Справа №522/18400/25
Провадження №2/522/8129/25
21 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів про стягнення аліментів,-
14 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів про стягнення аліментів, у якій позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 8 125,00 гривень починаючи з дати подачі позовної заяви про стягнення аліментів і до досягнення дитиною повноліття та на додатковий розвиток у розмірі 4 125,00 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву.
25 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, у якому заявниця просила витребувати у Приморського відділу обслуговування платників Одеської державної інспекції ГУ ДПС в Одеській області відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 за період з січня 2013 року по липень 2025 року.
Ухвалою суду від 28 серпня 2025 року зазначене клопотання залишено без задоволення.
12 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині визначення аліментів в твердій грошовій сумі, стягнути з нього аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення додаткових витрат на дитину.
29 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити.
У період з 10 жовтня 2025 року по 17 жовтня 2025 року головуюча - суддя Косіцина В.В. перебувала на лікарняному.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
10 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року у справі № 522/18149/25 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - розірвано.
В період шлюбу, у подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.11).
Відповідно до статті 51 Конституції України, Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 180 СК України вказано, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Аналізуючи чинне законодавство, можна прийти до висновку про те, що перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частинами 1 та 2 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Отже, закон передбачає два способи захисту у справах про стягнення аліментів - у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У постанові КЦС ВС від 31.07.2024 року у справі № 278/2599/23 вказано, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що після визначення судовим наказом Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2019 року розміру аліментів на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сімейний стан та матеріальне становище позивачки змінилися у зв'язку із народженням доньки ОСОБА_4 , що на підставі положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів. Також позивачка не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною, перебуває на обліку як безробітна в Державній службі зайнятості, допомоги по безробіттю не отримує. У даній справі правильно встановлено наявність підстав для зміни розміру аліментів: зміна матеріального та сімейного стану.
Верховний Суд зазначив, що вищевказані обставини відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
У справі ЄСПЛ «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.
На думку суду, при вирішенні спорів, що стосуються дітей (в тому числі справи щодо стягнення аліментів) суд зобов'язаний керуватися найкращими інтересами дитини, оскільки, така категорія спорів є особливою через те, що дитина - це не завжди захищений учасник суспільних відносин, а тому, визначаючи розмір аліментів, суд повинен брати до уваги найкращі інтереси дитини.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи:
(а) погляди дитини,
(б) індивідуальність дитини,
(в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин,
(г) піклування, захист і безпека дитини,
(ґ) вразливе положення,
(д) право дитини на здоров'я,
(е) право дитини на освіту (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).
У позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі 8 125,00 гривень.
Зазначена сума мотивована тим, що вона одна не може забезпечити належний рівень утримання дитини, а оскільки батько, що є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на утримання дитини. Вказує, що ОСОБА_2 працює менеджером із продажу. Середня заробітна плата менеджера з продажу у місті Одесі становить 32 500,00 гривень, тому, розмір аліментів у розмірі 8 125,00 гривень буде належним розміром.
У відзиві на позову заяву відповідач зазначає, що він не працює у м. Одесі або в будь-якому іншому місті менеджером з продажу та не отримує щомісячний дохід у розмірі 32 500,00 гривень, тому відповідач вважає, що твердження позивачки про необхідність визначення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 8 125,00 гривень є безпідставною. Посилається на те, що з червня 2025 року він не працює та офіційного доходу не отримує. Вказує, що не відмовляється від встановлення судом обов'язку щодо сплати аліментів, але не згоден із їх розміром, а тому, просить частково задовольнити позов та стягнути з нього 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Суд часткового погоджується із тим, що заявлений розмір аліментів не відповідає критерію розумності, об'єктивності та справедливості, а також не підтверджений належними та допустимими доказами з огляду на наступне.
З метою реалізації спільного наказу № 304/262 від 24.06.2024 Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України «Про затвердження Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України» державним підприємством «Інформаційні судові системи» реалізовано доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Судом було направлено запит до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідь з якого на №1710144 надійшла до суду 28.08.2025 року, з якого вбачається, що в період з жовтня 2024 року по червень 2025 року ОСОБА_2 отримував дохід у вигляді заробітної плати від КУ «ЦФГДЗУСО Приморського району м. Одеси», зокрема:
- жовтень 2024 - 11 940,13 гривень.
- листопад 2024 - 8 955,10 гривень;
- грудень 2024 - 18 501,10 гривень;
- січень 2025 - 12 305,70 гривень;
- лютий 2025 -16 382,94 гривень;
- березень 2025 - 14 613,84 гривень;
- квітень 2025 -14 407,63 гривень;
- травень 2025 -16 613,84 гривень;
- червень 2025 - 21 782,07 гривень.
У відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків вказано, що 13 червня 2025 року ОСОБА_2 звільнено з КУ «ЦФГДЗУСО Приморського району м. Одеси».
Вказане також підтверджується копією наказу від 13.06.2025 року №125-к, що доданий відповідачем до відзиву.
Зі змісту відповіді вбачається, що відповідачем також отримувався наступних дохід:
- 968,00 гривень від ТОВ «ВБЕТ Україна», код доходу - 111, «Виграші та призи»;
- 133,64 гривень від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код доходу - 126, «Додаткове благо»;
- 7,31 гривень від ПАТ «БАНК ВОСТОК», код доходу - 127, «Інші доходи»;
- 220,31 гривень від ПАТ «БАНК ВОСТОК», код доходу - 127, «Інші доходи»;
- 138,21 гривень від ПАТ «БАНК ВОСТОК», код доходу - 127, «Інші доходи»;
- 27,69 гривень від ПАТ «БАНК ВОСТОК», код доходу - 127, «Інші доходи».
Судом повторно направлено запит до реєстру, відповідь за №1910423 з якого надійшла до суду 20.10.2025 року, та з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримував дохід:
- у липні 2025 року у розмірі 27,69 гривень від АТ «ВСТ БАНК», код доходу - 127, «Інші доходи»;
- у серпні 2025 рокуу розмірі 38,37 гривень від АТ «ВСТ БАНК», код доходу - 127, «Інші доходи»;
- у серпні 2025 року від ПП «БЕЗВЕЗЮК» у розмірі 90 909,09 гривень, код доходу - 195, «Надання зем. Ділянки с/г призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис».
Відомості про будь-які інші доходи ОСОБА_2 після його звільнення, тобто, після 13.06.2025 року - відсутні.
Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровим номер - 5125484400:01:002:0011, площею 7,98 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Одеська область, Ширяївський район, с/рада Орджонікідзевська.
В реєстрі також наявна відмітка про те, що вказана земельна ділянка передана в оренду ПП «БЕЗВЕЗЮК» на строк до 24.05.2030 року, що свідчить про наявність у відповідача стабільного щорічного доходу.
Відомості про будь-які інші об'єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2 в реєстрі відсутні.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_2 будь-якого іншого доходу.
Також, позивачкою не надано доказів, що ОСОБА_2 має відкриті банківські рахунки та/або банківські скриньки.
Не доведено і те, що у відповідача на праві власності майна (рухомого або нерухомого) та/або майнових прав, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
В матеріалах справи відсутні відомості здійснення відповідачем витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Витребування зазначених доказів не ініціювалося позивачкою під час розгляду справи судом.
Суд звертає увагу на те, що звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення аліментів, позивачем не надано будь-яких доказів того, що на момент звернення до суду, відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у заявленому позивачкою розмірі.
Саме лише посилання на те, що середній розмір заробітної плати менеджера у місті Одесі складає 32 500,00 гривень на думку суду не свідчить про спроможність відповідача сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі.
Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», працездатні особи - особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров'я здатні до активної трудової діяльності.
Відповідачем не спростовано, той факт, що він за станом здоров'я здатен до активної трудової діяльності.
За таких обставин, відповідач є працездатною особою, яка може здійснювати трудову діяльність та відповідно отримувати дохід, який би був спрямований на забезпечення власних потреб, так і виконання свого обов'язку, встановленого чинним законодавством щодо утримання дитини.
У відповіді на відзив відповідачка зазначає, що відповідач позиціонує себе як продавець професійної, побутової техніки, ліфтів, техніки для кухні та інших товарів, на підтвердження чого було надано знімок екрану з соціальної мережі «Instagram».
Проте, сам лише факт того, що відповідач визначив себе як продавця професійної, побутової техніки, ліфтів, техніки для кухні та інших товарів не свідчить про те, що він отримує дохід від такої діяльності. Доказів зворотного позивачкою надано не було.
Також відповідачка у відповіді на відзив вказує, що відповідач постійно веде телефонні переговори, обговорює рекламні товари, їздить у тривалі відпустки, проте, не надає доказів на підтвердження зазначених обставин.
Тому, враховуючи вік діитини, який характеризується активним фізичним та психологічним розвитком, їх індивідуальність, право на здоров'я та освіту, беручи до уваги майновий стан відповідача, наявність у нього на праві приватної власності земельної ділянки, яка передана в оренду та від якої відповідач отримує дохід, здатність відповідача здійснювати трудову діяльність та відповідно отримувати дохід, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 у розмірі 5 000,00 гривень, починаючи з моменту звернення до суду, тобто, з 14.08.2025 року до моменту досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивачка просить стягнути витрати на додатковий розвиток у розмірі 4 125,00 гривень.
Зазначене мотивовано тим, що донька навчається в спеціалізованій школі з поглибленим вивченням іноземних мов, відвідує додаткові заняття, займається спортом, а тому, позивачка вважає, що на її розвиток, як розумовий так і фізичний необхідні додаткові матеріалі витрати у розмірі 4 125,00 гривень.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що відвідування фітнес-клубу та навчання у спеціалізованому закладі не є необхідними та невідкладними витратами, а відносяться до категорії добровільних і додаткових занять, які не можна ототожнювати з обов'язковим забезпеченням дитини. Вказує, що стягнення такої суми створить надмірний фінансовим тягар та порушує принцип справедливості і рівності обов'язку батьків.
У відповіді на відзив позивачка вказала, що нею здійснюється оплата занять з тенісом в «ЛАУН ТЕНІС КЛУБ ОДЕСА». Зазначила, що дитина займається у кіношколі з акторської майстерності.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч.2 ст. 185 СК України).
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року по справі №344/5315/18 розглядався спір щодо стягнення додаткових витрат на дитину, в якій зроблено висновок про те, що суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову, враховуючи те, що позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини у приватній школі-садочку при наявності можливості отримання дитиною безкоштовної середньої освіти, гарантованої державою, та не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
На підтвердження того, що дитина відвідує заняття з тенісу, позивачкою були надані знімки екрану з месенджеру «Telegram».
Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, зокрема електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК, у подібних правовідносинах.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Проте, зі змісту знімків екрану, наданих позивачем не можливо встановити учасників листування.
Також, зі змісту наданих знімків не можливо встановити, про які саме тренування іде мова, оскільки, будь-які згади про теніс - відсутні.
На підтвердження понесених послуг, позивачкою до відповіді на відзив долучено копію чеку від 23.09.2025 року №105736, з якого вбачається, що на користь «ЛАУН ТЕННІС КЛУБ» було сплачено грошову суму у розмірі 1 500,00 гривень з картки № НОМЕР_3 .
Проте, позивачка не довела факт належності їй банківської картки № НОМЕР_3 , що свідчило б про те, що саме позивачка здійснила оплату послуг з тенісу.
Доказів на підтвердження того, що між позивачкою та «ЛАУН ТЕННІС КЛУБ» укладено договір про надання спортивних послуг ОСОБА_3 - надано не було.
Не долучено також фото або відео з занять з тенісу, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 займається тенісом.
Не надано копії подяк, сертифікатів, грамот, медалей, тощо, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 має схильність до занять з тенісу.
На підтвердження понесених витрат у кіношкнолі, позивачкою надано копію видаткового ордеру, з якого вбачається, що ФОП «КІНОШКОЛА НЕ ПО ДИТЯЧОМУ» отримала від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 1 500,00 гривень в якості оплати навчання за жовтень 2025 року.
Проте, зі змісту касового ордеру не можливо встановити, якій саме особі надає послуги ФОП «КІНОШКОЛА НЕ ПО ДИТЯЧОМУ».
Не надано доказів на підтвердження того, що відвідування ОСОБА_3 занять у кіно-школі зумовлені особливими обставинами, в тому числі особливими здібностями дитини у цій сфері.
Позивачкою також не надано жодного доказу на підтвердження того, що вона взагалі звертався до відповідача із пропозицією влаштувати ОСОБА_3 в спортивну секцію або в кіно-школу, зокрема, шляхом телефонної розмови, використанням месенджерів або особистої зустрічі, або доказів, що відповідачка ухиляється від цього.
Більше того, позивачка не була позбавлена можливості повідомити про вибір спортивної секції або кіно-школи шляхом відправлення відповідачеві листа на поштову адресу.
Зазначена позиція узгоджується із постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі № 522/4467/24.
Тому, враховуючи відсутність доказів, які підтверджують те, що ОСОБА_6 несе додаткові витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_3 , беручи до уваги те, що позивачкою не надано доказів, які б підтверджували те, що витрати на кіно-школу та заняття з тенісу зумовлені особливими обставинами, в тому числі схильністю дитини до нього, а також відсутність доказів на підтвердження того, що позивачка узгодила, або вчиняла дії, спрямовані на узгодження таких витрат з відповідачем, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 гривень.
Згідно квитанції до платіжної інструкції від 14.08.2025 року №51435344, позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
Проте, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнені позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
За таких обставин, судовий збір за подання позову про стягнення аліментів та додаткових витрат сплаті - не підлягав, а тому, був сплачений надміру.
Проте, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Тому, враховуючи те, що особи звільняються від сплати судового збору у разі звернення до суду із позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат, а тому, сума судового збору, сплачена позивачкою - надміру, а тому, не підлягає стягненню з відповідача.
В той же час, позивачка не позбавлена звернутися до суду із заявою про повернення судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 - 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, починаючи з моменту звернення до суду, тобто, з 14.08.2025 року до моменту досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні позовної заяви в інші частині - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.