ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
21 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025163510000486 від 14.07.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, із середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 13.07.2025 року приблизно о 15:30 год., в умовах діючого на території України воєнного стану, перебував поруч з багатоквартирним будинком ЖК «САНТОРІНІ» за адресою: м. Одеса, пров. Ванний, 1а, а саме на парковці біля автомобіля марки «BMW 5281 GT», державний номер НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_5 , де у нього виник протиправний намір, спрямований на заволодіння чужим майном.
Так, переконавшись, що вказаний автомобіль лишився без нагляду, ОСОБА_6 підійшов до нього, де на даху побачив багажне відділення типу «Thule» з закріпленим на велозамок велосипедом марки «Allebike TT», типу «Time Trial/Triathlon Road Bike», матового чорного кольору, який там був залишений потерпілим ОСОБА_5 , після чого, ОСОБА_4 визначив вказаний велосипед предметом свого злочинного посягання.
У подальшому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного таємного заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах діючого на території України воєнного стану, переконавшись у тому, що його дії залишаються непомітними для оточуючих, ОСОБА_4 незаконно заволодів велосипедом марки «Allebike TT», типу «Time Trial/Triathlon Road Bike», матового чорного кольору, а разом з ним покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 81272 грн. 50 коп.
Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, не оспорюючи при цьому обставин злочину, які викладені в обвинувальному акті. У скоєнні щиро розкаявся, зазначивши, що на даний час він зробив для себе позитивні висновки та негативно відноситься до події.
Потерпілий ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, жодних клопотань до суду не подавав. Суд, враховуючи думки сторін кримінального провадження, які не наполягали на обов'язковій участі потерпілого в судовому розгляді, вважав за можливе провести судовий розгляд без участі потерпілого ОСОБА_5 .
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.
У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , доказів, що характеризують особу обвинуваченого та документів, що стосуються речових доказів, підтверджують процесуальні витрати і заходи забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
В судовому засіданні ОСОБА_4 дав суду показання, що дійсно 13.07.2025 року він йшов по Ванному провулку, де і побачив велосипед, розташований на автомобілі. В подальшому, він вирішив його вкрасти, оскільки його звільнили з роботи тому, що він не міг туди з'явитись через ТЦК, а також в нього були борги за житло по комуналці. Так, він зняв велосипед та повіз його у ломбард, де здав його за 20900 гривень. Гроші в подальшому витратив на сплату орендної плати за житло і комуналки. Також, обвинувачений зазначив, що погоджується із вартістю викраденого майна.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Тому, суд з урахуванням того, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжений і діє до наявного часу, вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисний корисливий злочин проти власності, який у відповідності до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, дані щодо перебування на обліку у лікаря психіатра відсутні, судимостей не має.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_4 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі саме у мінімальних межах санкції частини статті повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв'язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується практика Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 злочину, усвідомлення останнім протиправності своєї злочинної поведінки, його позитивну поведінку після вчинення злочину, працевлаштування, хоча і не офіційне, щире каяття, дані про особу винного, його вік, те, що він заявив суду, що зробив для себе позитивні висновки та має намір виправитись і не вчиняти злочинів, що виглядало перед судом достатньо переконливо. Також, суд враховує, що до обвинуваченого не заявлялось будь-яких претензій матеріального характеру. За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_4 саме такого виду покарання.
В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, покладає на неї обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
У зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням та відсутністю ризиків, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, але існування ризику, в разі апеляційного оскарження вироку, неявки обвинуваченого до суду за першою вимогою, або зміни місця проживання без повідомлення суду, що може негативно вплинути на розумність строків апеляційного перегляду справи, суд вважає за можливе до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту щодо обвинувачуваного ОСОБА_4 залишити без змін.
Питання про долю речових доказів, які визнані такими та долучені до матеріалів провадження постановами слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 14.08.2025 року та від 20.08.2025 року, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України, а саме: диск DVD+R фірми «Verbatim» з файлом відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження житлового будинку розташованого за адресою: провулок Кордонний, 10/1 м. Одеса; диск DVD+R фірми «Verbatim»з файлом відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження магазину «Таврія В» розташованого за адресою: провулок Ванний, 1, м. Одеса, слід залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого вони долучені.
Процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту речей, майна тощо не застосовувались.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі із випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Речові докази по справі:
- диск DVD+R фірми «Verbatim» з файлом відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; диск DVD+R фірми «Verbatim»з файлом відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження магазину «Таврія В» розташованого за адресою: провулок Ванний, 1, м. Одеса, - залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого вони долучені.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/21384/25
Номер провадження № 1-кп/ 522/3264/25
Головуючий суддя - ОСОБА_1