Справа № 532/2851/23 Номер провадження 22-ц/814/3080/25Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
09 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Циб Сергія Вікторовича
на заочне рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 червня 2024 року, ухвалене суддею Макарчуком С.М.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 367560636 в розмірі 39668 гривень 20 копійок та судові витрати, які складаються із судового збору, в розмірі 2684 гривень 00 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 367560636.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
31.12.2020 додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Відповідно до Реєстру боржників № 141 від 06.07.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 367560636.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних в Реєстрах прав вимоги.
Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1. Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 (витяг з Реєстру прав вимоги додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39668,20 грн., з яких: 9980,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 29688,20 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 2.2. договору факторингу, сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог самостійним додатком, та не замінює попередній.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Заочним рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 червня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 367560636 від 07.03.2021 року в розмірі 39668,20 грн., з яких: 9980 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 29688,20 грн. заборгованості за відсотками та судовий збір у сумі 2684 грн.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та передав відповідачу грошові кошти (позику), при цьому, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, що зумовило виникнення заборгованості, розмір якої не спростовано відповідачкою.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Циб С.В. про перегляд заочного рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 червня 2024 року по цивільній справі № 532/2851/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Циб С.В., просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 367560636 від 07.03.2021, оскільки договір факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 та додаткова угода № 26 від 31.12.2020 укладені задовго до укладення вищевказаного кредитного договору.
Вважає, що оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на момент укладення договору факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 та додаткової угоди № 26 від 31.12.2020, права вимоги до ОСОБА_1 не набуло, тому таке право не могло бути передане цим товариством на підставі даного договору до ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «Таліон Плюс», відповідно, не могло передати таке право ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу № 201002022, що свідчить про те, що останнє є неналежним позивачем у даній справі та не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором № 367560636 від 07.03.2021, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Окрім того, на момент винесення оскаржуваного рішення, в матеріалах справи були відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів.
Долучений на стадії вирішення питання про перегляд заочного рішення новий доказ, а саме платіжна інструкція від 07.03.2021, не може бути прийнята до уваги, оскільки даний доказ було подано після винесення оскаржуваного рішення та позивачем не вказано поважних причин неможливості його подання до суду першої інстанції у визначені законом строки.
Також вважає необґрунтованим розмір заявленої заборгованості, оскільки позовна заява не містить обґрунтування чи належного розрахунку суми заборгованості, яку просить стягнути позивач, незрозуміло, за який період розрахована заборгованість та яку процентну ставку при цьому використовував позивач.
Вказує на те, що з розрахунку заборгованості вбачається нарахування відсотків поза межами строку кредитування, що є незаконним.
Від представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Зімороя Д.М. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Циб С.В. до суду надійшли заперечення щодо долучення до матеріалів справи даного відзиву, оскільки він поданий поза межами процесуального строку, а тому підлягає залишенню без розгляду.
Колегія суддів погоджується з даним запереченням представника відповідача з наступних підстав.
Згідно ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у даній справі відкрито апеляційне провадження та роз'яснено право на подачу відзиву в 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали.
Дана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету позивача 04.07.2025 о 18:16:33, проте відзив на апеляційну скаргу було сформовано в системі «Електронний Суд» 08.10.2025, тобто поза межами визначеного судом строку.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановлено законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що заяви про внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги, подані після визначеного процесуальним законом строку, не повинні прийматися до розгляду (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 755/5301/16-ц, постанова Верховного Суду від 23.05.2023 року у справі № 753/13140/17).
Колегія суддів зауважує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів («DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
З огляду на викладене, поданий позивачем відзив, в силу вимог ст. 126 ЦПК України, не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції і підлягає залишенню без розгляду.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. 07 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 367560636, згідно якого відповідачці було надано кредит в сумі 10000 грн. строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,45 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту. Позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 164,83% річних. До кредитного договора додано графік розрахунків (а.с. 5-7).
Згідно з договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
За договором факторингу № 20102022 від 20.10.2022 ТОВ «Таліон Плюс» відступило права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с. 12-13).
Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього договору, клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1. Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року та розрахунку заборгованості (за період з 21.10.2022 по 30.11.2023), до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 39668,20 грн., з яких: 9980 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 29688,20 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 14).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Спірний кредитний договір підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором MNV94F4R, який направлявся відповідачу 07.03.2021 о 11:52:43 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який зазначений у кредитному договорі, та введено останньою 07.03.2021 о 11:53:44 год. (а.с. 7, зворотня сторона).
Таким чином, підписавши електронним цифровим підписом кредитний договір № 367560636 від 07.03.2021, відповідач погодилася з умовами договору та правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що свідчить про те, що вказаний кредитний договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів того, що ОСОБА_1 на підставі п. 2.2.1.5 даного договору відмовилася від нього, чи в судовому порядку визнала його недійсним матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності в матеріалах справи доказів отримання відповідачем кредитних коштів, спростовуються матеріалами справи, зокрема долученим позивачем до позовної заяви платіжним дорученням від 07.03.2021 (а.с. 8).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права вимоги за кредитним договором № 367560636 від 07.03.2021 з огляду на те, що, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року, боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 367560636 від 07.03.2021 ще не існували, відтак, і не могли відступатися права кредитора за цим договором, колегія суддів відхиляє, оскільки, за змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 3 статті 12 ЦПК України, частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Надані позивачем розрахунки заборгованості та витяги з реєстру боржників у сукупності є належними та допустимими доказами у справі, відповідають вищенаведеним вимогам та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитними договорами. Натомість відповідачкою визначені у позовній заяві розрахунки заборгованості не спростовано, будь-яких доказів щодо погашення нею боргу за кредитним договором суду не надано.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитними договорами відносно позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за договором кредиту.
Станом на дату звернення позивача до суду з цією заявою, відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не погашала, остання є незмінною з моменту відступлення прав вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем нараховані відсотки після закінчення строку кредитування за кредитним договором № 367560636 від 07.03.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , колегією суддів не приймаються до уваги з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»).
У пункті 1.3 кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Відповідно до пункту 1.7 кредитного договору факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).
Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.2 Договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3 та п. 1.7 договору. У будь-якому разі зобов'язання що виникли під час дії договору діють до повного їх виконання.
Доказів того, що відповідачем у визначений п. 1.2 строк кредитування було повернуто кредитні кошти матеріали справи не містять, тому враховуючи положення укладеного між сторонами кредитного договору, посилання апелянта на нарахування процентів поза межами кредитування є необґрунтованими.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Циб Сергія Вікторовичазалишити без задоволення.
Заочне рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 червня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук