Справа № 761/292/24
Провадження № 2/761/1832/2025
13 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря судового засідання Каніковського Б.А., представника позивача адвоката Діденко К.А., представника відповідача АТ «Креді Агріколь банк» Онішкевича М.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», Акціонерного Товариства «Креді Агріколь банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 30.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та АТ «Креді Агріколь банк» було укладено договір № ІІІ-2020 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 27/08-Ж-Р ід 14.02.2008 року. 08.11.2019 року рішенням Костопільського районного суду Рівненської області у справі № 564/603/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь банк" заборгованість за кредитним договором № 327/08-Ж (в судовому рішенні помилково вказано невірний номер кредитного договору. Вірно - № 27/08-Ж) від 14 лютого 2008 року в сумі 480 472 долари США 04 центи (в тому числі: строкову заборгованість в сумі 378276,68 доларів США, прострочену заборгованість за кредитом в сумі 6082,26 доларів США, заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 6381,42 доларів США, заборгованість за простроченими відсотками в сумі 89731,68 доларів США) та 122904 (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот чотири) гривні 75 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 02.08.2021 року по справі № 564/603/16-ц замінено стягувача Публічне акціонерне товариство Креді Агріколь Банк на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» у справі № 564/603/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним Кредитного договору №327/08-Ж від 14 лютого 2008 року та за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №27/08-ж від 14.02.2008 року. Ані Відповідач 1, ані Відповідач 2 до укладення оспорюваного договору, так і після не вжили заходів для негайного повідомлення Позивача про намір укладення та факт укладення оспорюваного Договору. Внаслідок укладення оспорюваного Договору та приховання факту його укладення Позивачу було безпідставно нараховано надмірну заборгованість зі сторони Відповідача 1 та надіслано безпідставну вимогу про сплату такої заборгованості, що є безпідставним вимаганням коштів у особливо великих розмірах. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.
08.01.2024 року до суду надійшов зазначений позов та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 року справа була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-74 від 19.02.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрфінстандарт», АТ «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Ухвалою судді від 20.02.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
28.02.2025 року недоліки було усунуто.
Ухвалою судді від 03.03.2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження, справу призначено у підготовче засідання.
07.03.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача АТ «Креді Агріколь Банк» надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає, оскільки підстав для визнання договору відступлення права вимоги не наведені, позивач був обізнаний про факт укладання цього договору шляхом надіслання повідомлення, позивач фактично оспорює дійсність договору лише в частині розміру переданої новому кредитору вимоги - розміру заборгованості за кредитним договором, крім того позивачем пропущено строк звернення до суду, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.
13.03.2025 року через канцелярію суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає, оскільки позивач був повідомлений про укладення договору про відступлення права вимоги, а незгода позивача з розміром заборгованості не є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2025 року закрито підготовче засідання у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача АТ «Креді Агріколь банк» заперечував проти задоволення позову з міркувань, викладених у відзиві.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду належним чином, скористався своїм правом на подачу відзиву.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що 30.12.2020 року між «УКРФІНСТАНДАРТ» та Акціонерним товариством «КРЕДІ "АГРІКОЛЬ БАНК» укладено договір № ІІІ-2020 про відступлення права вимоги за кредитним договором №27/08-Ж-Р від 14.02.2008 року, відповідно до якого ПАТ "Креді Агріколь банк" відступило ТОВ «Фінансова компанія» Укрфінстандарт» права вимоги до боржників.
21.01.2021 року ОСОБА_1 від АТ "Креді Агріколь банк" спрямовано повідомлення про укладення 30.12.2020 року договору між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та АТ «Креді Агріколь банк» було укладено договір № ІІІ-2020 про відступлення права вимоги, яке було направлено засобами поштового зв'язку.
Як встановлено судом під час розгляду справи з пояснень позивача і підтверджено відповідачем, рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 08.11.2019 року у справі № 564/603/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь банк" заборгованість за кредитним договором № 327/08-Ж (в судовому рішенні помилково вказано невірний номер кредитного договору. Вірно - № 27/08-Ж) від 14 лютого 2008 року в сумі 480 472 долари США 04 центи (в тому числі: строкову заборгованість в сумі 378276,68 доларів США, прострочену заборгованість за кредитом в сумі 6082,26 доларів США, заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 6381,42 доларів США, заборгованість за простроченими відсотками в сумі 89731,68 доларів США) та 122904 (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот чотири) гривні 75 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 02.08.2021 року по справі № 564/603/16-ц замінено стягувача Публічне акціонерне товариство Креді Агріколь Банк на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» у справі № 564/603/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним Кредитного договору №327/08-Ж від 14 лютого 2008 року та за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №27/08-ж від 14.02.2008 року.
Позивач зазначає, що внаслідок укладання оспорюваного договору та приховання факту його укладення позивачеві було нараховано надмірну заборгованість та надіслано безпідставну вимогу про сплату такої заборгованості.
Вирішуючи позовні вимоги позивача, суд виходить із таких норм матеріального права.
За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині 1 статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення частини 1 статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
В свою чергу, тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК України, свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 де вказано, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 635/198/17.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 зазначила наступне.
Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).
Відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відступив від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 02.11.2022 у справі № 947/23885/19, про те, що в разі коли право вимоги не виникло (наприклад, у разі нікчемності чи недійсності договору) або припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то таке право вимоги не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсності договору між первісним кредитором та новим кредитором, оскільки правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. Тому немає підстав для недійсності договору про відступлення прав вимоги.
Разом із цим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 20.12.2022 у цій справі посилається, зокрема, на висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 01.12.2022 у справі № 910/7305/20, про те, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор. У разі підтвердження доводів позивача, що на момент укладення вказаних договорів зобов'язання за договорами про надання кредиту та договорами застави майна були припинені шляхом їх повного виконання, відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги і майнових прав суперечить статті 514 ЦК України та є підставою для визнання оспорюваних договорів в цій частині недійсними.
З огляду на викладене в пункті 99 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаного вище висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Отже, недійсність вимоги зумовлює недійсність відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Однак в даній справі недійсність відступленої вимоги судом не встановлена з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що кредитний договір не визнано недійсним, зобов'язання за кредитним договором належним чином позивачем не виконані, та відомості, щодо добровільного виконання рішення суду про стягнення заборгованості матеріали справи не містять.
Суд вважає, що посилання позивача на його неповідомлення про відступлення права вимоги не може бути підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги з огляду на наведені вимоги закону.
Доводи позову в своїй сукупності зводяться лише щодо правомірності відступлення права вимоги, яка перейшло до нового кредитора. Позивачем не надано суду доказів, та не доведено, що укладений між відповідачами договір про відступлення прав вимоги порушує права позивача, а решта доводів, викладених у позовній заяві, зводяться до незгоди позивача з фактом укладення договору, обґрунтованих підстав для визнання договору недійсним матеріали справи не містять, а тому позов не підлягає задоволенню.
Стосовно питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, суд зазначає, що відмовляє в задоволенні позову з підстав матеріального права, тому вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду є недоцільним.
Інші доводи сторін не впливають на вирішення спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтями 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», Акціонерного Товариства «Креді Агріколь банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 21.10.2025 року.
Суддя Ю.О. Матвєєва
13 жовтня 2025 року