Справа № 465/7768/25
Провадження 2/465/4048/25
Іменем України
21.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О.І.,
з участю секретаря судового засідання Дудич М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, електронна адреса: FincomEICE@gmail.com, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: стягнення заборгованості,
3 вересня 2025 року представник позивача, директор Поляков О.В., через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 738038185 від 08.02.2021 у розмірі 29 727,26 грн, що складається із:
14 904,62 грн - заборгованості за тілом кредиту;
14 822,64 грн - заборгованості за відсотками, та вирішити питання про розподіл судових витрат, серед яких стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 91-94).
Крім цього, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.09.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування у АБ «УКРГАЗБАНК» (ЄДРПОУ: 23697280) доказів, які становлять банківську таємницю.
24 вересня 2025 року (вх. №29874/25) від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 99-109).
26 вересня 2025 року (вх.№30090/25) на адресу суду надійшла відповідь АБ «УКРГАЗБАНК» (ЄДРПОУ: 23697280) про те, що витребувані документи не перебувають у його володінні та випуск банківської картки НОМЕР_3 МБ Sportbank (а.с. 110-111).
Цього ж дня, засобами поштового зв'язку (вх.30125/25) від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 115-120), клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 112-113), заява про розгляд справи без його участі (а.с. 114).
17 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку (вх.№32836/25) від відповідача, на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі (а.с.128-131).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позиція позивача
Позовна заява мотивована укладенням відповідачем із первинним кредитором указаного кредитного договору та отримання на вказану ним банківську карту НОМЕР_3 відповідних кредитних коштів у сумі 19900,00 грн, із встановленням строків їх повернення та сплати відсотків за користування такими коштами. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договорам не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача.
Заперечення відповідача
Відповідач визнав те, що 08.02.2021 первинний кредитор - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» йому надало фінансову допомогу, шляхом укладення кредитного договору № 738038185. Однак, зазначає про те, що договір не містить ознак кредитного, не містить його підпису, а матеріали справи - доказів перерахування йому на його рахунок кредитних коштів. Вважає, що за відсутності його підпису у Графіку платежів та Паспорті споживчого кредити суд має дійти висновку про те, що відповідача не ознайомлено з умовами кредитування.
Крім цього, відповідачем зазначено про не доведеність переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача оскільки на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018, кредитного договору ще не укладено. Вважає, що договір факторингу не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
Крім цього, у відповідності до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, подав клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу до3 500,00 грн.
У судове засідання, призначене на 21.10.2025, сторони не з'явились, просили проводити розгляд справи без їх участі (позивач - у змісті позовної заяви, відповідач - у заяві від 18.09.2025) (а.с. 7 зворот, 114).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
8 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 738038185 (надалі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 29 зворот - 31 зворот).
Відповідно до п.п. 1.1 Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 19900.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальність «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 29 зворот).
Сторони також погодили:
строк надання кредиту - 126 днів (п. 1.2. Договору) (а.с. 29 зворот).
нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним («Дисконтна процентна ставка») (п. 1.4 Договору) (а.с. 29 зворот).
На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474.50 відсотків річних що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним («Базова процентна ставка») (п. 1.5 Договору) (а.с. 29 зворот).
Умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня, що слідує за датою платежу. У разі якщо позичальник погасить прострочену заборгованість договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною станкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості (п. 1.6 Договору) (а.с. 29 зворот).
Відповідно до п.1.8. Договору Графік платежів складений з розрахунку нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою та складається таким чином, що на дату кожного чергового платежу позичальнику необхідно повернути частину наданого в користування тіла кредиту та всі нараховані проценти за користування кредитом (а.с. 29 зворот).
Згідно з п.1.9. Договору, проценти за користування кредитом, в розмірі передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника (а.с. 30).
Відповідно до п.1.10. Договору, у випадку неповернення будь-якого з платежів, у строки передбачені Графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець, за аналогією з порядком, визначеним в абз.2 п.1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів, шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника (а.с. 30).
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що його невід'ємною частиною є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua (а.с. 30 зворот).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 4.2. Договору) (а.с. 30 зворот).
Графіком платежів, який є невід'ємним додатком до Договору узгоджено дати та суми платежів по 3 332,80 грн, окрім останнього у сумі 3 333,00 грн.
Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з використанням одноразового ідентифікатора MNV996KJ, відправленого о 16:46:19 год. 08.02.2021 на засоби зв'язку НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 введеного о 16:46:50 год. 08.02.2021 (а.с. 12, 31 зворот).
З паспорта споживчого кредиту до Договору № 738038185 від 08.02.2021 вбачається, що тип кредиту - кредит на суму 19900,00 грн. Строк кредитування 126 днів. Мета отримання кредиту - на споживчі цілі. Спосіб та строк надання кредиту - цілодобово (24/7) шляхом заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua або в мобільному додатку або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця (особистого кабінету Позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів. Безготівкові кредитні кошти у розмірі суми Кредиту на споживчі потреби перераховуються на банківський (картковий) рахунок Позичальника, відкритий у Банку, на підставі укладеного Договору та Заявки. Процентна ставка, процентів річних: 237,25, тип процентної ставки - фіксована. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 11.02.2021 (а.с. 28-29).
Одночасно із підписанням договору, відповідачем подано заявку на отримання грошових коштів в кредит від 08.02.2021 на суму 19900,00 грн, строком на 126 днів на банківську картку відповідача НОМЕР_3 (а.с. 19).
Судом встановлено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання перед відповідачем виконало, та 08.02.2021 перерахувало грошові кошти, через надавача платіжних послуг платника: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» отримувачу, в сумі 19900,00 грн ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на банківську картку НОМЕР_3, із призначенням платежу «переказ коштів згідно договору № 738038185 від 08.02.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжку картку № НОМЕР_3 », що підтверджується платіжним дорученням від 08.02.2021 (а.с.9).
Указане також підтверджується довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 23.05.2025 про перерахування грошових коштів позичальнику (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг) 08.02.2021 о 16:46:58 (а.с. 69), довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 12).
22 березня 2021 укладено Додаткову Угоду до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди, у зв'язку із неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за Договором, та строк оплати наступного чергового платежу на тридцять днів (а.с. 32).
4 квітня 2021 укладено Додаткову Угоду до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди, у зв'язку із неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за Договором, та строк оплати наступного чергового платежу на тридцять днів (а.с. 32 зворот).
17 квітня 2021 укладено Додаткову Угоду до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди, у зв'язку із неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за Договором, та строк оплати наступного чергового платежу на тридцять днів (а.с. 33).
1 травня 2021 укладено Додаткову Угоду до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди, у зв'язку із неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за Договором, та строк оплати наступного чергового платежу на чотирнадцять днів (а.с. 33 зворот).
28 травня 2021 укладено Додаткову Угоду до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди, у зв'язку із неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за Договором, та строк оплати наступного чергового платежу на тринадцять днів (а.с. 34).
10 червня 2021 укладено Додаткову Угоду до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди, у зв'язку із неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за Договором, та строк оплати наступного чергового платежу на тринадцять днів (а.с. 34 зворот).
Процентна ставка на період продовження - 1,30% в день (а.с. 11).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір від 28.11.2018) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 136).
У п.п.1.3 Договору від 28.11.2018 визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (а.с. 136).
Пунктом 1.2 Договору від 28.11.2018 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги (а.с. 136).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п. 4.1 Договору від 28.11.2018) (а.с. 137).
Цей Договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору від 28.11.2018) (а.с. 140).
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2 Договору від 28.11.2018) (а.с. 140).
Відповідно до додаткових угод №19 (від 28.11.2019), №26 (від 31.12.2020), № 27 (від 31.12.2023), №31 (від 31.12.2022), №32 (від 31.12.2023) до Договору від 28.11.2018, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2020 року, в подальшому до 31 грудня 2021 року, а потім до 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року (а.с. 148-160).
Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 149 від 31.08.2021 на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за №740 вказано боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), кредитний договір № 738038185 від 08.02.2021, загальна заборгованість
у розмірі 29 533,50 грн, що складається із:
14 904,62 грн - заборгованості за тілом кредиту;
14 628,88 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 61-62).
Також позивачем додано копії Акта звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №149 від 31.08.2021 (а.с. 60) та Протоколу узгодження предмету фактичної операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги №149 від 31.08.2021 (а.с. 60 зворот).
Станом на дату продажу, 31.08.2021, первинним кредитором складено відповідний розрахунок заборгованості (а.с. 36-38). Відповідно до указаного розрахунку встановлено, що у період кредитування відповідач сплатив первинному кредитору:
22.02.2021 - 3332,80 грн, відповідно до Графіку платежів, визначеної ним дати та суми;
08.03.2021 - 3332,80 грн, відповідно до Графіку платежів, визначеної ним дати та суми;
22.03.2021 - 1522,00 грн, що також збігається із датою укладення Додаткової Угоди до Договору, відповідає даті, визначеній для сплати Графіком платежів, проте не відповідає визначеній ним сумі;
04.04.2021 - 1413,00 грн, що також збігається із датою укладення Додаткової Угоди до Договору;
17.04.2021 - 1413,00 грн, що також збігається із датою укладення Додаткової Угоди до Договору;
30.04.2021 - 95,00 грн;
01.05.2021 - 1318,00 грн, що також збігається із датою укладення Додаткової Угоди до Договору;
18.05.2021 - 3330,93 грн;
28.05.2021 - 1839,00 грн, що також збігається із датою укладення Додаткової Угоди до Договору;
10.06.2021 - 1260,00 грн, що також збігається із датою укладення Додаткової Угоди до Договору.
Після 10.06.2021 жодних платежів не здійснювалось, додаткових угод не укладалось.
Крім цього, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалось відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1. Договору від 05.08.2020) (а.с. 54).
У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу відповідно до 31.12.2022 та до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишено без змін (а.с. 58 зворот, 59 зворот).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», серед боржників за № НОМЕР_4 вказано ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , кредитний договір № 738038185 від 08.02.2021, загальна заборгованість
у розмірі 29 727,26 грн, що складається із:
14 904,62 грн - заборгованості за тілом кредиту;
14 822,64 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 52-53).
Також позивачем додано копію платіжної інструкції від 31.08.2023 щодо сплати фінансування за Реєстром прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с. 51 зворот).
У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 (п. 1.1 Договору) (а.с. 46, 46 зворот).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 08.07.2025 до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за №1062 вказано ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , кредитний договір № 738038185 від 08.02.2021, загальна заборгованість у розмірі 29 727,26 грн, що складається із:
14 904,62 грн - заборгованості за тілом кредиту;
14 822,64 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 44-45).
Також позивачем додано копії Акта прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 (а.с. 41) та платіжних інструкцій від 17.07.2025, 12.08.2025 та 13.08.2025 щодо сплати фінансування за Договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 (а.с. 39-40).
Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов'язання за Договором не надано.
Оцінка судом
Щодо укладення між первинним кредитором та відповідачем кредитного договору
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію первинного кредитора відповідач електронними підписами одноразовими ідентифікаторами у Договорі визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ними грошових коштів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.
Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підтвердження укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з відповідачем позивач надав суду копії відповідних доказів, описаних вище, які є достатніми для доведення факту переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем та первісним кредитором та не спростовують доводів відповідача щодо цього.
Відтак, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем із первісним кредитором. Позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за вказаним кредитним договором. Аналогічний підхід застосовано судом апеляційної інстанції у постанові від 29.04.2025 у справі № 188/2327/24.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на нового кредитора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги кредитора справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо заявленої суми стягнень
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
Суд вважає доведеним факт перерахування первинним кредитором відповідачу кредитних коштів за Договором.
Наявні у матеріалах справи заяви відповідача по суті справи та з процесуальних питань, де вказано засіб зв'язку із відповідачем - 0660004210 вказують на ідентичність засобу зв'язку із фінансовим номером телефону відповідача, вказаним у кредитному договорі. Крім цього, часткова оплата кредитного договору, здійснена у сумах та в межах строків, визначених Графіком платежів, або ж з укладенням додаткових угод у випадку сплати менших, ніж визначено у Графіку платежів сум, також свідчить про визнання факту укладення Договору та визнання і розуміння його істотних умов. Указане, у сукупності з іншими дослідженими судом доказами, виключає сумніви у факті отримання відповідачем кредиту на підставі та на умовах указаного кредитного договору.
Крім цього, за загальними правилами часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
При цьому, станом на день розгляду справи зобов'язання за Договором належним чином відповідачем не виконано. Позивач, вважаючи, що відповідач, як позичальник (споживач) зобов'язаний виконувати свій обов'язок щодо виконання грошових зобов'язань звернувся з даним позовом до суду. А тому, встановивши факт порушення його прав, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх захисту та задоволення позову у повному обсязі.
Однак, суд дійшов висновку про зменшення розміру відсотків відповідно до тих, які нараховано первинним кредитором, оскільки іншого позивачем не доведено, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29 533,50 грн, що складається із:
14 904,62 грн - заборгованості за тілом кредиту;
14 628,88 грн - заборгованості за відсотками.
Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. При цьому, відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано.
Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним тіла кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по тілу кредиту та відсотках саме у такому розмірі.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Будь-яких даних, що відповідач у добровільному порядку в повному обсязі або хоча б частково погасив нараховану заборгованість за кредитним договором, після 10.06.2021 матеріали справи не містять.
Станом на день розгляду справи борг за кредитним договором у повному обсязі відповідачем не повернуто, розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надіслано, тому суд вважає доведеним обов'язок відповідача і факт його невиконання по сплаті строкових платежів за Договором.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору, який підлягає стягненню з відповідача (а.с. 70).
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 29 533,50 грн, що становить 99,35 % (29 533,50 х 100 % : 29 727,26), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 2 406,65 грн потрібно покласти на відповідача.
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пункт 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).
Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до змісту додаткової постанови від 30.01.2025 у справі № 923/69/22 Верховний Суд наголосив на тому, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України (ч. 1 ст. 86 ГПК України), суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України (ст. 74 ГПК України) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 76-80 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду копію Договору №09/07/25-01 про надання правничої допомоги від 09.07.2025, Додаткової угоди №25770551238 від 09.07.2025, Акта прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025 на суму 7000,00 грн.
Як вбачається з письмових доказів, 09.07.2025 між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» досягнуто згоди щодо надання правничої допомоги в розмірі 7 000 грн за надання таких послуг:
1) складання позовної заяви (2 години на суму 5 000,00 грн);
2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, ОСОБА_1 (2 години на суму 1 000,00 грн);
3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 738038185 від 08.02.2021 на рахунок позичальника, ОСОБА_1 (1 година на суму 500,00 грн);
3) підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 738038185 від 08.02.2021 на рахунок позичальника, ОСОБА_1 (1 година на суму 500,00 грн).
Відповідачем подано заперечення на клопотання про розподіл судових витрат у справі, вказавши на те, що заявлена сума не співмірна із предметом позовних вимог.
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях: від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», заява № 72277/01 (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06 (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04 (пункт 268), від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11 (пункт 95), від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заява N 66561/01 (аункт 88), зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Докази, які підтверджують оплату позивачем наданих адвокатом послуг не є визначальними для розгляду заяви представника позивача, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача щодо розміру цих витрат, суд, враховуючи тривалість судового провадження, у якому рішення по суті справи прийнято у першому судовому засіданні без участі сторін, фінансовий стан обох сторін, критерії співмірності, реальності, розумності та пропорційності їх розміру до характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, обсяг розглянутої справи, її складність та сталість судової практики при вирішенні аналогічних спорів, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що зумовлює часткове задоволення клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 3500,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 29 727 (двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять сім) гривень 26 копійок заборгованості за кредитним договором № 738038185 від 08.02.2021.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 2 406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 65 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.10.2025.
Суддя: Баран О.І.