ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
08 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться у розпорядженні мобільних операторів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », про виклик судового експерта, про видачу копії технічного запису судового засідання та клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 111 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 111 КК України.
Захисниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 було подано клопотання про виклик судового експерта, яке мотивовано тим, що на думку сторони захисту до висновку судової комп'ютерно-технічної експертизи необхідні додаткові роз'яснення стосовно того, яким чином експерт дійшов відповідних висновків, а також його уточнення та доповнення. Окрім того, стороною захисту подано клопотання про надання тимчасового до інформації, яка знаходиться у розпорядженні мобільних операторів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Мотивуючи подане клопотання, сторона захисту послалась на те, що серед блок постів, як вказує сторона обвинувачення був блок-пост, який розташований на розі вул. Дерибасівської та вул. Рішельєвської, навпроти Оперного театру в м. Одеса, про що в судовому засіданні обвинувачений категорично заперечував, а тому існує необхідність у витребуванні місця знаходження останнього, а саме геолокації мобільних телефонів якими користувався на той час ОСОБА_6 . Також, стороною захисту надано клопотання про видачу копії технічного запису судових засідань.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотань. Так, він послався на те, що при проведенні дослідженні мобільного пристрою, експертом надано вичерпні відповіді на поставленні питання, при цьому в судовому засіданні обговорювались питання, які необхідно було дослідити, однак стороною захисту інші питання, окрім досліджених, не пропонувались. Щодо клопотання про тимчасовий доступ прокурор зазначив, що у захисту було більше ніж чотири місяця з моменту винесення ухвали про відмову у витребуванні доказів, що свідчить про затягування судового процесу. Окрім того, зазначив, що такі дані зберігаються лише 2 роки, і записи за 2022 рік вже знищені. Також, прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу не зникли та існувати не перестали.
Сторона захисту в судовому засіданні підтримала подані клопотання та просила їх задовольнити, водночас заперечувала проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на те, що ризики на які посилається сторона обвинувачення не існують, а тому просить змінити запобіжний захід на домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Вирішуючи клопотання сторони захисту щодо виклику судового експерта, суд зазначає наступне.
Так, за клопотанням сторони захисту в даному кримінальному провадженні було проведено комісійну судову-технічну експертизу мобільного телефону «AGM», який належить ОСОБА_6 .
Допит експерта в суді відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (ст.356 КПК) проводиться для роз'яснення його висновку.
Під час вирішення доцільності призначення вищевказаної експертизи та обговорення запитань, які необхідно винести на вирішення експерту, сторона захисту надала вичерпний перелік питань, на які, відповідно, експертом надано висновок. Разом із цим, на даний час, сторона захисту бажає викликати експерта в судове засідання для допиту, проте згідно питань, які зазначені у клопотанні сторони захисту, остання бажає поставити експерту додаткові питання, які не виносились на вирішення експертизи.
Таким чином, з урахуванням вищевказаного, а також того, що експертом при проведенні дослідження мобільного пристрою надано вичерпні відповіді на поставленні питання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту.
Вирішуючи клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться у розпорядженні мобільних операторів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 160 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Так, відповідно до клопотання сторони захисту, остання просить надати тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у розпорядженні мобільних операторів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме геолокації знаходження мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_6 за період часу з 24.02.2022 року до 15.03.2022 року, мотивуючи це тим, що серед блок постів, як вказує сторона обвинувачення був блок-пост, який розташований на розі вул. Дерибасівської та вул. Рішельєвської, навпроти Оперного театру в м. Одеса, про що в судовому засіданні обвинувачений категорично заперечував. Разом із цим, суд вважає, що стороною захисту не доведено, яким чином вищевказана інформація спростує висунуте ОСОБА_6 обвинувачення, оскільки відповідно до обвинувального акту, останньому, серед іншого інкримінується те, що він особисто об'їжджав місцевість у м. Одесі і в Одеському районі Одеської області та шляхом особистого спостереження здобував інформацію про розташування блок-постів, створених для охорони і оборони території Одеської області. Окрім того, залишається не зрозумілим звернення сторони захисту з вказаним клопотанням майже на завершальній стадії судового розгляду, що в свою чергу свідчить про мету затягування судового розгляду.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у розпорядженні мобільних операторів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не підлягає задоволенню.
Що стосується клопотання сторони захисту про видачу копії технічного запису судових засідань починаючи з 13.06.2023 року та до дати закінчення судового розгляду, суд вважає за необхідне його задовольнити та надати стороні захисту зазначені копії технічних записів судових засідань.
Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку застосування запобіжного заходу, суд зазначає наступне.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК України (далі - КПК), якими суд керується в силу положень ч.2 ст.331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за які передбачено покарання у тому числі у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Вищезазначені обставини дають суду вважати, що в зазначеному кримінальному провадженні продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування обвинуваченого від суду.
Окрім того, враховуючи те, що інкримінований ОСОБА_6 злочин, направлений на підрив обороноздатності та державній безпеці України, зокрема останньому інкримінується співробітництво із ФСБ держави агресора, а також те, що діяльність, в якій він обвинувачується носила систематичний та тривалий характер, була усвідомленою та мала найвищий ступінь суспільної небезпеки, свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Судом вже неодноразово наголошувалось, що зазначені стороною захисту обставини, не дають підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 на більш м'який, оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується). Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи на волі може переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується, що було доведено прокурором в судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
Вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_6 на свободу.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зокрема особи обвинуваченого ОСОБА_6 , а також існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 та запобігти вищеназваним ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Також, суд враховує, що у відповідності до норми ч.6 ст.176 КПК, норма якої застосовується у відповідності до положень ч.1 ст.5 КПК, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відтак, виходячи з положень ч.1 ст.5, ч.6 ст.176 КПК, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК, а також встановлення наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого іншого менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
При вирішенні питання розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, судом враховується позиція апеляційного суду, висловлена в ухвалі від 07.04.2023 року, якою було скасоване рішення суду щодо зменшення розміру застави та згідно якої застава у меншому розмірі ніж 1500 (одна тисяча п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернатива триманню під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому, визначений розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію у розмірі, визначеному в ухвалі Одеського апеляційного суду від 07.04.2023 року.
Керуючись ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться у розпорядженні мобільних операторів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », про виклик судового експерта - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про видачу копії технічного запису судових засідань - задовольнити та видати технічні записи судових засідань, про які йдеться у заяві.
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 грудня 2025 року.
Раніше визначений альтернативний запобіжний у виді застави, визначений ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.04.2023 року у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило на день визначення 3721500 (три мільйони сімсот двадцять одна тисяча п'ятсот) гривень обвинуваченому ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Строк дії ухвали суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків, в разі внесення застави, становить до 06 грудня 2025 року.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/6898/22
Номер провадження № 1-кп/ 522/513/25
Головуючий суддя - ОСОБА_1