Справа № 466/8560/25
Провадження № 3/466/2829/25
20 жовтня 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Едер П.Т. розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №139455 від 07.09.2025, 07.09.2025 о 08:00 год., гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, а саме: виражався нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
На розгляд матеріалів адміністративної справи в суді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки не повідомив і від нього не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.
26 вересня 2025 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 , у якій зазначає, що на даний час вони з чоловіком ОСОБА_4 примирилися та всі звинувачення просить з нього зняти, а також просить взяти до уваги, що такий конфлікт відбувся одноразово.
Оцінивши представлені суду докази, з врахуванням положень ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами
За диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
За диспозицією ч. 2 статті 173-2 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Аналізуючи зазначені вище визначення домашнього насильства та однієї з його форм - психологічного насильства, яке ставиться у вину ОСОБА_1 у відповідності до ч. 2 ст.173-2 КУпАП, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин у справі, мав місце звичайний короткочасний побутовий конфлікт між батьком та сином.
Суд не встановив і матеріалами справи не доведено, що поведінка ОСОБА_1 була спрямована на обмеження волевиявлення потерпілого, мала ознаки впливу та контролю над потерпілим, супроводжувалась проявами насильства, що є необхідними для кваліфікації дій як психологічного насильства як форми домашнього насильства в розумінні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
Також у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що дії ОСОБА_1 викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоду психічному здоров'ю потерпілого.
На думку судді, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У справах «Малофеева проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Факт вчинення насильства категорично заперечується, й нічим іншим, крім змісту самого протоколу про адміністративне правопорушення цей факт не підтверджується, дослідивши матеріали справи та письмові докази, приходжу висновку про відсутність доведеного у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У відповідності ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, з врахуванням положень ч.1 п.1 ст.247 КУпАП вважаю, що в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження в даній справі слід закрити.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити в зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя П. Т. Едер