Справа № 758/16441/18
Категорія 47
20 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Омельченко К. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя.
Зазначав, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 22.10.1980, який було розірвано 02.03.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу № НОМЕР_1 .
За час шлюбу ними було придбано: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Посилаючись на те, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, просив поділи зазначене вище майно, шляхом виділу йому у власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
У подальшому, позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, у якій він просив визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позов вказала на те, що у позовній заяві позивач стверджує, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з нею з 22.10.1980, однак це не відповідає дійсності, що доводиться свідоцтвом про укладення шлюбу від 02.11.1985.
01.11. 1982 на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 18.10.1982 № 1654 Виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів було видано Ордер № 034429 серія Ж на її ім'я (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Будинок у якому розташована спірна квартира, обслуговується житлово-будівельним кооперативом «Авіатор-7».
Вона вступила до кооперативу та почала виплачувати пайові внески за квартиру.
Відповідно до довідки Відділу з керівництва організацією та діяльністю житлово-будівельних кооперативів Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 86/2-3155 від 04.12.1981, яка також засвідчує здійснення нею першого пайового внеску у розмірі 2 400 руб.
Єдиною розрахунковою книжкою члена житлово-будівельного кооперативу є розрахункова книжка, заведена на її ім'я.
02.11. 1985 між нею та позивачем було укладено шлюб.
Сума пайового внеску за квартиру, що складає 5 013, 20 карбованців була повністю сплачена 31.01.1992.
Вона за власні кошти сплачувала пайові внески до шлюбу, в цілому нею було сплачено до шлюбу пайових внесків на суму 2 879 руб. 89 коп., що становить 57,45% від загальної суми паєнагромадження.
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 14.12.1998, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 30.10.1998 № 663-С, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за нею.
Таким чином, спільним сумісним майном, яке може підлягати поділу, є лише та частина квартири, пайові внески за яку вносилися з моменту реєстрації їх шлюбу до повної сплати паю, що становить 42,55%.
Посилаючись на зазначені обставини, просила позов задовольнити частково виділити у власність відповідача 1/2 частину від 42,55% вказаної квартири.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано 02.11.1985 та який було розірвано 02.03.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу № НОМЕР_1 від 02.03.2006.
01.11.1982 ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище відповідачки у справі) на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 18.10.1982 № 1654 Виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів було видано Ордер № 034429 серія Ж на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 14.12.1998, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 30.10.1998 № 663-С, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Відділу з керівництва організацією та діяльністю житлово-будівельних кооперативів Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 86/2-3155 від 04.12.1981, ОСОБА_4 дозволено здійснення нею першого пайового внеску за квартиру у розмірі 2 400 руб.
Згідно розрахунків, наведених відповідачкою у відзиві на позов ОСОБА_2 було сплачено пайові внески за спірну квартиру 04.12.1981 у розмірі 2 400 карб. 00 коп., у період з жовтня 1982 по грудень 1983 - 87 карб. 33 коп., та у період з січня 1984 по жовтень 1985 - 392 карб. 56 коп.
Відповідно до листа ЖБК «Авіатор - 7» від 12.04.2022 за даними бухгалтерського обліку, заборгованості за власником квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_2 по сплаті належної суми пайового внеску за квартиру немає.
У ЖБК «Авіатор - 7» відсутні дані щодо підтвердження здійснення особисто ОСОБА_2 пайових внесків у період з жовтня 1982 по грудень 1983.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідного до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказів сплати пайових внесків у період з жовтня 1982 по грудень 1983 на суму 87 карб. 33 коп. ОСОБА_2 не надано.
Відповідно до довідки ЖБК «Авіатор - 7» № 59 від 27.10.1998 сума пайового внеску за квартиру у розмірі 5013 карб. 20 коп. сплачена 31.01.1992 у повному обсязі.
Сума паєнакопичення складає 5013 карб. 20 коп.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України пп. "б", "и", п. 6 постанови від 18.09.1987 № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід враховувати таке: внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на цю суму може бути збільшена його частка в паєнагромадженні.
До повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.
Таким чином, загалом відповідачкою до укладення шлюбу з позивачем було сплачено 2 792 карб. 56 коп. пайових внесків за квартиру, що підтверджується також і Єдиною розрахунковою книжкою члена житлово-будівельного кооперативу, заведеної на її ім'я ОСОБА_4 та що становить 55,70% від загальної суми паєнагромадження та відповідно 557/1000 частини квартири.
Отже різниця між 5013 карб. 20 коп. і сплаченою до шлюбу сумою пайового внеску у розмірі 2 792 карб. 56 коп. становить 2220 карб. 64 коп., що становить 44,30% та відповідно 443/1000 частини квартири.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, не можна погодитися з доводами позивача про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя на умовах рівності часток.
Таким чином, з урахуванням розміру пайових внесків, які вносилися за спірну квартиру з моменту реєстрації шлюбу сторонами, - 44,30% від загальної суми паєнагромадження, що становить 443/1000 частини квартири, частина позивача у спірному майні становить 443/2000 частини квартири.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, у зв'язку з чим, у порядку поділу спільного майна подружжя слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 443/2000 частини квартири АДРЕСА_1 .
Керуючись, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , номер і серія паспорта НОМЕР_3 ) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 443/2000 частини квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.10.2025.
Суддя С. С. Захарчук