450/3717/24 2/441/223/2025
/заочне/
20.10.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Перетятько О.В.,
за участі секретаря Сороки М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування в особі Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення останньої батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 16.01.2020 шлюб між ними розірвано, а згідно рішення цього ж суду від 09.11.2020 з відповідачки на його користь стягуються аліменти на утримання в т.ч. дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що дитина проживає разом з ним та повністю перебуває на його утриманні. Після розірвання шлюбу, відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, участі у вихованні та спілкуванні з сином не бере, морально та матеріально не підтримує дитину, не цікавиться життям, станом здоров'ям, розвитком, навчанням, умовами проживання сина, аліменти не сплачує, внаслідок чого має заборгованість. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини просив позбавити відповідачку батьківських прав.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву, у якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, справу розглядати за його відсутності.
Представник органу опіки і піклування в особі Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області міський голова Черевичник І.І. у клопотанні від 10.07.2025 позов не заперечив, просив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, у тому числі, в порядку ст. 128 ЦПК України, через публікацію оголошення на веб-сайті «Судова влада України», причини неявки суду не повідомила.
На сайті «Судова влада України»: Городоцький районний суд Львівської області у розділі «громадянам», в якому є список справ призначених до розгляду, було розміщено інформацію про час та дату усіх судових засідань у цій справі.
З огляду на те, що ОСОБА_2 була обізнана про наявність в Городоцькому районному суді Львівської області справи за позовом ОСОБА_1 до неї про позбавлення батьківських прав, вважаю за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, за відсутності заперечень позивача, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши заяви учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції «Про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За положеннями ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26 квітня 2001 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків (ст. 11 вищезазначеного Закону).
Відповідно до ст. 164 ЦК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, серед іншого, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 роз'яснено судам, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначенні фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Разом з тим у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Враховуючи вищезазначені норми Закону, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до сина, не цікавиться його життям, здоров'ям, успіхами, матеріально не забезпечує і взагалі не спілкується з сином, перешкод у цьому їй ніхто не чинить.
У свою чергу, ОСОБА_2 розглядом справи не цікавиться, в судове засідання не з'явилася, заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_1 не подала, а отже підтвердила, що дійсно вихованням дитини не цікавиться, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а тому наведені обставини і факти у сукупності підтверджується, що відповідачка не бажає брати участь вихованні та розвитку власного сина.
Отже, при розгляді конкретної справи суд, насамперед, виходить з інтересів самої дитини та враховує при цьому, відповідальність матері (батька), які має відповідально ставиться до створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Досліджені в судовому засіданні матеріали справи свідчать про небажання відповідачки займатися вихованням сина, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про її намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання сина.
Так, у відповідності до вимог ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток, виконувати інші обов'язки.
Відповідно до положень ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, в т.ч. якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Із обставин, викладених у позовній заяві, долученої до справи копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є позивач - ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_4 (а.с. 8).
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 16.01.2020 шлюб між сторонами, який зареєстровано 08.10.2005 - розірвано.
09.11.2020 рішенням Городоцького районного суду Львівської області з відповідачки ОСОБА_2 стягуються аліменти в т.ч. і на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18-20).
Із змісту позовної заяви, із Акта обстеження місця проживання Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області № 67 від 18.07.2024, характеристики Переможненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Андрія Халака видно, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на утриманні ОСОБА_1 , позивач створює всі належні умови для виховання та розвитку сина, дитині забезпечені гідні умови для проживання (а.с. 25).
Факт ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків підтверджується також розрахунком заборгованості по аліментах, виданим заступником начальника Пустомитівського ВДВС у Львівському району Львівської області Горбатюк М.Б. від 09.07.2024, згідно якого сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на 01.07.2024 становить 34 895 грн. 00 коп. (а.с. 29-34).
Згідно висновку орану опіки та піклування Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради № 178 від 20.08.2025, орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Досліджені судом докази свідчать про те, що позивач постійно піклується про дитину, бере участь у його духовному та фізичному розвитку, вихованні та лікуванні, між батьком та дитиною існує тісний зв'язок, склались теплі відносини у сім'ї проживання дитини. У батька є можливість і в подальшому створювати для дитини належні умови для її виховання і розвитку. Мати ОСОБА_2 не виконує покладені на неї батьківські обов'язки щодо своєї малолітньої дитини, не допомагає матеріально, участі у вихованні сина не бере, ухиляється від сплати аліментів, внаслідок чого має заборгованість, не виявляє бажання спілкуватися з ОСОБА_3 , таким чином самоусунулася від виховання дитини, нехтує своїми батьківськими обов'язками.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд на підставі ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , позбавити батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого по АДРЕСА_1 ) 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяви про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Перетятько О.В.