Справа №461/7338/25
21 жовтня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючої - судді Павлюк О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Гнаткович В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з підстав, викладених у позові.
Згідно з прохальною частиною заяви, Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5301 від 27.07.2020, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, щодо звернення стягнення заборгованості за кредитним договором № R01.00208.005684399 від 10.09.2019, укладений між Позивачем та Відповідачем.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги покликається на те, що 25.08.2020 Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62881592. Підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5300 від 27.07.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» боргу за кредитним договором № Z06.00208.004840669 від 25 січня 2019 року, на загальну суму 94'377,26 грн. На думку Позивача, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за N? 5300 від 27.07.2020 є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, вказаний виконавчий напис був вчинений у порушення визначеного законом порядку, без доведення безспірності заборгованості та з порушенням строків давності заявлених вимог, про існування якого Позивачу донедавна не було відомо. Позивач зазначає, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов?язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому написі Відповідач здійснив одноособово, без урахування думки та позиці Позивача, що не відповідає дійсній сумі заборгованості. Враховуючи все вищевикладене, Позивач вважає, що є достатні правові підстави вважати виконавчий напис № 5301 від 27.07.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, щодо звернення стягнення за кредитним договором № R01.00208.005684399 від 10 вересня 2019 року, таким, що вчинений з порушенням вимог законодавства та не підлягає виконанню.
Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 08.09.2025 відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Окрім цього, суд, за клопотанням Позивача витребував у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича належним чином завірену копію нотаріальної справи по вчиненому 27 липня 2020 року виконавчому напису № 5301 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитом. Разом з тим, у процесі розгляду справи суд встановив, що свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30.11.2009 № 7921 на ім'я Остапенка Євгена Михайловича, було анульоване, а тому надіслав вказану ухвалу Київському державному нотаріальному архіву до виконання.
На виконання Ухвали суду Київський державний нотаріальний архів листом від 08.09.2025 повідомив, що станом на 08.09.2025 архів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є. М. на відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву не переданий.
13.10.2025 від представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» надійшов відзив на позовну заяву. З тексту наведеного відзиву вбачається, що Відповідач не погоджується з пред'явленим позовом та заперечує проти його задоволення у повному обсязі з огляду на таке.
10.09.2019 між ОСОБА_1 та Банком був укладений кредитний договір № R01.00208.005684399, відповідно до якого позичальнику був наданий кредит у сумі 74'803,16 грн. Відповідач вказує, що свої зобов'язання перед позичальником виконав, проте останній своїх зобов'язань не виконував, тому станом на 10.06.2020 утворилась заборгованість у розмірі 92'477,26 грн. У зв'язку з наведеним, АТ «Ідея Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. зі заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення зі ОСОБА_1 боргу за вищезазначеним кредитним договором та витрат на його вчинення. Як вказує Відповідач, до заяви були надані усі необхідні документи, що підтверджує безспірність заборгованості. Відповідач стверджує, що АТ «Ідея Банк» надіслав Позивачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, проте Позивач не висловив жодних своїх заперечень щодо боргу.
Окрім того, представник Відповідача стверджує, що АТ «Ідея Банк» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки по кредитному договору № R01.00208.005684399 від 10.09.2019 відбулася заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Росвен Інвест Україна» на підставі договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023. Також, Відповідач просить проводити розгляд справи у відсутності уповноваженого представника.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що, зокрема, підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету відповідного учасника справи, а також їх заявами.
Відповідно до частин 6,7 ст.14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (ч. 8 п. 2, 4 ст. 128 ЦПК України).
Суд враховує, що сторони обізнані про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, матеріали справи містять клопотання учасників про розгляд справи за їх відсутності. Відтак, з урахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до такого висновку.
З досліджених у процесі розгляду матеріалів справи суд встановив, що 10.09.2019 між Позивачем та Відповідачем був укладений кредитний договір № R01.00208.005684399, відповідно до якого позичальнику був наданий кредит у сумі 74'803,16 грн.
Як стверджує відповідач, у зв'язку з тим, що Позивач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, станом на 10.06.2020 у нього утворилась заборгованість у розмірі 92'477,26 грн, яка складається зі: 73'453,31 грн - строковий основний борг; 1'173,29 грн - прострочений основний борг; 15'194,54 грн - прострочені проценти; 2'212,30 грн - строкові проценти; 443,82 грн - пеня.
Також, представник Відповідача стверджує, що АТ «Ідея банк» надіслав Позивачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, у якій зазначив, що станом на 10.06.2020 заборгованість Позивача за кредитним договором становить 92'477,26 грн. Проте, Відповідач до матеріалів судової справи не долучив доказів на підтвердження факту отримання такої вимоги Позивачем.
А тому, докази, надані Відповідачем, не доводять те, що ОСОБА_1 отримав вказану вимогу. Отже, матеріали справи не містять достовірних відомостей (доказів) про одержання боржником вказаного листа (вимоги), скерованого банком на його адресу.
За таких обставин беззаперечно стверджувати, що боржник міг висловити незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу неможливо.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 10.11.2021 року у справі N 758/14854/20 (провадження N 61-15111св21) Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладено правовий висновок наступного змісту: «Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.».
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що Позивач був вчасно проінформований про наявність заборгованості та мав можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора.
АТ «Ідея Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. зі заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення зі ОСОБА_1 боргу за кредитним договором.
27.07.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис № 5301 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № R01.00208.005684399 від 10.09.2019 на загальну суму 94'377,26 грн.
На виконання вказаного виконавчого напису 25.08.2020 Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62881592 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № R01.00208.005684399 від 10.09.2019 на загальну суму 94'377,26 грн.
У статтях 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів
Позивач вказує, що зазначений виконавчий напис вчинений з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та постанови КМУ від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також приватний нотаріус при вчиненні таких не перевірив безспірність заборгованості, не перевірив доказів належного направлення та отримання Позивачем письмової вимоги про виконання зобов'язань за кредитним договором, тому наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
У підпунктах 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172».
У постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
У постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09.02.2022 у справі №547/210/20 (провадження №61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Як встановив суд з матеріалів справи, по кредитному договору № R01.00208.005684399 від 10.09.2019 відбулася заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Росвен Інвест Україна», на підставі Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023, у відповідності до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
У частинах першій, третій статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
При цьому, у статті 517 Цивільного кодексу України не визначений виключний перелік документів, які засвідчують права, що передаються, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов'язальних відносин.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 20.11.2013 (справа № 6-122 цс 13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №346/1305/19, провадження № 14-181 цс 20.
У статтях 50, 51, 175 ЦПК України визначено, що на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14.08.2019 у справі №519/77/18 (провадження № 61-10311св19) та від 15.04.2020 у справі №474/106/18 (провадження № 61-13847св19).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення співвідповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову, оскільки пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.
Предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Пред'являючи позов до АТ «Ідея Банк», Позивач не звернув належної уваги на те, що по кредитному договору № R01.00208.005684399 від 10.09.2019 відбулася заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Росвен Інвест Україна», на підставі Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023. Окрім того, Позивач не подав жодних клопотань з цього приводу після отримання відзиву, у якому зазначено про вищевказане. Варто відзначити, що наведені обставини прямо відображені у відзиві на позовну заяву, до якого долучені докази його скерування до Позивача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц та від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).
Таким чином, враховуючи те, що право вимоги за кредитним договором договору R01.00208.005684399 від 10.09.2019 перейшло від Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ТОВ «Росвен Інвест Україна», на підставі Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити та роз'яснити останньому його право звернутися до суду з відповідними вимогами, визначивши належний суб'єктний склад спору, тобто до належного відповідача. Саме у такий спосіб, за переконанням суду, Позивачу слід ініціювати питання захисту своїх прав.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
2. Судові витрати з оплати судового збору віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );
представник позивача ? адвокат Хегай Олег Борисович (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 );
відповідач ? Акціонерне товариство «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819);
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5);
Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (35100, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт. Млинів, вул. Поліщука, 18; ЄДРПОУ: 34337386).
Суддя Ольга ПАВЛЮК