Справа №760/32348/24 2-а/760/883/25
20 жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3629322 від 09 грудня 2024 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 3629322 від 09 грудня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та провадження у справі закрити.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до оскаржуваної постанови він керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, чим порушив вимоги пункту 2.9.в Правил дорожнього руху, відповідно, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону, а він не порушував Правил дорожнього руху. Зазначає, що 09 грудня 2024 року він був зупинений працівниками поліції, які вказали на те, що був не освітлений номерний знак. Як виявилося, лампа, що освітлювала номерний знак, перестала працювати в дорозі, оскільки перед виїздом позивачем було перевірено справність автомобіля, тому відповідно до вимог Правил дорожнього руху він мав право усунути несправність на місці або прослідувати до місця ремонту для її усунення, однак поліцейським не були враховані зазначені обставини та одразу складено відносно нього постанову, позбавивши його можливості реалізації вищенаведених прав.
Крім того, частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку, а з викладених вище обставин вбачається, що у позивача такого умислу не було, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення у його діях.
Таки чином, позивач діяв в межах Правил дорожнього руху, на підтвердження протилежного відповідачем не надано будь-яких доказів, тому звернувся до суду з указаним позовом, який просив задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року вищевказану позовну заву було залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 03 червня 2025 року позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.
18 червня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача - Департаменту патрульної поліції, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Вказав, що після виявлення вчиненого позивачем порушення ПДР, поліцейський підійшов до нього, представився та повідомив про причину зупинки, після чого, пред'явив вимогу надати реєстраційні документи. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, інспектор, керуючись законом та правосвідомістю, виніс оскаржувану постанову. Враховуючи викладене, інспектор діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог, установлених КУпАП та Інструкцією.
Крім того, позивач не заперечує факту керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, однак жодним чином не довів, що вжив всіх необхідних заходів для усунення зазначеної несправності.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
Судом установлено, що 09 грудня 2024 року відносно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3629322. Зазначено, що позивач ОСОБА_1 , 09 грудня 2024 року о 00 год. 18 хв., рухаючись по просп. Європейського Союзу у м. Києві, керував транспортним засобом Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби, чим порушив пункт 2.9в ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.
Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3629322 від 09 грудня 2024 року складена інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Мулярчук А. О. за адресою: м. Київ, просп. Європейського Союзу.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.9.в. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
За частиною першою статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 31.5 ПДР в разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
У пункту 31.4 ПДР визначено технічні несправності і невідповідності, за наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач зазначив, що не порушував Правил дорожнього руху, оскільки не мав умислу на приховування номерного знаку, а дізнався про несправність лампи, що освітлювала номерний знак лише після вказівки поліцейського, що свідчить про те, що вона перестала працювати у дорозі та він не міг це передбачити, оскільки перед виїздом перевірив автомобіль на його справність.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, регламентований частиною другою статті 77 КАС України покладений на відповідача обов'язок доказування не є абсолютним і, згідно з приписами частини першої вказаної норми, позивач також повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Так, ОСОБА_1 у поданому до суду позові не заперечує того факту, що на момент зупинення його поліцейським номерний знак автомобіля не був освітленим.
При цьому, зазначає, що перед дорогою, він оглянув свій автомобіль та переконався у його справності, у зв'язку з чим, не міг передбачити та попередити виявлену поліцейським несправність, що виникла під час керування автомобілем.
Однак позивач не надав жодних доказів, які підтверджували б його доводи про те, що перед початком експлуатації транспортного засобу, він переконався у його технічній справності, а саме: встановив належність роботи зовнішнього освітлення державного номерного знаку його автомобіля.
Крім того, відповідно до пункту 2.3 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Тобто, саме на водія покладено відповідальність за технічний стан автомобіля як перед початком руху так і під час руху, а тому твердження позивача, що дана несправність виникла під час руху, не звільняє його від адміністративної відповідальності.
Також, посилання позивача на відсутність у нього умислу на вчинення спірного правопорушення автоматично не свідчить про відсутність в його діях складу такого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, оскільки вина в цьому випадку може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності.
Аналіз частини першої статті 121-3 КУпАП свідчить про те, що керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком становить самостійний склад правопорушення. Тобто для притягнення особи за вищевказане адміністративне правопорушення необхідно встановити лише той факт, що номерний знак на автомобілі є неосвітленим.
Разом з тим, усунення несправності на місці чи рух до місця ремонту або стоянки, не є обставиною, яка звільняє від відповідальності, натомість вчинення таких дій є обов'язком водія відповідно до пункту 31.5 ПДР.
При цьому, суд приймає до уваги твердження позивача про те, що він мав намір вжити заходів для усунення виявленої працівником поліції несправності, а у разі неможливості її усунення, рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, але зазначає, що такі обставини також не спростовують факти вчинення ним адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що факт порушення Правил дорожнього руху позивачем не спростовано належними та допустимими доказами з урахуванням того, що позивач не заперечував встановлені поліцейським обставини в оскаржуваній постанові щодо керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темний час доби.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3629322 від 09 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі є законною, а тому не підлягає скасуванню.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ураховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати, відповідно до статті 137 КАС України суд відносить на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 262, 286, 293, 295 КАС України
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3629322 від 09 грудня 2024 року відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Л. М. Ішуніна