Справа № 161/11283/25 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.
Провадження № 22-ц/802/1125/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.
20 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення пенсійних виплат, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року по справі №140/2098/22, було зобов'язано ГУПФ у Волинській області здійснити перерахунок ОСОБА_2 за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 рр. та виплатити пенсію відповідно до ст.ст. 43, 46 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі Довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по Волинській області» про розмір грошового забезпечення від 20 грудня 2021 року №33/23-2163д із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Також, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року було зобов'язано ГУПФ у Волинській області здійснити перерахунок ОСОБА_2 за період 01.11.2022 по 31.07.2023 з 10.11.2022 року та виплатити підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб. Вищевказані судові рішення набрали законної сили. Невиплачений борг пенсіонеру за рішеннями суду складає - 228797,48 грн. 48. Позивач вказує, що вона прийняла спадщину шляхом зверненням із заявою до Маневицької державної нотаріальної контори, оскільки є спадкодавцем першої черги після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , інші першої черги спадкоємці - діти спадкодавця відмовились від спадкового майна на її користь. ГУ ПФУ у Волинській області на неодноразові запити нотаріуса не надало інформації щодо грошових сум, які підлягали виплаті ОСОБА_2 , в зв'язку з чим державним нотаріусом Сахнік О.О. було винесено постанову № 520/02-31 від 15.05.2025 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій із зазначенням інформації щодо її оскарження. Фактично їй, як спадкоємиці, відповідачем відмовлено у виплаті нарахованої за життя її чоловіка-пенсіонера суми пенсії, які спадкодавцю за життя не були виплачені.
Просить стягнути з ГУ ПФУ у Волинській області на її користь неодержану за життя спадкодавця пенсію у загальному розмірі 228797,48 грн., яка складається з: 185628, 08 грн - заборгованості за рішенням Волинського окружного адміністративного суду по справі 140/2098/22 від 04.04.2022 року; 43169,40 грн. - заборгованості за рішенням Волинського окружного адміністративного суду по справі 140/9066/23 від 26.05.2023 року в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витрати по оплаті судового збору.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2025 року стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 228797 грн 48 коп., яка складається з: 185626 грн 08 коп. - заборгованості за рішенням Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/2098/22 від 04.04.2022 року; 43169 грн. 40 коп. - заборгованості за рішенням Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/9066/23 від 26.05.2023 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зазначає, що станом на 01 серпня 2025 року до ГУ ПФУ у Волинській області надійшло 56147 судових рішень у справах про пенсійне забезпечення громадян, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою по погашенню заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Відтак, заборгованість з виплат за рішеннями судів існує з об'єктивних причин (відсутність в достатній кількості асигнувань з Державного бюджету України) та її погашення не залежить від управлінських рішень посадових осіб ГУ ПФУ у Волинській області, тому відсутні підстави для стягнення невиплачених коштів у порядку спадкування. Оскаржене рішення просить скасувати.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 20 жовтня 2025, тобто, дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року у справі №140/9066/23 було зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_2 з 10.11.2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб.
Крім того, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року у справі № 140/2098/22 було зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_2 з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст. 43, 46 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі Довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по Волинській області» про розмір грошового забезпечення від 20 грудня 2021 року №33/23-2163д із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Вказані судові рішення набрали законної сили та є чинними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.08.2023 року (а.с. 7).
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За нормами ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця.
Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Положення частин 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 року (справа №428/6685/19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності, входять до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22, невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення.
Відповідно до ст. 46 цього ж Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщина є сукупністю прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходить від нього до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом спадкування можуть бути лише права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 не було виплачено нараховані доплати до пенсії в розмірі 228797, 48 грн, відповідно до рішень суду.
Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , спадщину прийняла шляхом подання заяви до нотаріальної контори, інші спадкоємці - діти спадкодавця відмовились від прийняття спадщини на користь позивачки.
Як вбачається із довідки Державного нотаріуса Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області № 1162/01-16 до складу спадкоємців померлого ОСОБА_2 входить позивачка ОСОБА_1 , як його дружина.
У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області Сахнік О.О. зазначає, що спадкове майно ОСОБА_1 прийняла, але ГУ ПФУ у Волинській області на неодноразові запити нотаріуса не надало інформації щодо грошових сум, які підлягали виплаті відповідно до рішень Волинського окружного адміністративного суду.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області зобов'язане виплатити позивачу присуджені та недоотримані за життя її чоловіка нараховані доплати до пенсії в розмірі 228797,48 грн.
Такий підхід також застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №355/323/17, від 16 грудня 2020 у справі №428/12730/19.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові з посиланням на велику кількість судових рішень про стягнення коштів, які виконуються в порядку черговості, оскільки стосуються порядку виконання рішень, а не прав осіб на належні їм кошти.
Верховний Суд у постановах від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 зробив висновки, що сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об'єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з наведеним, апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: