Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12738/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/673/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №295/12738/25 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 13.09.2025,
Зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 . Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням засобів електронного контролю, заборонивши ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 07. 11.2025 включно. Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду, на кожну законну вимогу; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Визначено строк дії даної ухвали - до 07.11.2025 включно.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою задовольнити клопотання про обрання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб. При цьому, зазначає, що стороною обвинувачення наведено ризики зі сторони ОСОБА_8 , які існують у вказаному кримінальному провадженні, а саме: - ризик переховування обвинуваченого від слідства; - ризик вчинення нових кримінальних правопорушень. Звертає увагу, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, не має не має постійного джерела доходу, ніде не працює, а тому враховуючи безальтернативний вид покарання, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, під загрозою опинитися в місцях позбавлення волі, останній може ухилитися від слідства та суду. Крім того, ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, судимість у нього не погашена відповідно до ст.89 КК України, так як він, починаючи з 2014 року, притягується до кримінальної відповідності за вчинення злочинів проти власності, а саме: 22.04.2014 за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць; 24.04.2019 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; 02.10.2020 за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць; 22.05.2025 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік. Тобто, ОСОБА_8 під час відбування іспитового строку, встановленого Богунським районним судом м.Житомира, знову вчинив корисливий злочин, що є достатньо підстав вважати, що він може вчинити нове кримінальне правопорушення, а тому існує ризик передбачений п. 5 ч. І ст. 177 КПК України. Крім того, є всі підстави вважати, що є можливість переховування останнього від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, а тому наявні ризики передбачені п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Звертає увагу, що з лютого 2025 року у Звягельському міськрайонному суді Житомирської області слухається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.195 КК України, в якому ОСОБА_8 неодноразово не з'являвся у судові засідання, тому до ного застосовувався привід, виконання якого доручалось Звягельському РВП ГУНП у Житомирській області. Крім того, Моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_8 уже обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, але це не стало йому перешкодою для вчинення нового кримінального правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він є наркозалежною особою і кримінальне правопорушення, а саме викрадання сумки потерпілої він вчинив у зв'язку з тим, що у нього не було ліків на замінну терапію, яка є платною. Вважає, що існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконний впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_8 на потерпілих, з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій, в тому числі залякування, залякування останніх із застосуванням фізичної сили, так як при наданні клопотання про обрання запобіжного заходу та ознайомленні останнього з матеріалами, ОСОБА_8 володіє інформацією щодо місця проживання потерпілої та її контактними даними. Таким чином, наявність вищевказаних ризиків обумовлює необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 в заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання (зміну) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням відповідних обов'язків, не в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження №295/12738/25, в провадженні СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025060610000551 від 11.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
У відповідності до змісту клопотання, ОСОБА_8 , 11.09.2025 близько 12 години 20 хвилин перебував біля приміщення ресторану «Стейк Хауз», розташованого за адресою: вул. Європейська, 104, с. Березівка, Березівської ТГ, Житомирського району, Житомирської області, де у нього у цей же день, час та місці виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення будь-якого чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 , зайшовши до приміщення ресторану «Стейк Хауз», розташованого за адресою: вул. Європейська, 104, с. Березівка, Березівської ТГ, Житомирського району, Житомирської області, та переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, зайшов до приміщення кухні вказаного закладу де побачив та повторно викрав жіночу сумку, в якій знаходились мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6Gb/123Gb» в корпусі сорго кольору, наручний смарт-годинник, шопер, гаманець та грошові кошти в сумі 400 грн., які належать ОСОБА_11 викраденим майном ОСОБА_8 місце вчинення злочину залишив, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 10 550 грн.
11.09.2025 ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
12.09.23025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
12.09.2025 старший слідчий СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Наявні у провадженні докази, також на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
При цьому, слідчий суддя також вказав, що прокурором на підставі доказів, долучених до клопотання, доведено обґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, доведено відповідні процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України (переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконний вплив на потерпілу та свідків, вчинити нові кримінальне правопорушення), разом з цим, не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, з врахуванням зазначеного, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладанням процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що заявлені стороною обвинувачення ризики неможливо усунути при застосуванні такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Слід взяти до уваги, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій під час відбування іспитового строку встановленого вироком Богунським районним судом м.Житомира від 22.05.2025 (ч.4 ст.185 КК, а.п.50-52), як і інформацію з відповіді Звягельського міськрайонного суду від 12.09.2025 (а.п.48-49), згідно якої з лютого 2025 року в цьому суді слухається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, в якому ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в визначений період доби, що не стало на заваді останньому неодноразово не з'являвся у судові засідання, та що призвело до застосування судом до нього приводів (двічі). Вище зазначене свідчить про сталу антисоціальну поведінку, свідоме небажання стати на шлях виправлення, та як наслідок, стійку соціальну небезпечність особи підозрюваного, як і об'єктивно підсилює процесуальний ризик переховування останнього.
Таким чином, на думку апеляційного суду, характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винним, дані про особу останнього, свідчать про існування на час постановлення ухвали обґрунтованих підстав для висновку про існування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, в даному випадку, є висока вірогідність того, що при застосуванні альтернативної міри запобіжного заходу підозрюваному, останній може незаконно впливати на відповідних учасників провадження (потерпілу та свідків, при тому, що підозрюваний володіє інформацією щодо місця проживання потерпілої та її контактними даними) з метою зміни показів, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини по провадженню.
Є високим і ризик вчинення останнім нових кримінальних правопорушень, з врахуванням тих фактів, що підозрюваний є неодноразово судимим, у тому числі за вчинення умисних корисливих право рушень проти власності (а.п.45-47), підозрюється у вчиненні інкримінованих дій під час іспитового строку.
Апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення доведено про існування ризиків зазначених в клопотанні слідчого, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість протиправного впливу на учасників кримінального провадження, як і вчинення нових кримінальних правопорушень, за встановлених в ході досудового розслідування обставин, а застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не зможе запобігти виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню зазначених ризиків.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та доведеність того, що до ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування доцільно застосувати саме виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, факт наявності у підозрюваного ОСОБА_8 постійного місця реєстрації та проживання, як і те, що він щиро кається на думку апеляційного суду не можуть бути безумовними обставинами, які зводять до об'єктивного мінімуму вище зазначених процесуальних ризиків.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень ч.3 ст. 407, 409, 411, 412 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування, із визначенням відповідного розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу з огляду на положення ч.3 ст.183 КПК України.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, даних про особу ОСОБА_8 , а також ризиків, передбачених ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на відповідних учасників провадження, як і вчинення інших правопрушень), апеляційний суд, відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, визначає заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на думку суду апеляційної інстанції, буде відповідати принципам достатності та виваженості і буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід застосувати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням відповідного розміру застави, а відтак апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 13.09.2025, якою застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням засобів електронного контролю, за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням відповідних процесуальних обов'язків, строком до 07.11.2025 включно, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.11.2025 (включно) із визначенням застави у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою на відповідний депозитний рахунок (Одержувач коштів: Житомирський апеляційний суд, код одержувача: 42261525, МФО: 820172, Банк: ДКСУ у м.Києві, рахунок: UA058201720355279002000085932).
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду, на кожну законну вимогу;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
Строк дії обов'язків у разі внесення застави до 07.11.2025.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :