Справа № 456/3424/25
Провадження № 2/456/1645/2025
іменем України
16 жовтня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яніва Н. М. ,
з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Короткий виклад позицій сторін у справі.
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»», через свого представника - Тараненко А.І., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс»» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 149 гривень. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 05.02.2022 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 272510101. Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредитні кошти у розмірі відповідно до умов договору. В свою чергу відповідачка, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у загальному розмірі 17 149 грн. Поміж тим, відповідно до укладених договорів факторингу позивач набув право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між первісним кредитодавцем та боржниками, у тому числі і за договором №272510101, боржником у якому є відповідачка ОСОБА_1 . У зв'язку з наведеним, позивач просить позовну заяву задовольнити та стягнути на його користь з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором №272510101.
Відповідачка, у запропонований строк відзив на позовну заяву не подала, однак подала до суду заяву, у змісті якої зазначила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Заяви та клопотання сторін у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак у прохальній частині поданої до суду позовної заяві, просить проводити розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, втім подала до суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи у її відсутності. Додатково повідомила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.06.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Яніва Н.М..
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, який не є суб'єктом підприємницької діяльності - відповідачки ОСОБА_1 ..
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 07.07.2025 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.09.2025 року розгляд справи було відкладено, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі з у судове засідання не з'явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.
Втім, судом задоволено клопотання представника позивача та відповідачки, про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розгляд справи по суті відбувся 16.10.2025 року.
Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Встановленні судом фактичні обставини справи.
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Відтак, судом встановлено, що 05.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 272510101.
Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Так, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі,а кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.
Судом також встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання за укладеним договором у повному обсязі, відповідно до умов такого, надавши відповідачці грошові кошти у сумі та на умовах, визначених договорами.
Так, на виконання умов кредитного договору, 05.02.2022 року первісний кредитор ініціював переказ коштів у сумі 11 000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка була зазначена відповідачкою, що підтверджується платіжним дорученням №flb086da-9e68-4516-8cc5-0e3695c5d97e, яке долучено до матеріалів справи.
В свою чергу відповідачка, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у сумі17 149 грн., яка складається з наступного: 11 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 6 149 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 29.05.2025 - 05.06.2025 року та розрахунок заборгованості.
Поміж тим,28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу №28/1118-01.
Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу №28/1118-01 підписали реєстр прав вимоги №181 від 14.06.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
Надалі, 23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01.
ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання договору факторингу № 23/0224-01 підписали реєстр прав вимоги №1 від 23.02.2024 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
Надалі, 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. Договору факторингу №29/05/25-Е перехід від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2 після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до витягу реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 за договором факторингу №29/05/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 17 149 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників №б/н від 29.05.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі, копія якого долучена до матеріалів справи.
Таким чином, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу, акту прийому-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 17 149 грн.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У свою чергу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому(ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В свою чергу ч.1 ст. 1078 ЦК України, закріплює положення про предмет договору факторингу, яким може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Висновки суду.
Судом встановлено, що відповідачка належно не виконувала зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять та відповідачкою не надано.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Таким чином, враховуючи, що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, в свою чергу відповідачка не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення, а навпаки визнала позовні вимоги, суд дійшов висновку що позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до задоволення у повному обсязі. А тому, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» підлягає до стягнення заборгованість в загальному розмірі 17 149 гривень.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку із задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн., який підтверджено платіжною інструкцією №15115 від 11.06.2025 року.
При цьому, як вказує позивач, ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, додаткової угоди до нього № 25770709486 від 30.05.2025, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 та копію акта прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відтак, суд вважає, що сума понесених витрат, яка була заявлена позивачем, є непропорційною до обсягу робіт, які були надані представником позивача, а тому вважає за доцільне прохання позивача про стягнення у його користь з відповідачки судові витрати на правничу допомогу задовольнити частково, стягнувши ОСОБА_1 на користь позивача 2 500 гривень.
Керуючись ст.10,12,76-81,89,141,258,259,263,265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» заборгованість у загальному розмірі 17 149 (сімнадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн., яка складається із суми кредиту - 11 000 (одинадцять тисяч) грн., суми за відсотками - 6 149 (шість тисяч сто сорок дев'ять) грн..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» сплачений судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»», ЄДРПОУ 42986956; місцезнаходження юридичної особи: вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ;
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Назар ЯНІВ