Справа № 675/1059/25
Провадження № 2/675/643/2025
"15" жовтня 2025 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явилася,
представник відповідач: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (по тексту рішення - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №102444609 від 03.01.2024 у розмірі 36781 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 32 коп.; а також стягнення 2422,40 грн сплаченого судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування поданого позову представник позивача вказує, що 03.01.2024 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 102444609, згідно з умовами якого відповідач отримала 12000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну їй суму, однак остання зі свого боку не виконала умов кредитного договору.
Також вказує, що відповідно до умов кредитного договору, 28.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 102444609 від 03.01.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Звертає увагу, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 102444609 від 03.01.2024 було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024.
Позов обгрунтований і тим, що сума заборгованості відповідача становить 36781,32 грн., відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 10200 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 25381,32 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить - 1200 грн.
Як вказує представник позивача, оскільки взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором, то вона підлягає стягненню в судовому порядку.
22.09.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано письмові пояснення, у відповідності до змісту якого в задоволенні вказаного позову та стягненні судових витрат потрібно відмовити повністю.
Як вважає представник відповідача, договір про споживчий кредит №102444609 від 03.01.2024 разом із наявними у матеріалах справи додатками до нього є саме паперовими копіями електронного доказу, які в свою чергу не містять у встановленому законодавством порядку підписів, в тому числі ЕЦП, та печатки в реквізитах сторін. Відповідність поданих копій (паперових копій) оригіналу відповідач ставить під сумнів та залишає на розгляд і надання правової оцінки суду.
На думку представника відповідача, позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, з яких можна встановити усі здійснені операції за кредитом, в тому числі й факти надання позичальнику кредитних коштів, нарахування відсотків, погашення боргу, тощо. Крім цього, позивач надав копію платіжного доручення 79906148, котре, у випадку встановлення судом його відповідності оригіналу, свідчить лише про намір ТОВ «Міолан» доручити невідомій позивачу третій особі ТОВ «ФК Контрактовий дім» здійснити незрозумілі фінансові операції за незрозумілими реквізитами і не може бути належним доказом перерахування кредитних коштів відповідачу, оскільки ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Вважає, що надана позивачем копія відомості про щоденні нарахування та погашення, у випадку встановлення судом її відповідності оригіналу, не містить належного обґрунтування способу та строків нарахування процентів, в тому числі належного обґрунтування способу визначення та нарахування нестандартних процентів, а також розміру суми заборгованості за відсотками. Таким чином, надана позивачем копія відомості про щоденні нарахування та погашення не є документом первинного бухгалтерського обліку, а тому сама по собі не підтверджує факт надання кредиту чи розмір заборгованості, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який, відповідно, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитодавця).
На переконання представника відповідача, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження інформації про те, чи являється ТОВ «Мілоан» фінансовою установою, яка відповідно до закону мала право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та належних доказів на підтвердження інформації про те, чи являється ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» фінансовою установою, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту та/або послуги з факторингу.
Оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» такої істотної умови кредитного договору, як надання кредитних коштів позичальнику, а також належних доказів наявності заборгованості перед первісним кредитором, то відсутні підстави правомірності позовних вимог до відповідача на підставі договору відступлення права вимоги.
Крім цього представник відповідача просить звернути увагу на приписи п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України.
На підставі зазначеного, вважає, що позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами, тому існують достатні підстави для відмови в задоволенні позову ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №102444609 від 03.01.2024 в сумі 36781,32 грн.
02.10.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» також подано письмові пояснення.
З поміж іншого, представник позивача, просив звернути увагу, що відповідач підписала договір про споживчий кредит № 102444609 від 03.01.2024 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При укладенні договору відповідач підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Зазначає і те, що без отримання SMS-повідомлення на номер телефону відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на Веб-сайт ТОВ «Мілоан» за допомогою логіна та пароля, договір між відповідачем та ТОВ «Мілоан» не був би укладений. Тобто, відповідач пройшов ідентифікацію на сайті в результаті чого зміг укласти кредитний договір.
При цьому зазначає, що платіжне доручення 79906148, надане позивачем разом з позовом, укладене в електронній формі та має наступні реквізити: дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підпис та печатку первісного кредитора, призначення платежу, рахунок кредитора з частково відкритим номером картки. ТОВ «Мілоан» надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в платіжному дорученні 79906148 у розмірі 12 000,00 грн 00 коп. надійшли в розпорядження відповідача на банківську картку, представник відповідача не надав. Тим самим, на думку представника позивача, ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки за користування кредитом.
Згідно з пунктом 3.2.6. кредитного договору, позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Тому, 28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та Позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т, відповідно до умов якого, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором. Акцентує увагу, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Просив прийняти до уваги такі додаткові пояснення та врахувати їх при ухваленні рішення у справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві та окремій заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися своєчасно, належним чином.
Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.01.2024 ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронній формі договір про споживчий кредит №102444609, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати відповідачу грошові кошти у сумі 12000,00 грн, а остання, у свою чергу, зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (пункти 1.1, 1.2 договору).
Пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 105 днів з 03.01.2024 і складається з пільгового (15 днів) та поточного (90 днів) періодів; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 18.01.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 17.04.2024 (останнього дня строку кредитування).
Згідно пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.6 кредитного договору: комісія за надання кредиту 1200, 00 грн, яка нараховується за ставкою 10, 00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3060 грн., які нараховуються за ставкою 1, 70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 24840, 00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2, 30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду; тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
У відповідності до п. 2.1. кредитного договору кошти кредиту надаються безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Із положень пункту 2.3.1 кредитного договору слідує, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв'язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту - 3, 7, 15 днів зі ставкою комісії 3, 00 %; 6,00 %, 10, 00 %, відповідно.
Умовами додатку/додаткової угоди, що підписується сторонами у зв'язку з пролонгацією, можуть передбачатись інші (індивідуальні) умови пролонгації не передбачені цим пунктом. Якщо позичальник здійснює продовження поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію), проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору, якщо інше не буде встановлено додатком/додатковою угодою, що підписується у зв'язку з пролонгацією.
Суд констатує, що п. 7.1. кредитного договору визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору.
Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується відповідною довідкою від 14.10.2024.
Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного договору є також Анкета-заява на кредит №102444609 від 03.01.2024.
Згідно платіжного доручення 79906148 від 03.01.2024 вбачається, що ТОВ «Мілоан» на виконання кредитного договору №102444609 перерахувало безготівково 12000, 00 грн. на рахунок ОСОБА_1 з використанням карти НОМЕР_1 , як це визначено п. 2.1. кредитного договору.
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за спірним кредитним договором та випискою з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №102444609 від 03.01.2024 становить - 36781, 32 грн, із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10200,00 грн; заборгованість за процентами - 25381, 32 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1200,00 грн.
Крім цього встановлено і те, що 28.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024.
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №102444609 від 03.01.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Варто зазначити, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №102444609 від 03.01.2024 було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024.
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №102444609 від 03.01.2024.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов'язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Матеріалами справи підтверджено, що боргові зобов'язання між сторонами по справі виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №102444609 від 03.01.2024.
На підтвердження укладення указаного кредитного договору позивачем було надано суду докази з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі.
Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого кредитодавцем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк, заборгованість не повернула.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що відповідач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, наданих позивачем.
Щодо сплати комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 в справі №496/3134/19 вказала, що 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Зазначений висновок відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн, що не суперечить наведеним вище вимогам закону.
Згідно з пунктом 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вказані положення закону та межі заявлених позовних вимог, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо застосування до вказаних правовідносин приписів ЦК України, а саме пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення».
Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості та вцілому з матеріалів справи, для ОСОБА_1 нараховувалися виключно проценти за стандартною ставкою в межах строку кредитування без нарахування неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Суд звертає увагу, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не передбачено скасування нарахування процентів за користування кредитними коштами, а відтак таке нарахування є правомірним і позичальник має сплачувати як тіло кредиту, так і нараховані проценти за користування кредитними коштами.
Доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Суд бере до уваги, що умовами договору чітко визначено обов'язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, строки повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Оцінивши допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №102444609 від 03.01.2024 у розмірі 36781 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 32 коп., із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10200,00 грн; заборгованість за відсотками - 25381, 32 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1200,00 грн.
Таким чином, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2422 грн 40 коп. відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
У частині заявлених витрат на правничу допомогу, суд врахував наступне.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат, представником позивача було надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №0605 від 06.05.2025; акт №516 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 20.05.2025; детальний опис робіт (наданих послуг) від 20.05.2025; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ордер на надання правничої допомоги.
Зважаючи на той факт, що позивач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, однак враховуючи складність справи (справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за договором про споживчий кредит №102444609 від 03.01.2024 у розмірі 36781 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.10.2025.
Суддя Олександр Король