Житомирський апеляційний суд
Справа №279/3238/25 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М.
20 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Григорусь Н.Й.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/3238/25 за позовом ОСОБА_1 до Коростенської територіальної громади Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. в м. Коростень Житомирської області,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої баби ОСОБА_2 ;
- визнати за ним право власності у порядку спадкування на виділену земельну частку (пай), відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Коростенською райдержадміністрацією на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) по реформуванню КСП «Хотинівське» Хотинівської сільської ради Коростенського району серії ЖТ №0103617 згідно з розпорядженням Коростенської РДА №163 від 29.05.1997, яка належала померлій ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина за законом у вигляді земельної ділянки (паю) по реформованому КСП «Хотинівське», яка належала спадкодавцю на підставі сертифіката про право власності на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0103617. Вказує, що взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) державний акт на право власності на земельну ділянку станом на 01.01.2013 ОСОБА_2 не видавався. Зазначає, що для оформлення спадкових прав він звернувся до приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області, проте листом йому було відмовлено, оскільки ним пропущено строк для прийняття спадщини та не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно. Вказує, що він не зміг у встановлений строк звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, оскільки не знав про те, що його бабі було видано сертифікат на право на земельну частку (пай). Вважає, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що для отримання спадщини він не зміг у встановлений строк звернутися із заявою до нотаріальної контори, оскільки не знав про те, що його померлій бабі було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0103617, згідно з розпорядженням Коростенської РДА №163 від 29.05.1997. Зазначає, що про наявність сертифікату на право на земельну частку (пай) він дізнався випадково від старости Хотинівського старостинського округу Коростенського району Житомирської області. Вважає, що у нього як у спадкоємця були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, а тому причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Наведене підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.09.1998.
З долучених до матеріалів справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00034473787 від 04.01.2022, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України №00034481141 від 04.01.2022 слідує, що позивач є онуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до відповіді Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №950/35-22 від 21.06.2022 на ім'я ОСОБА_2 видавався сертифікат на право на земельну частку (пай) по реформованому КСП «Хотинівське» Хотинівської сільської ради Коростенського району серії ЖТ №0103617, згідно з розпорядженням Коростенської РДА №163 від 29.05.1997. Взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0103617 на ім'я ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку станом на 01.01.2013 не видавався.
Згідно довідки Хотинівського старостинського округу №181/20-13 від 05.04.2024 ОСОБА_2 на момент своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була постійно зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На момент своєї смерті в житловому будинку за вказаною вище адресою була зареєстрована та проживала одна.
11 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Неборачко І.В. щодо оформлення спадщини, яка залишилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Листом приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Неборачко І.В. №167/02-14 від 13.04.2024 ОСОБА_1 повідомлено, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не заводилася. Заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 не подавав та фактичного прийняття спадщини не було, відтак ОСОБА_1 пропущено строк для прийняття спадщини. Також зазначено, що ОСОБА_1 не надано сертифікату на право на земельну частку (пай).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , тому останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 22.03.1999 року. До нотаріуса позивач звернувся 11.04.2024, а тому пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає більше двадцяти років. Позивачем не надано, а судом не встановлено існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини. Жодних доказів щодо поважності причин зволікання зі зверненням до нотаріуса позивачем не надано, а відсутність у позивача інформації про спадкове майно, не є правовою підставою для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. За таких обставин, у позивача були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини. Оскільки вимога позивача про визнання за ним права власності на спадкове майно є похідною, вона також задоволенню не підлягає.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно пунктів 1, 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.
Наведене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №145/797/15-ц
Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , то судом, відповідно, застосовуються положення Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1996 року), які діяли на час смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Статтями 529, 530 ЦК УРСР встановлено дві черги спадкоємців за законом.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Згідно частини першої сатті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути подовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо в указаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд із цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про подовження пропущеного строку.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», яка діяла на час виниклих правовідносин, але втратила чинність 30 травня 2008 року, було роз'яснено, що передбачений статтею 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.
У постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №319/414/20, від 16 листопада 2021 року у справі №289/767/20 зроблено висновок, що: «цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку».
Отже нормами ЦК УРСР не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, а передбачено продовження строку на прийняття спадщини.
Колегія суддів підкреслює, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини.
Таким чином, судом першої інстанції помилково не звернуто уваги на те, що правовідносини у даній справі виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, а тому застосуванню підлягав Цивільний кодекс УРСР в редакції 1996 року.
Разом з тим, не застосування судом першої інстанції норм Цивільного кодексу УРСР в редакції 1996 року з урахуванням конкретних обставин та предмету доказування в таких категоріях справ не призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 21 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді