ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
08 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосованих запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження №12023226170000284 від 25.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 4, 5 ст. 190, ч.ч. 2, 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.ч. 2, 4, 5 ст. 190, ч.ч. 2, 3 ст. 209 КК України та ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.ч. 4, 5 ст. 190 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подані клопотання про продовження строку застосування до кожного з обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту. В обґрунтування заявлених клопотань прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до кожного з обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зазначили, що ризики на які посилається прокурор є необґрунтованими, у зв'язку із чим просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зазначили, що ризик на які посилається прокурор на теперішній час суттєво зменшились, у зв'язку із чим просили обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри, яке порушено в клопотаннях прокурора, на даній стадії не є предметом розгляду судом та мало місце коли особи перебували у процесуальному статусі підозрюваних.
Разом із цим, питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Крім того, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема санкція ч. 5 ст. 190 КК України передбачає карання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна; вік та стан здоров'я обвинуваченого щодо якого відсутні будь-які відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінального провадження внаслідок вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому протиправних дій та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заявами.
Так, суд враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, відсутність у останнього офіційного місця працевлаштування, те, що він неодружений, жодних утриманців немає, тобто відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, вважає, що в даному кримінальному провадженні існує доведений стороною обвинувачення ризик, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе переховування обвинуваченого від суду.
Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще триває, у зв'язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих, свідків та інших обвинувачених, з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.
Також, з огляду на кількість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 епізодів кримінальних правопорушень, які вчинялись ним протягом тривалого часу, а також той факт, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та небажання ставати на шлях виправлення, що в свою чергу дає підстави вважати про доведеність стороною обвинувачення існування в зазначеному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором у судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
Разом із цим, суд звертає увагу сторони захисту на те, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для кримінального провадження подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання, при цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, достатньо обґрунтованого припущення, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, що спростовує твердження сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження ризиків, заявлених стороною обвинувачення.
Вирішуючи питання щодо розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд зазначає наступне.
Суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Так, з урахуванням обставин у даній справі та ризиків, доведених прокурором перед судом, враховуючи також майновий стан обвинуваченого і його соціальні зв'язки, суд не вбачає підстав для зміни розміру застави, визначеного ухвалою суду від 09.04.2024 року, у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 362 600 (один мільйон триста шістдесят дві тисячі шістсот) гривень в бік зменшення, та вважає, що саме такий розмір є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв'язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію на визначених раніше умовах.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема санкція ч. 5 ст. 190 КК України передбачає карання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна; вік та стан здоров'я обвинуваченого щодо якого відсутні будь-які відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінального провадження внаслідок вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому протиправних дій та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заявами.
Так, суд враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, відсутність у останнього офіційного місця працевлаштування, те, що він неодружений, жодних утриманців немає, тобто відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, вважає, що в даному кримінальному провадженні існує доведений стороною обвинувачення ризик, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе переховування обвинуваченого від суду.
Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще триває, у зв'язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих, свідків та інших обвинувачених, з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, що було доведено прокурором у судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
Разом із цим, суд звертає увагу сторони захисту на те, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для кримінального провадження подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання, при цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, достатньо обґрунтованого припущення, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Вирішуючи питання щодо розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 суд зазначає наступне.
Суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Так, з урахуванням обставин у даній справі та ризиків, доведених прокурором перед судом, враховуючи також майновий стан обвинуваченого і його соціальні зв'язки, суд не вбачає підстав для зміни розміру застави, визначеного ухвалою суду від 09.04.2024 року, у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень в бік зменшення, та вважає, що саме такий розмір є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв'язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію на визначених раніше умовах.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , стосовно кожного окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст.181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Так, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема санкція ч. 5 ст. 190 КК України передбачає карання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінального провадження внаслідок вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому протиправних дій та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заявами.
Суд враховуючи вищезазначені обставини, вважає, що в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду.
Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще триває, у зв'язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих, свідків та інших обвинувачених, з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, водночас з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_9 не порушував покладені на нього процесуальні обов'язки, суд вважає, що запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту в повній мірі забезпечує виконання ним його процесуальних обов'язків, та буде достатнім для запобіганню зазначених ризиків, у зв'язку із чим вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_9 строку застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту та покладені на нього обов'язки на два місяці.
Разом із цим, враховуючи, що захисник ОСОБА_11 просив надати йому час для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, суд вважає, що продовжити судовий розгляд не можливо за для забезпечення обвинуваченому ОСОБА_12 права на захист, тому його слід відкласти надавши захиснику час для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинувачених ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 грудня 2025 року.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою суду від 09.04.2024 року у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 362 600 (один мільйон триста шістдесят дві тисячі шістсот) гривень, обвинуваченому ОСОБА_7 та у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, обвинуваченому ОСОБА_8 - залишити без змін.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту із забороною залишати житло у період часу з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошення повітряної тривоги з метою перебування в укритті та покладені на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України продовжити строком на 2 (два) місяці.
Виконання ухвали суду в частині продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_9 покласти на прокурора, який підтримує публічне обвинувачення у кримінальному провадженні, контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_9 , покласти на співробітників Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Строк дії ухвали суду в частині продовження до кожного з обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинувачених обов'язків, в разі внесення застави, становить до 06 грудня 2025 року, включно.
Строк дії ухвали суду про продовження до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту закінчується 08 грудня 2025 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/5091/24
Номер провадження № 1-кп/ 522/705/25
Головуючий суддя- ОСОБА_1