Справа № 644/10760/24 Головуючий 1 інстанції: Попова В.О.
Провадження №33/818/1217/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
20 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю: захисника Мар'яш Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Зарицької К.Ю. на постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 16 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою Індустріального районного суду м. Харкова від 16 червня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на користь держави, у розмірі 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановою встановлено, ОСОБА_1 25 листопада 2024 року о 02 годині 37 хвилин рухаючись в місті Харкові по проспекту Олександрівський в районі будинку №154, керував транспортним засобом Ssangyong Rexton, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 та в медичному закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. За вказаним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення від 25 листопада 2024 року серії ЕПР1 №181487 за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Зарицька К.Ю. просить постанову Індустріального районного суду м.Харкова від 16 червня 2025 року скасувати, та прийняти нову постанову, якою провадження про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не здійснював керування автомобілем та не вчиняв жодних дій, які б призводили до руху автомобіля, у зв'язку з чим, не є водієм та суб'єктом відповідальності за ст.130 КУпАП. На думку апелянта, працівниками поліції порушений порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, а щодо військовослужбовців встановлений спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння, визначений ст.266-1 КУпАП.
Крім того, захисником Мар'яш Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подані клопотання:
- про виклик поліцейського для надання роз'яснень, а саме ОСОБА_2 ,
- про повне дослідження в судовому засіданні всіх відеозаписів та наявних в матеріалах справи доказів,
- про зупинення провадження у справі до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби;
- про долучення доказів, а саме пояснень ОСОБА_1 .
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Мар'яш Л.В. повідомила, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, правова позиція між ними узгоджена та не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника Зарицької К.Ю. без участі ОСОБА_1 за обов'язковою участю його захисника - адвоката Мар'яш Л.В.
В судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року захисник Мар'яш Л.В. підтримала доводи апеляційної скарги та просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначала, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, працівниками поліції порушений порядок огляду військовослужбовців, а також те, що ОСОБА_1 не роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Окремо звертала увагу на те, що відносно ОСОБА_1 вже був складений протокол про адміністративне правопорушення, що вказує на продовжуваність.
Крім того, 03 вересня 2025 року у судовому засіданні Харківського апеляційного суду захисником Мар'яш Л.В. було заявлено відвід судді Харківського апеляційного суду Шабельнікова С.К.
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року заява захисника ОСОБА_1 - адвоката Мар'яш Л.В. про відвід судді Харківського апеляційного суду Шабельнікова С.К. від розгляду справи про адміністративне правопорушення №644/10760/24 - залишено без задоволення.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Мар'яш Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №181487 від 25 листопада 2024 року, в якому зазначено про те, що 25 листопада 2024 року о 02 годині 37 хвилин в м. Харкові, проспект Олександрівський 154, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ssangyong, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 та проведення такого у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ в м. Харкові, вул. Ахієзерів, 18А, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1,2).
Також належить взяти до уваги, що згідно рапорту т.в.о. командира взводу №2 роти №4 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП, де зазначено, що 25 листопада 2024 року екіпажем 4201 було виявлено порушення водієм транспортного засобу Ssang Уong Rexton, д.н. НОМЕР_2 , на іноземній реєстрації по пр. Олександрівський, 154, який не увімкнув світлову аварійну сигналізацію під час зупинки співробітниками поліції. Після зупинки було встановлено особу водія, ним виявився гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим водієві запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою Alcotest Drager 7510 на місці зупинки або у КНП ХОР ОКНЛ, на що гр. ОСОБА_1 відмовився. Водія було відсторонено від керування, авто припарковано без порушень ПДР. Від надання пояснень водій відмовився. На гр. ОСОБА_1 складено протокол по ч.1 ст.130 КУпАП та винесено постанову за ч.2 ст.122 КУпАП, від підпису у яких водій відмовився (арк.8).
Крім того, в матеріалах справи міститься акт огляду на стан сп'яніння та направлення на огляд, згідно з якими ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Огляд не проводився, у зв'язку з відмовою від проходження огляду (а.с.5,6).
У матеріалах справи також наявний відеозапис події від 25 листопада 2024 року за участю ОСОБА_1 (арк.3), з якого вбачається, що у темну пору доби, на вимогу поліцейського, транспортний засіб зупиняється біля узбіччя. Водій в салоні автомобіля знаходився сам. На питання працівника поліції, чому водій керує транспортним засобом під час комендантської години, останній повідомив, що він є військовим. На вимогу поліцейського, водій надав на огляд документ, що посвідчує особу. Водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 , у останнього працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер або у відповідному медичному закладі, або відмовитись від проходження відповідного огляду. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі (відео «ехроrt-86t6g», 02:40:06, 02:41:05; 02:42:05). Працівник поліції повідомив водію, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а саме за порушення п.2.5 ПДР. На вимогу працівника поліції надати посвідчення водія, ОСОБА_1 повідомив, що забув його, та почав втікати від поліцейських. Наздогнавши ОСОБА_1 , працівник поліції, повідомив останнього про складання відносно нього ще й постанови за ст.126 КУпАП. Із розмови поліцейських із ОСОБА_1 вбачається, що останній на передодні буз зупинений працівниками поліції, які склали відносно нього протокол, однак, поїхав далі, оскільки хотів додому. Працівниками поліції роз'яснені ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 відмовився підписувати зобов'язання не сідати за кермо транспортного засобу до повного протверезіння, а також протокол про адміністративне правопорушення.
Зазначений відеозапис відтворює обставини події та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також визнання керування транспортним засобом та відмову водія від проходження зазначеного огляду.
Згідно відеозапису події, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не було об'єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер, так і в медичному закладі, є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп'яніння чи ні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися, тобто вони не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку сторони захисту щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, відсутні, вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції не залучено військову службу правопорядку, чим порушено порядок проведення огляду військовозобов'язаних на стан сп'яніння, є необґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах
За змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Отже, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб'єкту владних повноважень - військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.
В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису, 25 листопада 2024 року водій ОСОБА_1 в м.Харкові по проспекту Олександрівському, 154, керував транспортним засобом Ssang Уong Rexton, д.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, тобто поза межами військової частини.
Разом з цим, будь-яких повідомлень про те, що він виконує невідкладне відповідне бойове завдання працівникам поліції він не висловлював, будь-яких доказів на підтвердження цього не надавав. Навпаки, згідно відеозапису події, повідомляв працівникам поліції, що хотів поїхати додому та просив довезти його.
За таких обставин посилання апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, то огляд на стан сп'яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, є суб'єктивним та необґрунтованим.
Поряд із цим, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв'язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку.
Отже, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв'язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та розцінює як спосіб уникнення відповідальності, оскільки з відеозапису, наявним в матеріалах справи, чітко вбачається факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , так і те, що після того, як транспортний засіб зупинився та до нього підійшли працівники поліції, за кермом перебував саме ОСОБА_1 та в салоні автомобіля, крім нього, не було нікого. Більш того, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та виконував вимоги працівника поліції як водій транспортного засобу без зауважень про такий його статус.
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння також є необґрунтованими, оскільки, згідно довідки інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 06 липня 2005 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 (арк.4), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.
Таким чином, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.
Доводи сторони захисту про наявність іншого протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності серії ЕПР1 №181446 від 25 листопада 2025 року, що свідчить про продовжуваність, є необґрунтованими, оскільки події, які зафіксовані у цьому протоколі, не є предметом апеляційного розгляду та не стосуються подій, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №181487 від 25 листопада 2025 року.
Клопотання сторони захисту про виклик поліцейського не підлягає до задоволенню, оскільки відсутня необхідність у допиті вказаної особи, у зв'язку з тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи, які є взаємодоповнюючими та не суперечать один одному.
Більш того, з метою повної та об'єктивної перевірки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції викликав в судове засідання працівника поліції ОСОБА_2 , який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , щоб з'ясувати обставини події, які він зафіксував в протоколі. Однак, у судове засідання Харківського апеляційного суду працівник поліції не з'явився, будь-яких письмових пояснень не надав. Належить також зазначити, що можливість виклику працівників поліції для допиту в якості свідків шляхом приводу чинним КУпАП не передбачена.
Щодо доводів клопотання ОСОБА_1 про необхідність зупинення судового провадження у справі до його звільнення з військової служби, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
При цьому, нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язаних з корупцією.
Так, особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Неявка правопорушника в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду.
Також, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи.
Крім того, ОСОБА_1 під час розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, мав захисників - професійних адвокатів, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які представляли його інтереси під час розгляду справи, а тому він не позбавлений можливості забезпечити належним чином свій судовий захист.
Належить також зазначити, що 01 травня 2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. При цьому, у КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов'язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов'язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.
Отже, посилання ОСОБА_1 на положення ст. 335 КПК України є безпідставними, оскільки цим Кодексом регулюються зовсім інші правовідносини. Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить приписів про обов'язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також її захисник повинні добросовісно використовувати надані їм процесуальні права, не зловживати ними та демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов'язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами.
За таких підстав, враховуючи, що положеннями КУпАП не передбачено процедуру зупинення провадження за наведених ОСОБА_1 обставин, вважаю необхідним відмовити у задоволенні поданого клопотання.
Також враховуючи, що захист інтересів в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 здійснюється професійним адвокатом Мар'яш Л.В., яка є фахівцем в галузі права, а також відсутності будь-яких клопотань від ОСОБА_1 щодо його обов'язкової участі в апеляційному суді та неможливістю прибути до Харківського апеляційного суду через призов його за мобілізацією до лав Збройних Сил України, підстав для зупинення апеляційного провадження не вбачається.
При цьому, посилання ОСОБА_1 на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, рішення судів першої інстанції, зокрема, й ті, на які посилається апелянт, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази, апеляційний суд визнає такими, що відповідають вимогам ст.251 КУпАП.
Сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Зарицької К.Ю. залишити без задоволення.
Постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 16 червня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков