Справа № 686/19993/25
Провадження № 2/686/6636/25
09 жовтня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Мазурок О. В.
при секретарі Колісник Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в порядку ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник відповідача - Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник - управління ДМС в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними, а саме явно та очевидно свавільними рішеннями судів держави Україна в справі №686/17543/24 в порядку ст. 1167 та 1173 ЦК України в розмірі одного центільйону гривень.
На обґрунтування свого позову він вказав, що Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в справі №2270/14181/11 «Зобов'язати Хмельницький міський відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина Україна ОСОБА_1 , який йому видати на руки», залишається невиконаною та є триваючим в часі правопорушенням.
Верховний Суд свавільно приховав незаконність рішень суду першої та апеляційної інстанції у вигляді «Посилання заявника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №686/8422/20, від 03 лютого 2022 року у справі №686/13784/21, від 08 червня 2022 року у справі№686/4032/21 є необґрунтованим, оскільки вони хоча і стосуються подібних правовідносин, проте зроблені за інших фактичних обставин, зокрема за обставин, відповідно до яких встановлено порушення права позивача тривалим невиконанням судового рішення», що фактично являється, в тому числі, утворенням квазінорми.
Фактично суд застосував по відношенню до нього тактику державного терору у формі катування відмовою у здійсненні правосуддя та підтримав використання відповідачем права на зло, оскільки винесення явно свавільних рішень він сприймає, як катування відмовою у здійсненні правосуддя.
Також просить стягнути витрати, які будуть понесені на проїзд на здачу позову до суду у маршрутці №30 по дванадцять гривень =24 гривні; витрати часу-дві години вартістю десяти тисяч гривень кожна на написання тексту позовної заяви, одну годину часу на проїзд до суду, одну годину часу на проїзд з суду до дому, витрати паперу, електроенергії, картриджу - до двадцяти гривень. Витрачено на правову допомогу в написанні даного позову - 25000 гривень, поштові витрати в межах до п'ятдесяти гривень.
Позивач направив до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Направив відзив на позовну заяву, в якому вказав, що просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі. 20.11.2012 року на підставі заяви ОСОБА_1 був оформлений новий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який власноручно ним отриманий. Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №33223826 від 28.12.2018 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2270/14181/11, виданого 11.06.2012 року. ОСОБА_1 оскаржував постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2018 року №ВП33223826, однак згідно ухвали суду від 05.02.2019 у справі №560/162/19 його позовну заяву повернуто, відповідно до вимог п.1 ч.4 ст. 169 КАС України. Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивачем не зазначено, і в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При цьому саме на нього покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Як вбачається із матеріалів справи, позивачу було видано новий паспорт, що ним і не заперечується, тобто це не може свідчити про систематичність бездіяльності органу державної влади, адже було вчинено всі необхідні дії для забезпечення його права. Крім того, позивач зловживає своїм процесуальним правом. На даний час позивачем подано до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області значну кількість позовних заяв про відшкодування моральної шкоди, поданих позивачем до Управління ДМС у Хмельницькій області з аналогічних підстав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об'єктивно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник - управління ДМС в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними, а саме явно та очевидно свавільними рішеннями судів держави Україна в справі №686/17543/24 в порядку ст. 1167 та 1173 ЦК України в розмірі одного центільйону гривень.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року у справі №686/17543/24 в задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди відмолено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року у справі №686/17543/24 - відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11.
Статтями 167, 170 ЦК України визначено, що Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно ч.2 ст. 30 ЦПК України - позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 38 ЦПК України у вказаній редакції).
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з'ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Виконання рішень суду про відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, здійснюється відповідно до встановленого порядку. Зокрема, такі рішення виконуються органами Державної казначейської служби України у порядку черговості надходження виконавчих документів шляхом безспірного списання коштів державного бюджету у межах відповідних бюджетних призначень і наданих бюджетних асигнувань.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем. Якщо договором або законом не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах, то позови про таке відшкодування не підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, а тому правові підстави для задоволення його позову відсутні.
Отже ОСОБА_1 реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення так як чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за затримку виконання рішення суду про стягнення з державного бюджету відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат пов'язаних з розглядом справи задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.. ст.. 16, 23, 1167, 1174 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ,ст.ст. 4, 12, 81, 258, 354 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Управління Державної міграційної служби Україна про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .
Позивач: ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1
Відповідач: Держава Україна, представник - Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, м. Хмельницький вул.. Грушевського, 87
Повний текст рішення складено 20.10.2025 року.
Суддя: