Справа № 554/13894/25 Номер провадження 11-сс/814/782/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника підозрюваногоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2025 року за №22025170000000200, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України в Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 20 листопада 2025 року, підозрюваному
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лохвиця Миргородського р-ну Полтавської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, особу підозрюваного, неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам і приписи ч.6 ст.176 КПК України.
Водночас слідчий суддя на підставі абз.8 ч.4 ст.183 КПК України дійшов висновку про необхідність застосування ОСОБА_8 зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в разі залишення вказаного запобіжного заходу визначити йому заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, елементи якого відсутні в діях підозрюваного, наявність ризиків, визначених у ч.1 ст.177 КПК України; ОСОБА_8 не судимий, позитивно характеризується, проживає разом із сім'єю, має: неповнолітню дитину на утриманні, міцні соціальні зв'язки, є особою з інвалідністю, учасником бойових дій, має відзнаки. Водночас апелянт посилається на те, що слідчий суддя не обгрунтував своє рішення щодо невизначення розміру застави підозрюваному.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника та підозрюваного на підтримку апеляційної скарги з доповненнями, заперечення прокурора проти апеляційної скарги з доповненнями, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги з доповненнями та дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що УСБ України в Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2025 року за №22025170000000200 (а.п.8).
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 , будучи адвокатом, із метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, організував протиправний механізм ухилення громадян України від призову на військову службу під час мобілізації. З цією метою він залучив до вказаної вище протиправної діяльності раніше знайомого йому ОСОБА_10 .
У ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які усвідомлювали,
що РФ здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію
і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію,
в червні 2025 року, виник спільний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом оформлення відстрочки від мобілізації, а також, за потреби, зняття з розшуку в ТЦК та СП.
У зв'язку з цим, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , керуючись корисливим мотивом, розробили спільний протиправний механізм ухилення громадян України від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, ОСОБА_8 керував діями осіб, залученими до зазначеного вище протиправного механізму ухилення громадян України від призову на військову службу під час мобілізації і відповідав
за виготовлення та отримання військово-облікових документів військовозобов'язаними особами, а ОСОБА_10 доручив забезпечити виготовлення медичної документації та проведення зустрічей із військовозобов'язаними особами.
На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_8 , діючи
за попередньою змовою з ОСОБА_10 , 17 червня 2025 року приблизно о 12 годині 15 хвилин, перебуваючи в ресторані «Біф піца та гриль», розташованому за адресою:
вул. Київське Шосе, 74-Б м. Полтава, під час зустрічі з ОСОБА_11 запропонували йому оформити відстрочку від мобілізації та зняти його з розшуку в ТЦК та СП у разі надання їм грошових коштів у сумі 10 000 доларів США.
При цьому, ОСОБА_8 з ОСОБА_10 повідомили ОСОБА_11 , що для звернення до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від мобілізації та зняття його з розшуку вони виготовлять документи щодо здійснення ОСОБА_11 постійного догляду за його батьком - ОСОБА_12 , який є інвалідом 2 групи.
01 липня 2025 року о 15 годині 15 хвилин ОСОБА_10 , діючи за вказівкою ОСОБА_8 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_1 , поруч із рестораном «Хуторок», розташованим за адресою: вул. Небесної Сотні, 118 м. Полтава, зустрівся з ОСОБА_11 та вони вирушили до ресторанно-готельного комплексу «Мухомор», розташованого на 348 км автодороги М-03 Київ-Харків для зустрічі з ОСОБА_8 .
Цього ж дня о 15 годині 43 хвилини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи в зазначеному вище ресторанно-готельному комплексі «Мухомор» зустрілися з ОСОБА_8 , де ОСОБА_11 , діючи за вказівкою ОСОБА_8 , передав ОСОБА_10 медичні документи свого батька, а саме: копію «індивідуальної програми реабілітації інваліда № 03», копію «довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0025371», копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_12 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 та частину грошових коштів у сумі 4 000 доларів США.
Водночас у ході спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 висловили пропозицію ОСОБА_11 про необхідність надання грошових коштів у сумі 1 500 доларів США з метою виготовлення акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, а саме здійснення постійного догляду ОСОБА_11 за ОСОБА_12
16 липня 2025 року о 16 годині 18 хвилин ОСОБА_10 , діючи за вказівкою ОСОБА_8 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_1 , поруч із рестораном «Той самий Баранчик», розташованим за адресою:
вул. Соборності, 29/15 м. Полтава, зустрівся з ОСОБА_11 та передав йому пакет медичних документів, а саме: висновок ЛКК №472 від 08 липня 2025 року, висновок №473 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виписку з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, огляд сімейного лікаря пацієнта ОСОБА_12 від 02 липня 2025 року, а також документи, отримані 01 липня 2025 року від ОСОБА_11 , а саме: копію «індивідуальної програми реабілітації інваліда №03», копію «довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0025371», копію паспорта громадянина країни та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_12 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .
Затим ОСОБА_11 передав ОСОБА_10 заздалегідь обумовлені документи, а саме: копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , витяги із сервісу «Дія» про місце проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_11 та грошові кошти в сумі 1 500 доларів США.
При цьому, ОСОБА_10 наголосив ОСОБА_11 на необхідності надання другої частини грошових коштів у сумі 4 500 доларів США.
24 серпня 2025 року о 08 годині 12 хвилин ОСОБА_10 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_1 , поруч із рестораном «Диканька» по вул. Михайла Грушевського, 2-Б у м. Полтава, діючи за вказівкою ОСОБА_8 , одержав від ОСОБА_13 документи, а саме: копію акту №223 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 22 липня 2025 року, копію паспорта громадянина України
та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , копію висновку ЛКК №472 від 08 липня 2025 року, копію висновку №473 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, копію виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_12 та оригінал військового квитка ОСОБА_11 , а також другу частину грошових коштів у сумі 4 500 доларів США.
Тобто ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , діючи з прямим умислом, із метою перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, 22 вересня 2025 року о 15 годині 43 хвилин під час зустрічі з ОСОБА_11 в автомобілі «Mersedes-Benz», н.з. НОМЕР_4 , поруч із рестораном «Диканька» за згаданою вище адресою віддав йому військовий квиток із необхідними відмітками щодо відстрочки від мобілізації та запевнив, що вирішено питання щодо його розшуку ТЦК та СП.
23 вересня 2025 року керівник Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (а.п.10-25).
Затим 24 вересня 2025 року сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам, посилаючись на приписи ч.6 ст.176 та ч.4 ст.183 КПК України (а.п.1-124).
Слідчий суддя, задовольнивши клопотання слідчого, застосував ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів (а.п.139-141).
Слідчий суддя вказав, що зазначені в клопотанні обставини необхідності затосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають місце, підтверджуються достатніми на цьому етапі розслідування доказами, й у висновках, які зробила сторона обвинувачення, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Розглядаючи ж клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим - від 5 до 8 років позбавлення волі, особу підозрюваного, який не судимий, характеризується позитивно, є учасником бойових дій, інвалідом ІІ групи, має сталі соціальні зв'язки, з 2025 року працює радником голови Полтавської районної ради, неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам і приписи ч.6 ст.176 КПК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначеного вище злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_15 , які містяться в протоколах його допитів від 19, 25 червня, 01, 07, 11, 16, 21 липня, 20, 29 серпня 2025 року, даними протоколів за результатами здійснення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 01, 16, 22, 23, 29 липня, 18, 24 серпня 2025 року, візуального спостереження за особою від 02, 17 липня 2025 року, в яких зафіксовано обставини здійснення ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_10 в умовах правового режиму особливого періоду - воєнного стану, організації та умисних дій, що створювали перешкоди у виконанні військовими формуваннями завдань із питань загального військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, що посягає на обороноздатність України (а.п.30-47, 50-54, 58-62, 67-110), та іншими доказами в кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Ураховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. За практикою Європейського суду з прав людини, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в досліджуваній ситуації, а тому доводи захисника про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри позбавлені підстав.
У свою чергу, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині доведеності встановлених ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу з метою забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_16 інкримінованого йому злочину в умовах воєнного стану, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваного та його поведінку в їх сукупності, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .
З викладеного вище вбачається, що слідчий суддя, в ході прийняття рішення про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею.
На цьому етапі розслідування виключно такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, що, при цьому, вбачається і з положень ч.6 ст.176 КПК України, в силу яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, за наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосовується саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тому наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Колегія суддів, окрім врахованого слідчим суддею, враховує те, що ОСОБА_8 є адвокатом, має: сім'ю, на утриманні неповнолітню дитину, відзнаки, однак ці дані з урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності не спростовують висновки слідчого судді про наявність ряду ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їм запобігти в разі незастосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не є достатньою і належною підставою для його зміни.
Абз. 8 ч.4 ст.183 КПК України унормовано, що слідчий суддя під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.
ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.
З огляду на викладене вище та враховуючи ряд установлених ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, обставини інкримінованої ОСОБА_8 злочинної діяльності, дані про особу й поведінку підозрюваного, викладені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали під час дії воєнного стану розміру застави ОСОБА_8 , як наслідок, є правильним.
Тому зазначені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне й обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4