Справа № 464/218/25
пр.№ 2/464/745/25
13.10.2025 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
секретаря судового засідання - Рейман В.С.,
за участю: представника позивача - Дівіни Л.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,
встановив:
ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом, поданим представником Дівіною Л.В., до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просить стягнути солідарно заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 905,22 грн., з яких: за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення за період з 01.12.2021 до 30.11.2024 у розмірі 3 075,21 грн., пеню у розмірі 72,01 грн., 3% річних у розмірі 12,83 грн., інфляційні втрати у розмірі 57,90 грн., за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за період з 01.12.2022 до 30.11.2024 у розмірі 655,20 грн., пеню у розмірі 13,39 грн., 3% річних у розмірі 3,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 15,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води. Для здійснення оплати за надані послуги, відповідачам, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялись рахунки на оплату послуг. З 01.12.2021 між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачами вважаються укладеними індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами та укладаються відповідно до ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачу, та є опублікованими на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго». Таким чином, між відповідачами та позивачем встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з сфері теплопостачання, а саме виконавець надавав послуги відповідачам, останні такими послугами користувались для задоволення своїх потреб, не відмовлялись від них, усвідомлюючи, що за такі послуги необхідно платити, однак оплату належним чином не здійснювали, чим порушили вимоги ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830, п. 37 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182, п. п. 32, 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. У зв'язку із несвоєчасним проведенням розрахунків, у відповідачів утворилась заборгованість з оплати житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 3 905,22 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
20.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у позові в повному обсязі.
Заперечення обґрунтовує тим, що згідно з рішенням виконавчого комітету від 17.11.2006 №2006, 01.10.2007 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 від'єднано центральне опалення і гаряче водопостачання і відповідно розірвано абонентський договір про надання послуг. Починаючи з 01.01.2008, у місцях загального користування у коридорі під'їзду та у службових приміщеннях будинку АДРЕСА_3 у згаданому будинку також вирізано та відключено всі батареї та стояки центрального опалення. 17.02.2009 лічильники гарячої вод були зняті з балансу. Таким чином, за відсутності постачання теплової енергії та гарячої води у під'їзд №3, відсутня і заборгованість за надання таких послуг. Зазначає, що жодних договорів із позивачем на надання послуг не укладав. Крім того, позивачем не долучено документів, які б доводили факт надання відповідачам як споживачам послуг. На підставі наведеного, вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості, відтак позовні вимоги є безпідставними.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 15.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16.05.2025 постановлено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Дівіна Л.В. в судовому засіданні позов підтримала з підстав, що в ньому викладені, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з заявою про проведення розгляду справи без її участі, щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд, при вирішенні спору, зважає на наступне.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 2 вказаної статті зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зокрема, в силу таких положень підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини або інші юридичні факти.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Одночасно за ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надано визначення наступним термінам, котрі, мають значення для вирішення спору. Так, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; кількісним показником комунальних послуг являється кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);
Відповідно до ст. 9 вищевказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Як випливає із ч.3 ст. 12 цього ж Закону істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги зокрема є перелік послуг, ціна послуги.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (ч.5. ст.13 Закону).
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
Як вбачається з довідки ЛМКП «Львівтеплоенерго» №1 від 12.12.2024, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є співвласниками та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_4 . Відомості про загальну площу, житлову площу даної квартири відсутні.
Згідно з розрахунками ЛМКП «Львівтеплоенерго», у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зобов'язань щодо оплати житлово-комунальних послуг, за період з 01.12.2021 до 30.11.2024 виникла заборгованість у загальному розмірі 3 905,22 грн.
Індивідуальними договорами про надання ЛМКП «Львівтеплоенерго» послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.12.2021 визначено предмет такого договору, облік, порядок надання послуги, оплати послуги, права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення умов договору.
Як вбачається із листа ОСББ 1 МЖК» від 17.01.2025 №3, у всіх під'їздах будинку АДРЕСА_5 відсутнє теплопостачання місць загального користування в коридорах під'їзду, сходових клітках та у службових приміщеннях (сміттєзбиральниках) починаючи з 2008 року.
Актом ОСББ «1 МЖК» від 03.10.2007 підтверджується відключення квартири АДРЕСА_4 від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП.
Зважаючи на вищевикладене, спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання договірних зобов'язань.
Як вбачається з Індивідуальних договорів по надання послуги з постачання теплової енергії, гарячої води від 01.12.2021 (далі - договір), котрі позивач вважає публічним договором приєднання, що укладені між ним та відповідачем, що визнається судом, оскільки це також зазначено у п. п. 1, 2 Договору, предметом такого є надання виконавцем послуг споживачу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку та своєчасна, повна оплата наданої послуги в строки та на умовах визначених договором.
При цьому, п. 4 договорів передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплати рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Одночасно, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії/гарячої води, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та теплопостачання» та складається із обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо, частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається із обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнанні індивідуальними системами опалення (п. 5 договору).
Згідно п. 30 договорів споживач вносить плату виконавцю однією сумую, що складається із плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 та Методики розподілу, що розраховується з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання, плати за абонентське обслуговування у розмірі визначеному виконавцем.
Згідно п. п. 32, 33 договорів передбачено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає розрахунок на оплату спожитої послуги на паперовому носії за 10 днів до граничного строку внесення плати.
Аналізуючи викладене, вбачається, що положення договорів, котрими узгоджено ціну та порядок оплати послуги, є бланкетним.
Так як предметом спору є заборгованість за надану послугу, котра складається в тому числі із обсягу послуги, суд бере до уваги наступне.
Згідно Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 опалюваною площою (об'єм) приміщення є загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу) (п. 14).
Згідно п. 24 Правил визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.
При цьому, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п. 34 Правил).
Як випливає із Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 надано наступні визначення: загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; норма споживання теплової енергії у будівлі/будинку - це кількість теплової енергії, витраченої на опалення 1 м-2 загальної опалювальної площі будівлі/будинку за опалювальний період, що встановлюється органом місцевого самоврядування; обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (далі - ГВП), у тому числі в індивідуальному тепловому пункті; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Одночасно згідно з п. 3 Р.І розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
При цьому, базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг закріплені у Розділі ІІ Методики.
Як випливає із ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
При цьому, порядок розподілу між споживачами визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії, що включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) закріплений у ч. 2 вказаної норми.
Таким чином, беручи до уваги, що позивачем доводиться факт приєднання відповідачів до умов договору, суд зважає на те, що до позовної заяви не долучено жодних доказів, котрі свідчать про вчинення споживачами будь-яких обов'язкових дій з надання виконавцю підписаної заяви-приєднання чи сплати рахунка за надану послугу.
Разом з тим, позовні вимоги ґрунтуються на факті надання послуги як підстави приєднання до договору.
Одночасно, додатково суд звертає увагу на те, що згідно Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 у разі укладення публічних договорів приєднання детальні вимоги до якості послуги та іншу необхідну інформацію (адреса, опалювана площа (об'єм) будинку, максимальне теплове навантаження будинку, наявність чи відсутність індивідуального теплового пункту, наявність чи відсутність вузла (вузлів) комерційного обліку тощо) для кожного багатоквартирного будинку окремо виконавець розміщує на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Способами, що гарантують доведення інформації до споживача, є оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті виконавця (за наявності), у під'їзді, на дошці оголошень (за наявності), повідомлення в електронному кабінеті Єдиної платформи для споживача (за наявності), в електронній системі обліку розрахунків споживача (за наявності), або повідомлення споживачу за допомогою засобів зв'язку, електрозв'язку (у тому числі електронною поштою), номер/адресу яких зазначено споживачем у заяві-приєднанні до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії або у розділі “Реквізити і підписи сторін» в усіх інших договорах (п. п. 5, 10).
При цьому, в індивідуальному договорі про надання послуги з постачання теплової енергії не вказана інформація про адресу, опалювану площу (об'єм) будинку, максимальне теплове навантаження будинку, наявність чи відсутність індивідуального теплового пункту, наявність чи відсутність вузла (вузлів) комерційного обліку, тощо, для багатоквартирного будинку розміщеного за адресою АДРЕСА_6 .
Крім того, жодних доказів про розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті, розміщення повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг не надано, так як і не доведено, що про усі умови надання послуги повідомлено відповідача за допомогою засобів зв'язку, електрозв'язку (у тому числі електронною поштою).
Як зазначалося вище, предметом спору є заборгованість із плати за надану позивачем послугу, яка випливає, в тому числі, із обсягу спожитої послуги у будинку для потреб опалення та розподіляється між споживачами, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання).
Будь-яких доказів про обсяг наданої послуги для будинку у АДРЕСА_6 за кожен спірний розрахунковий період, опалювану площу (об'єм) такого будинку, максимальне теплове навантаження будинку, суду не надано, так само як не надано доказів про наявність в будинку обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води приміщень.
Вказані дані є основними умовами, що формують вартість послуги, виходячи з Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, котрою визначено різні формули розрахунків.
Важливим є те, що із доказів, наданих відповідачем, вбачається, що у 3-му під'їзді будинку, що за адресою: АДРЕСА_6 , відсутнє теплопостачання місць загального користування в коридорах під'їзду, сходових клітках та у службових приміщеннях (сміттєзбиральниках) починаючи з 2008 року. Надання послуг ЦО та ГВП в квартирі АДРЕСА_7 припинено з жовтня 2007 року.
Разом з тим, як встановлено із Правил, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.
Будь-яких доказів, про те, що позивачем відновлено прилади опалення, такі є джерелами надання послуги, суду не надано.
За таких обставин, так як індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води не закріплено сталу суму, що охоплюється ціною позову, не передбачено умов нарахування плати за надані послуги, не вказано базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг, доказів про площу будинку, обсяг послуги наданої за кожен спірний період, кількість споживачів, котрі користуються індивідуальним опаленням, кількість споживачів, котрі користуються центральним теплопостачання, не надано, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість розподілу обсягу теплової енергії, витраченого на загально будинкові потреби опалення будинку між співвласниками багатоквартирного будинку та відповідно нарахувань вартості послуги, тобто пред'явленої ціни позову.
Крім того, не доведено, що відповідачі, у спосіб передбачений договором та нормативно-правовими актами, що регулюють спірні відносини, були повідомленими про обсяг наданої послуги для будинку, порядок його розподілу між усіма співмешканцями, у зв'язку із чим позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.
Крім того, беручи до уваги висновок суду про відмову в позові, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355, ЦПК України, суд,
ухвалив:
у позові Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: м. Львів, вул. Данила Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуюча Сабара Л.В.