Справа № 522/17023/25-Е
Провадження №2-а/522/413/25
16 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Абухіна Р.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Гудзюк Ю.Б.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання противоправною та скасування постанови про накладення адміністративного штрафу,
До Приморського районного суду м. Одеси 25.07.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R5081 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписану ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.07.2025 р., позивач направив через застосунок Резерв+ Заяву про вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення правил військового обліку. За текстом заяви, він також, визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності без його присутності. При цьому в загальному тексті заяви було відсутнє посилання на конкретну законодавчу норму порушення правил військового обліку, за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
18.07.2025 р. через сповіщення у Резерв+ було отримано повідомлення про те, що є рішення по справі, можна оплатити штраф зі знижкою. При цьому номеру, дати, тексту постанови із посиланням на відповідну норму про накладення адміністративного штрафу та активного посилання на оплату онлайн - не було.
22.07.2025 р. в розділ «Штрафи онлайн» у застосунок Резерв+ надійшло повідомлення з деталями справи. Причиною накладення адміністративного штрафу є не уточнення персональних даних вчасно за особистою заявою позивача від 15.07.2025 р. Винесена Постанова № R5081 за ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_2 . Текст та дата Постанови № R5081 у застосунку Резерв+ відсутні та Позивачу не надіслані.
Згідно зі змінами до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, які набули чинності 18.05.2024 р., усі військовозобов'язані зобов'язані були оновити свої військово-облікові дані протягом 60 днів, тобто до 16.07.2024 року.
Позивач вважає, що відповідно до абз. 9 ст. 38 КУпАП, у період мобілізації адміністративне стягнення за вчинення в особливий період (у період мобілізації) правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Починаючи з 17 липня 2025 року, Відповідач втратив законне право штрафувати Позивача за те, що він не оновив військово-облікові дані до 16 липня 2024 року.
Ураховуючи, що на момент розгляду справи закінчився строк, передбачений абз.9 ст.38 КУпАП, то провадження в справі про адміністративне правопорушення належить закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ст.38 КУпАП.
Також, просив суд врахувати, що в Примітці до ст. 210 КУпАП відсутнє слово «всіх» перед словами «персональних даних». Таким чином, буквальне тлумачення даної норми дозволяє прийти до висновку про те, що вона звільняє особу від відповідальності ст. 210, 210-1 за будь-які порушення законодавства про мобілізацію у випадку, якщо стосовно цієї особи існує можливість отримання навіть якоїсь частини персональних даних з інших реєстрів.
У зв'язку із неотриманням копії постанови, разом із позовом позивачем було подано клопотання про витребування у ІНФОРМАЦІЯ_1 доказів.
Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Також, ухвалою суду від 07.08.2025 витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 копію постанови № R5081, винесену ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та копі. наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судове засідання, яке відбулось 07.08.2025 позивач не з'явився, повідомлений належним чином. 05.08.2025 позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач у судове засідання 07.08.2025 не з'явився, про час та місце судових засідань був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
До суду 09.09.2025 надійшло клопотання від ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 07.08.2025 повідомляють, що згідно журналу обліку протоколів про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_4 постанова №R5081 не зареєстрована та не виносилась. Також, у клопотанні, представник відповідача, зазначив про неотримання ухвали суду про відкриття провадження у даній справі та копії позову.
Твердження представника відповідача про неотримання процесуальних документів, спростовується матеріалами справи, оскільки згідно довідки про доставку, документ ухвала від 28.07.2025 та прикріплені до нього файли було надіслано до електронного кабінету відповідача та доставлені 29.07.2025 о 01:35:17 год.
У судові засідання 02.09.2025 та 16.10.2025 позивач та відповідач не з'явились. 13.10.2025 позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав. З іншими клопотаннями до суду не звертався. Відповідач також був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов, інших заяв та клопотань не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.
Як зазначає позивач, 15.07.2025 відповідачем винесено стосовно нього постанову R5081 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.
Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає що вона складена після закінчення строку, передбаченого абз.9 ст.38 КУпАП. Також зазначає, що відповідач мав надіслати копію постанови, однак з її текстом позивач так і не ознайомився.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскаржуючи постанову про адміністративне правопорушення, позивач не надав жодного належного і допустимого доказу, який би підтвердив, що дії посадової особи були неправомірними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Позивачем при зверненні до суд із позовною заявою не надано оскаржувану постанову.
Витребування доказів, за заявою позивача не надало результатів, оскільки відповідно до клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 07.08.2025 повідомлено, що згідно журналу обліку протоколів про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_4 постанова №R5081 незареєстрована та не виносилась.
Отже, суд дійшов висновку, про відсутність підстав про скасування постанови R5081 від 15.07.2025, адже такої постанови не виносилось.
Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку, що доводи позивача обґрунтовані виключно посиланням на наявність спірної постанови в застосунку Резерв+, проте доказів, які підтверджували факт наявності оскаржуваної постанови, під час розгляду справи надано не було.
У контексті оцінки доводів позовної заяви, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наявні факти порушення, інші доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доведені факти порушення переважують наведені аргументи.
Відповідно до вимог ч.1ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене, суд знаходить позов необґрунтованим, не доведеним і через це не вбачає підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 9, ч. 3 ст. 210, 235, 247, 251, 252, 254, 256, 280, 283, 286 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 77, 79, 118, 122, 123, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання противоправною та скасування постанови про накладення адміністративного штрафу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 21 жовтня 2025 року.
Суддя: Р.Д.Абухін
16.10.25