Справа №466/4457/25
Провадження №2/461/2618/25
/заочне/
13 жовтня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Басараб Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
12.05.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договорами №75314433 від 18.08.2021, №2992731 від 20.08.2021, №100302035 від 21.08.2021 у розмірі 57433,90 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 укладено договір позики №75314433, згідно якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п.2 договору про надання позики: сума позики становить 4000 грн; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою. Відповідно до договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті: https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації йому зрозумілі. Окрім цього, 20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» (далі - ТОВ «МАНІФОЮ) та ОСОБА_1 укладено договір позики №2992731, відповідно до якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Пунктом 2.3. договору позики встановлені параметри позики: тип позики: короткострокова; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; сума позики: 1600 грн. Згідно п.2.4.2. договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,8955% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Відповідно до п.2.4.3. договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Згідно п.2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Також, 21.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100302035, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п.1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 2500 грн. Згідно п.1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 7,5 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договорами, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитних договорів, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на дату звернення до суду з позовом строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 30.11.2021 було укладено договір №30-11-65, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100302035 від 21.08.2021. Окрім цього, 29.12.2021 було укладено договір №29/12-2021 відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2992731 від 20.08.2021. Окрім цього, 27.01.2022 було укладено договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75314433 від 18.08.2021. В подальшому, 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №75314433 від 18.08.2021 та №2992731 від 20.08.2021. Окрім цього, 10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100302035 від 21.08.2021. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договорами №75314433 від 18.08.2021, №2992731 від 20.08.2021 та №100302035 від 21.08.2021. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за кредитними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунків заборгованості, становить: 1) за договором позики №75314433 від 18.08.2021 у розмірі 13625,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9552 грн; інфляційні збитки - 64 грн; нараховані 3% річних - 9,20 грн; 2) за договором позики №2992731 від 20.08.2021 у розмірі 23051,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1600 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21451,20 грн; 3) за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 у розмірі 20757,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 2500 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18257,50 грн, що в загальному становить 57433,90 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 30.05.2025 справу передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.
Ухвалою судді від 27.06.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
26.08.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі, оскільки перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України.
У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 27.06.2025 про відкриття провадження у справі, останній не надав суду відзив на позовну заяву, у судове засідання не з'явився повторно.
Зі згоди представника позивача, яка у позовній заяві вказала, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності та ухвалення заочного рішення по справі, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Так, Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та такий продовжує діяти на даний час.
З огляду на імперативність припису пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, єдиною умовою для вирішення процесуального питання зупинення провадження у справі на підставі цієї норми є наявність доказів перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій, та є обов'язковим для суду.
Такий підхід є усталеним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема, висновками Верховного Суду у постановах від 09.11.2022 у справі №753/19628/17, від 29.03.2023 у справі №756/3462/20, від 13.03.2025 у справі №557/1226/23.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №466/8799/22, провадження №61-14262св23.
Відповідачем в обґрунтування наявності підстав для зупинення провадження у справі долучено до матеріалів справи копію військового квитка серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_1 06.07.2023 на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24.06.2022 призваний у Збройні Сили України, та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Окрім цього, відповідачем долучений відпускний квиток командира військової частини НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 звільнений у основну щорічну відпустку у м. Львів терміном на 5 днів з 23.08.2025 по 27.08.2025, по закінченню строку відпустки зобов'язаний з'явитися до місця служби в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Разом з тим, долучені представником відповідача до матеріалів справи документи не містить інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій ОСОБА_1 перебуває на військовій службі станом на момент розгляду даної справи.
Окрім цього, суд враховує, що згідно з ст.58 ЦПК України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати своє процесуальне право на участь у судовому процесі через свого представника, забезпечивши таким чином дотримання основоположних принципів цивільного судочинства таких як: рівність учасників судового процесу, змагальність сторін, диспозитивність.
Також, суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений можливості приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою власних технічних засобів, чи у приміщенні іншого суду, однак таким правом не скористався.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для зупинення провадження у справі відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 18.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики №75314433 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі - позику) на погоджений умовами договору строк (надалі - строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.2. договору позики, основними параметрами договору позики є: сума позики - 4000 грн; строк позики (строк договору) - 30 днів; процентна ставка (базова) - 1,99% (фіксована); дата надання позики - 18.08.2021; дата повернення позики - 17.09.2021; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка -3,71%, орієнтовна загальна вартість позики - 4012 грн.
Згідно п.4. договору позики, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Відповідно до п.5.1. договору позики, позичальник ознайомися на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до п.5.2. договору позики, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті: https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об?єм зобов?язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
З метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день. Строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день. Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику (п.7.12, 7.13, 7.16).
В додатку №1 до договору позики №75314433 від 18.08.2021 сторонами узгоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно якої сума кредиту за договором - 4000 грн; проценти за користування кредитом - 12 грн.
Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 26.02.2025, згідно якої підтверджено виконання наступної платіжної операції: дата - 18.08.2021; сума - 4000 грн; отримувач - Завалій Владислав - ЕПЗ номер НОМЕР_3 , та довідкою ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 26.02.2025 №26/02/25-27.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 27.01.2022, розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №75314433 від 18.08.2021 становить 13552 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9552 грн - заборгованість за процентами.
27.01.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу №27/01/2022, відповідно до умов якого клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 135 164792,66 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками.
Згідно з реєстром боржників №1 до договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022, до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75314433 від 18.08.2021 в розмірі 13552 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9552 грн - заборгованість за процентами.
Окрім цього, 20.08.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики №2992731, за умовами якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору.
Договір позики підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Пунктом 2.3. вказаного договору встановлено параметри позики, а саме: тип позики -короткострокова; мета отримання позики - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; сума позики - 1600 грн; строк позики - до 19.09.2021 (30 днів).
Відповідно до п.2.4.1. договору позики проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до додатку №1 до договору позики.
Згідно п.2.4.2.-2.4.5. договору позики, середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,89550 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Базова процентна ставка за позикою фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Позикодавець надає позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою на акційних умовах (відповідно до п.2.4.2.) виключно за умови належного виконання позичальником зобов?язань за цим договором. У випадку недотримання позичальником умов сплати процентів за користування позикою на акційних умовах, за договором застосовується базова процентна ставка.
Пунктом п.2.5. договору позики визначено, що розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.
Відповідно до п.3.6. договору позики, у випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена додатком №1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3.); графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою.
В додатку №1 до договору позики №2992731 від 20.08.2021 сторонами узгоджено розрахунок за договором позики, згідно якого сума позики за договором - 1600 грн; проценти за користування позикою - 429,84 грн.
Отримання відповідачем кредитних коштів за договором позики №2992731 від 20.08.2021 підтверджено довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 29.10.2024, згідно якої 20.08.2021 о 02:18 год. було успішно перераховано 1600 грн на карту НОМЕР_3 , а також довідкою ТОВ «МАНІФОЮ» від 06.11.2024 №3709.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІФОЮ», розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №2992731 від 20.08.2021 становить 4955,2 грн, з яких: 1600 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3555,2 грн - заборгованість за процентами.
29.12.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) було укладено договір факторингу №29/12-2021, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору право грошової вимоги у сумі 35 840 325,69 грн, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з реєстром боржників до договору факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021, до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2992731 від 20.08.2021 у розмірі 4955,20 грн, з яких: 1600 грн - заборгованість за сумою позики; 2547,20 грн - заборгованість за процентами за користування позикою; 808 грн - заборгованість за процентами на прострочену позику.
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору.
Згідно з реєстром боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75314433 від 18.08.2021 в розмірі 13625,20 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9552 грн - заборгованість за процентами; 73,20 грн - відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України.
29.12.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (новий кредитор) укладено додаткову угоду №1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.
Згідно з додатком №1 до додаткової угоди №1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 - змін в реєстрах боржників, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2992731 від 20.08.2021 в розмірі 23051,20 грн, з яких: 1600 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21451,20 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до розрахунків заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №75314433 від 18.08.2021 станом на 10.01.2023 та 27.04.2025, відповідно, становить 13625,20 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за сумою позики; 9552 грн - заборгованість за процентами; 73,20 грн - відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України.
Згідно розрахунків заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №2992731 від 20.08.2021 станом на 10.01.2023 та 27.04.2025, відповідно, становить 23051,20 грн, з яких: 1600 грн - заборгованість за сумою позики; 21451,20 грн - заборгованість за процентами.
Окрім цього, 21.08.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua підписав анкету-заяву на кредит №100302035, згідно якої: сума кредиту - 2500 грн, строк кредиту - 30 днів з 21.08.2021, дата повернення кредиту - 20.09.2021, складові частини сукупної вартості кредиту - комісія за надання кредиту - 0 грн (нараховується одноразово за ставкою 0,00 відсотків) проценти за користування кредитом - 7,50 грн.
21.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про споживчий кредит №100302035, за умовами якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2. вказаного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 2500 грн.
Пунктами 1.3., 1.4. кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 21.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата) платежу: 20.09.2021.
Відповідно до п.1.5. договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7,50 грн в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 2507,50 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Проценти за користування кредитом: 7,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків відфактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. договору).
За змістом пункту 2.3. договору про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021, строк кредитування може бути продовжено наступним чином.
Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту на певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору.
Пролонгація на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позивальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.6. договору.
В додатку №1 до договору про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 сторонами узгоджено графік платежів за договором про споживчий кредит, згідно якого сума позики за договором - 2500 грн; проценти за користування кредитом - 7,50 грн.
Отримання відповідачем кредитних коштів за договором позики №100302035 від 21.08.2021 підтверджено довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 12.12.2024 та довідкою про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН», відповідно до якої ОСОБА_1 , з яким укладено договір №100302035 від 21.08.2021, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН», акцепт договору позичальником: одноразовий ідентифікатор - R25009, дата відправки ідентифікатора - 21.08.2021.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН», розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 становить 10007,50 грн, з яких: 2500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7507,50 грн - заборгованість за процентами.
30.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) було укладено договір факторингу №30-11-65, відповідно до умов якого якого клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 65 369 380,75 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками.
Згідно з реєстром боржників до договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021, до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 у розмірі 10007,50 грн, з яких: 2500 грн - заборгованість за сумою позики; 7507,5 грн - заборгованість за процентами.
10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору.
Згідно з реєстром боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 у розмірі 20757,50 грн, з яких: 2500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18257,50 грн - заборгованість за процентами.
Згідно розрахунків заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 станом на 10.03.2023 та 27.04.2025, відповідно, становить 20757,50 грн, з яких: 2500 грн - заборгованість за сумою позики; 18257,50 грн - заборгованість за процентами.
При розгляді даного спору, враховуючи обґрунтування позовних вимог, суд враховує такі норми.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону (в редакції, чинній на дату укладення кредитних договорів) встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.
Враховуючи викладені вище норми та обставин справи, суд приходить до висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №75314433 від 18.08.2021, договором позики №2992731 від 20.08.2021 та договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошових зобов'язань в строки, передбачені умовами кредитних договорів, доказів погашення заборгованості за укладеними кредитними договорами відповідачем не надано, суд вважає, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеними вище кредитними договорами.
Разом з тим, суд не погоджується із розрахунками процентів за кредитними договорами №2992731 від 20.08.2021 та №100302035 від 21.08.2021, з таких підстав.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».
Крім того Велика Палата Верховного Суду у п.122-123 цієї постанови роз'яснила таке: «Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. Уразі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо нарахування процентів за договором позики №2992731 від 20.08.2021.
Пунктом 2.3. договору позики №2992731 від 20.08.2021 визначено строк позики - до 19.09.2021 (30 днів).
Згідно п.1 договору позики, строк позики - період, протягом якого позика передається у власність позичальнику, визначений договором. Початковий строк позики визначається п.2.3.4 договору. Разом з тим, строк позики може бути продовжено шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди.
Будь-яких доказів того, що в подальшому сторонами було продовжено строк позики матеріали справи не містять.
З розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІФОЮ» вбачається, що відповідачу нараховувались проценти за договором позики №2992731 від 20.08.2021 в період з 20.08.2021 по 08.11.2021, тобто поза межами строку кредитування.
Згідно п.2.4.4. договору позики, базова процентна ставка за позикою фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» вбачається, що відповідачу за договором позики №2992731 від 20.08.2021 після відступлення права вимоги також нараховувалися проценти в розмірі 18096 грн.
Враховуючи наведене з відповідача підлягають стягненню проценти за договором позики №2992731 від 20.08.2021 за період з 20.08.2021 по 19.09.2021 (строк позики), з розрахунку процентної ставки 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою, в розмірі 955,2 грн.
Щодо нарахування процентів за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021.
Пунктами 1.3., 1.4. кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 21.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата) платежу: 20.09.2021.
Пунктом 2.3. договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.
Зокрема, згідно п.2.3.1. договору, продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових та стандартних (базових) умовах.
Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (п.2.3.1.2. договору).
Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» нараховувались відповідачу проценти за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021, в межах строку кредитування, згідно умов договору (з врахуванням умови щодо пролонгації строку кредитування шляхом продовження користування позичальником кредитними коштами, визначеної в п.2.3.1.2. договору), в розмірі, який згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» 7507,50 грн.
Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» встановлено, що відповідачу за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 після відступлення права вимоги та після спливу строку кредитування також нараховувалися проценти в розмірі 10750 грн.
Враховуючи наведене з відповідача підлягають стягненню проценти за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 в розмірі 7507,50 грн в межах строку кредитування.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 за договором позики №75314433 від 18.08.2021 3% річних в розмірі 09,20 грн (нарахованих за період з 27.01.2022 по 23.02.2022) та інфляційних збитків в розмірі 64 грн (нарахованих за лютий 2022 року), суд зазначає таке.
Як зазначено вище, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, заявляючи зазначену вимогу, позивачем не враховано положення пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який продовжувався до 30.06.2023.
А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків є необґрунтованими та не відповідають приписам пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому задоволенню не підлягають.
Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, предмет та підстави позовних вимог, відсутність доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості, суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» слід стягнути заборгованість за договором позики №75314433 від 18.08.2021 в сумі 13552 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 9552 грн - сума заборгованості за процентами; за договором позики №2992731 від 20.08.2021 в сумі 2555,2 грн, з яких: 1600 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 955,2 грн - сума заборгованості за процентами в межах строку кредитування; за договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 в сумі 10007,50 грн, з яких: 2500 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 7507,50 грн - сума заборгованості за процентами в межах строку кредитування.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представником ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» долучено до матеріалів справи наступні документи: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку про надання юридичної допомоги №755 від 01.03.2025, витяг з акту №6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025.
Згідно ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи усуді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (справа про стягнення заборгованості розглянута за правилами спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони.
З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, та того, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача, слід стягнути 2000 грн витрат на правничу допомогу, та пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судового збору в розмірі 1101,40 грн.
Керуючись ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, cуд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за за договором позики №75314433 від 18.08.2021, договором позики №2992731 від 20.08.2021 та договором про споживчий кредит №100302035 від 21.08.2021 в сумі 26114,7 грн (двадцять шість тисяч сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1101,40 грн (одну тисячу сто одну гривню сорок копійок) судового збору та 2000 грн (дві тисячі гривень) витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 20.10.2025.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, номер телефону: 044 374 1616, електронна пошта: info@collect-center.com.ua;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , номер телефону: НОМЕР_5 .
Суддя Ольга КРОТОВА