СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/1065/25
ун. № 759/21916/24
15 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., за участю позивачки, ОСОБА_1 , відповідача, ОСОБА_2 , розглянувши в підготовчому засіданні клопотання відповідача, ОСОБА_2 , про зобов'язання ОСОБА_1 повідомити фактичне місце свого проживання чи перебування, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав,
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав.
04 лютого 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочав підготовче провадження у справі.
15 жовтня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання ОСОБА_2 , в якому він просив:
- зобов'язати позивачку, ОСОБА_1 , повідомити фактичне місце проживання чи перебування за межами Державного кордону України надавши до суду належним чином завірені документи, що підтверджують проживання саме за вказаною адресою;
- у разі відмови позивачки ОСОБА_1 повідомити суд своє місце проживання застосувати заходи процесуального примусу відносно ОСОБА_1 та накласти штраф;
- зобов'язати органи опіки Святошинської районної адміністрації м. Києва та Національну поліцію України перевірити факт фактичного проживання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скерувати запит до ДПСУ щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 та ОСОБА_3
- зобов'язати позивачку ОСОБА_1 , на період розгляду даної справи, в разі зміни місця проживання чи перебування повідомляти суд відповідно до статті 131 Цивільного процесуального кодексу України.
Мотивував клопотання тим, що матеріали справи підтверджують місце перебування позивачки з малолітньою дитиною, ОСОБА_3 , за кордоном України. Водночас у позовній заяві позивачка вказала адресу проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене свідчить, що місце проживання чи перебування ОСОБА_1 натепер невідомі.
У підготовчому засіданні ОСОБА_2 клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Позивачка в підготовчому засіданні проти задоволення клопотання заперечила. Зазначила, що відповідач уже звертався з подібним клопотанням про витребування інформації про місце проживання чи перебування позивачки та дитини, у задоволенні якого суд відмовив. Подання зазначеного клопотання вважала зловживанням процесуальними правами.
Вислухавши думки сторін та дослідивши подане клопотання, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність.
Принцип диспозитивності полягає, зокрема, у тому, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Звертаючись до суду з указаним клопотанням, ОСОБА_2 послався на приписи ст. 131 ЦПК України. Утім, системне тлумачення наведеної норми дозволяє виснувати, що її невиконання має для учасника справи негативні процесуальні наслідки, як-от: констатація доставки судової повістки; констатація неявки в судове засідання без поважних причин.
З огляду на те, що в силу принципу диспозитивності учасник справи розпоряджається процесуальними правами на власний розсуд, у суду відсутні підстави для зобов'язання учасника справи повідомити нове місце проживання чи перебування.
За таких обставин, вимога клопотання про зобов'язання позивачки повідомити фактичне місце проживання чи перебування за межами Державного кордону України надавши до суду належним чином завірені документи, що підтверджують проживання саме за вказаною адресою, задоволенню не підлягає.
Інші вимоги клопотання є похідними від вказаної вимоги, а тому суд їх так само залишає без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 13, 131, 258-261, 353ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання відповідача, ОСОБА_2 , про зобов'язання ОСОБА_1 повідомити фактичне місце свого проживання чи перебування відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повна ухвала суду складена 20 жовтня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко