Справа №461/8259/25
Провадження №3/461/2957/25
20 жовтня 2025 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., за участі: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого, адвоката Дикунського М.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 139 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 471141 від 02.10.2025 року ОСОБА_1 , 05.06.2025 року, будучи диспетчером відділу контролю в'їзду у пішохідну зону ЛКП «Муніципальна варта», створив перешкоду для дорожнього руху, не вжив необхідних заходів щодо її усунення та попередження учасників дорожнього руху про небезпеку, що виникла, а саме під час руху транспортного засобу Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , створено перешкоду для дорожнього руху (підняття боларда), що стало супутньою причиною ДТП та завдано матеріальних збитків, чим порушено п. 1.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 139 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив протокол про адміністративне правопорушення. Пояснив суду, що водій транспортного засобу Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 , розпочав рух тоді, коли на світлофорі вже горів червоний сигнал. Тому вважає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження його винуватості, а відтак просив закрити провадження у справі за відсутності складу правопорушення.
Потерпілий та його представник у судовому засіданні підтримали обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та просили притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапис, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Диспозицією ч. 1 ст.139 КУпАП передбачена відповідальність за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами - суб'єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкодження.
Частиною 2 ст. 139 КУпАП передбачано порушення, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів чи іншого майна.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , 05.06.2025 року, будучи диспетчером відділу контролю в'їзду у пішохідну зону ЛКП «Муніципальна варта», створив перешкоду для дорожнього руху, не вжив необхідних заходів щодо її усунення та попередження учасників дорожнього руху про небезпеку, що виникла, а саме під час руху транспортного засобу Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , створено перешкоду для дорожнього руху (підняття боларда), що стало супутньою причиною ДТП та завдано матеріальних збитків, чим порушено п. 1.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 139 КУпАП, тобто створення перешкоди для дорожнього руху, невжиття необхідних заходів щодо її усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 139 КУпАП, посилаючись на те, що під час руху транспортного засобу Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 , на світлофорі горів сигнал червоного кольору.
Як вбачається з дослідженого судом відеозапису, 13 год. 29 хв. 10 сек. біля знаку «Стоп» зупинився автомобіль ОСОБА_2 , марки «AUDI A6», р.н. НОМЕР_1 , тоді ж на світлофорі загорівся сигнал червоного кольору, розпочався підйом боларда. 13 год. 29 хв. 12 сек. автомобіль ОСОБА_2 , марки «AUDI A6», р.н. НОМЕР_1 розпочав рух по вказаній ділянці, на світлофорі продовжував горіти сигнал червоного кольору, продовжувався підйом боларда. 13 год. 29 хв. 13 сек. автомобіль ОСОБА_2 , марки «AUDI A6», р.н. НОМЕР_1 здійснив наїзд на болард, ділянці, на світлофорі продовжував горіти сигнал червоного кольору.
При огляді відео та при його зупинці чітко зафіксовано початок руху автомобіля марки «AUDI A6», р.н. НОМЕР_1 , на сигнал червоного світла. При загорянні сигналу червоного кольору транспортний засіб перебував на «стоп-лінії» перед світлофором та почав рух з цієї лінії після увімкненого сигналу червоного кольору.
Разом з тим, суд не надає правову оцінку діям ОСОБА_2 , а лише оцінює докази щодо дій ОСОБА_1 , який керував болардом.
За змістом закону підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі
Проте, будь-яких інших даних про вчинення ОСОБА_1 правопорушення немає.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , а також дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.
Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обгрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об' єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановления вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтан Везнедароглу проти Турції).
Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні толкуватись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив свою позицію, що суд має право обгрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпція факту. Тобто таких, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обгрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може поясною сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відтак, суд, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши надані суду докази, приходить до висновку про відсутність належних та допустимих у матеріалах справи доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву свідчили про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 139 КУпАП, оскільки не надано жодних доказів його вини.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 139 КУпАП.
Відтак, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 139 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7, 247, 251, 283, 285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 139 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.Є. Радченко