Справа № 761/22623/25
Провадження № 2-з/761/354/2025
20 жовтня 2025 року суддя Шевченківський районний суд міста Києва Осаулов А.А., розглянувши заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, орган опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації в м.Києві про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, -
У жовтні 2025 року до Шевченківського районного суду м.Києва за надійшла заява представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Дубчак Л.С.. про забезпечення зустрічного позову шляхом зобов'язання Ліцею міжнародних відносин № 51 Печерського району м.Києва, його посадових, службових та найманих осіб не чинити перешкоди ОСОБА_1 в контакті з її дочкою ОСОБА_3 , на території Ліцею міжнародних відносин № 51 Печерського району м.Києва, та забезпечувати можливість ОСОБА_1 зустрічатись з її дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Ліцею міжнародних відносин № 51 Печерського району м.Києва, надаючи їй повний доступ до території навчального закладу та місця перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі № 761/22623/25.
Заява мотивована тим, що сторони є батьками дитини ОСОБА_4 , яка навчається в Ліцеї міжнародних відносин № 51 Печерського району м.Києві. З боку адміністрації/дирекції Ліцею міжнародних відносин № 51 вчиняється низка негативних та недопустимих дій в бік ОСОБА_1 , спрямованих на усунення її від контакту з дочкою. Кожна спроба ОСОБА_1 поспілкуватись зі своєю дитиною на території Ліцею міжнародних відносин супроводжується викликом правоохоронних органів. Адміністрація/дирекція Ліцею міжнародних відносин № 51 умисно повністю ізолювала ОСОБА_1 від дитини, позбавила матір можливості брати участь у житті дочки. На думку заявника така поведінка адміністрації/дирекції навчального закладу суперечить нормам чинного законодавства, порушують право ОСОБА_1 на контакт з дитиною.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, вислухавши пояснення позивача, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Інститут забезпечення позову спрямований на захист прав та інтересів саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, а отже не може перешкоджати реалізації його прав.
Аналогічний висновок викладено Верховним судом у постанові від 03 березня 2021 року у справі №1512/3763/2012 (провадження № 61-16924 св 20)
Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Між тим, заява про забезпечення позову стосується захисту прав позивача від можливих недобросовісних дій із боку Ліцею міжнародних відносин № 51 Печерського району м.Києві, а не відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 . При цьому, Ліцей міжнародних відносин № 51 Печерського району м.Києві не залучений до розгляді у справі, будь-яких вимог до них не заявлено.
Крім цього, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ч.3 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729 цс 19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .
Між тим, заявником по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим способом (зобов'язання Ліцею міжнародних відносин № 51 Печерського району м.Києва не чинити перешкоди ОСОБА_1 в контакті з її дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечувати можливість ОСОБА_1 зустрічатись з її дочкою ОСОБА_4 ) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. Запропоновані заявником заходи забезпечення позову неспівмірні із заявленими вимогами (про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини)
Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 200/12227/17)
Відтак, саме лише посилання в заяві на вчинення з боку адміністрації/дирекції Ліцею міжнародних відносин № 51 дій в бік ОСОБА_1 , спрямованих на усунення її від контакту з дочкою без надання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Жодних доказів до заяви про забезпечення позову не долучено.
Крім цього, судом враховано, що за ухвалою суду від 18.08.2025 р. було задоволено заяву про забезпечення позову відповідача, тимчасово до набрання рішенням суду про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів законної сили, забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей матері ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_2 , виключно за бажанням дитини кожної першої і третьої суботи місяця з 10.00 год. до 17 год. за місцем проживання матері по АДРЕСА_1 або в інших місцях за взаємною згодою, бажанням матері і дитини, зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічі дитини з матір'ю у встановлений судом графік побачень.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -
заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, орган опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації в м.Києві про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: А.А.Осаулов