21.10.2025
Справа № 522/15710/20
Провадження № 1-кп/522/157/25
Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинувальними актами, внесеними до ЄРДР за №12020165500000238 від 19.07.2020 року, №12023162510000798 від 08.06.2023 року та №12023162510000044 від 11.01.2023 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нова Долина, Овідіопольського району, Одеської області, який має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
-за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 4, ст. 187 ч. 2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває об'єднане кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 4, ст. 187 ч. 2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може вдатися спроб переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник заперечив проти продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши наведені прокурором ризики необгрунтованими, зазначив що його підзахисний має постійне місце реєстрації, просив змінити його на більш м'який, не пов'заний з триманням під вартою.
Обвинувачений підтримав свого захисника.
Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 9 липня 2025 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси стосовно ОСОБА_3 встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 ч.1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни ними показань; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 7 вересня 2025 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначенням розміру застави.
Також, ухвалою Приморського районного суду від 25 серпня 2025 року було продовжено строк тримання під вартою до 24 жовтня 2025 року із визначеним розміром застави, що складає 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що ризики щодо обвинуваченого, які були обґрунтовані в минулих ухвалах суду, продовжують існувати й надалі.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 4, ст. 187 ч. 2 КК України, тож розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, ОСОБА_3 може переховуватись від суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У Рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», суд зазначив, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.
Суд бере до уваги й той факт, що ОСОБА_3 вже змінювався запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який він порушував та ухилявся від явки до суду, у зв'язку з чим його було оголошено у розшук.
Крім того, під час перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом він вчинив інші кримінальні правопорушення, передбачені ст. 185 ч. 4 КК України, що доводить заявлений прокурором ризик, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що стосовно обвинуваченого продовжує існувати ризик переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить ризик, передбачений статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.
Суд вважає не вважає слушними посилання прокурора на те, що стосовно обвинуваченого продовжує існувати ризик, передбачений ст.177 ч.1 п.3 КПК України, а саме, щоОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.
У силу вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 зареєстрований у Вінницькій області, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Крім того, суд звертає увагу та те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд вважає переконливими доводи сторони обвинувачення про те, що стосовно ОСОБА_3 продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду чи вчинити інший злочин.
Суд не вважає слушними посилання сторони захисту на можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який з огляду на те, що ОСОБА_3 раніше порушував обов'язки, покладені на нього судом, тому суд вважає, що продовження раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: спробам переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 судом не встановлено.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Також, слід зазначити, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти встановленим ризикам, зокрема ризику можливого переховування від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження та не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
При цьому суд вважає, що продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та залишити розмір застави, що складає 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 176, 177, 178, 182, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 4, ст. 187 ч. 2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 20 грудня 2025 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого справа № 522/15710/20, провадження по справі № 1-кп/522/157/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 обов'язки передбачені ст. 194 ч. 5 КПК України:
1)прибувати до суду за кожною вимогою;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі Апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Суддя Приморського
районного суду міста Одеси ОСОБА_1