тривалий час не вживає алкогольних напоїв у зв'язку зі станом свого здоров'я, проте приймає спиртовмісні ліки.
Суд, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП, наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Так, згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).
Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявний DVD-диск з відеозаписом зупинки ОСОБА_1 та складання адміністративного протоколу. Який складається з декількох файлів, знятих на бодікамеру, проте один з файлів містить відеозапис з невстановленого приладу, без дати та часу зйомки, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено у невстановленому місці під час перебування біля припаркованого автомобілю.
Допитані у судовому засіданні посадові особи, які складали протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - поліцейські ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Жека І.К. та ОСОБА_2 , пояснити походження вказаного відеозапису не змогли, посилалися на те, що одна з бодікамер не працювала, а тому, скоріш за все, знімали на робочій планшет, також припустили, що перебування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності біля автомобілю свідчить про те, що раніше він ним керував і якимось чином достався до парковки.
Слід зауважити, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, у даному випадку, підлягає доказуванню сам факт керування особою транспортним засобом, тобто певна технічна дія водія з метою приведення автомобіля в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі, об'єктивним доказом чого є відеозапис, який унеможливлює суб'єктивного висвітлення поліцейськими або іншими особами обставин справи.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис це процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Отже, наявний у матеріалах справи відеозапис свідчить лише про перебування ОСОБА_1 біля автомобіля, а будь-яких об'єктивних доказів керування транспортним засобом (відеофіксація за допомогою бодікамери, показання свідків, що безпосередньо бачили факт керування) органом поліції не надано, тобто факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Toyota Avensis», державний номер НОМЕР_1 21 серпня 2025 року о 20 годині 36 хвилин не доведено.
Таким чином, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Крім того, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу доказів, які є у матеріалах справи, та які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, яка викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Наявність таких обставин, яким не має розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Так, у матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має жодного доказу, який би поза розумним сумнівом свідчив про те, що правопорушення дійсно мало місце и дійсно було вчинено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Отже, у даному випадку, відсутні достатні, допустимі та безсумнівні докази, які б поза розумним сумнівом свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд приходить до висновку, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 221, 247, 268, 284, 294 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова