(заочне)
Справа №439/1203/25
Провадження № 2/439/563/25
21 жовтня 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області
у складі:
головуючого-судді: Петейчука Б.М.,
за участі: секретаря
судового засідання: Ковальчук Н.І.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив стягнути з ОСОБА_1 в свою користь заборгованість за договором позики за номером: 7730115 від 27 березня 2024 року в розмірі 23 888(двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 72 копійки.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач зазначає, що 27 березня 2024 року між ОСОБА_1 як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як позикодавцем було укладено договір позики за № 7730115, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив електронний цифровий підпис, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором позики та додатковим договором позикодавець виконав у повному обсязі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , на умовах передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте позичальник, який зобов'язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов'язанням.
Позивач мотивує, що взяті на себе зобов'язання за Договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 27 березня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 23 888(двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 72 копійки, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 994 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 60 копійок, суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним позикодавцем - 12 534 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) гривні 12 копійок та 5 360 (п'ять тисяч триста шістдесят) гривень - заборгованість за пенею.
Позивач акцентує, що право грошової вимоги за договором позики за № 7730115 від 27 березня 2024 року, згідно із договором факторингу № 27.11/2024-Ф від 27 листопада 2024 року перейшло від ТзОВ «Авентус Україна» до позивача ТзОВ «Діджи Фінанс».
Отже, саме позивач є належним стягувачем за вищевказаним кредитним договором.
Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов'язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором за № 7730115 від 27 березня 2024 року, та судові витрати по справі.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
27 червня 2025 року - відкрито провадження у справі.
Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.
Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від позивача надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити. Не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.
За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Доказами у справі встановлено, що 27 березня 2024 року між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як позикодавцем було укладено договір споживчого кредитування за № 7730115, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив електронний цифровий підпис, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію, що підтверджується наданою суду на дослідження копією договору від 27 березня 2024 року.
Право грошової вимоги за договором позики за № 7730115 від 27 березня 2024 року за договором факторингу 27 листопада 2024 № 27.11/24-Ф перейшло від ТзОВ «Авентус Україна» до позивача ТзОВ «Діджи Фінанс», що підтверджується договором факторингу; актом прийому-передачі Реєстру позичальників; витягом з Реєстру позичальників.
Окрім цього, позивачем надано суду на дослідження розрахунок заборгованості за договором позики за номером: 7730115 від 27 березня 2024 року., відповідно до якого загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позикодавцем становить 23 888(двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 72 копійки
Мотиви суду.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.
За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що позичальник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Із доказів у справі вбачається, що між як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як позикодавцем було укладено договір позики за номером: 7730115 від 27 березня 2024 року. Предметом досліджуваних договорів визначено кредитування ОСОБА_1 у загальній сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок на умовах, визначених договором(п.1.3 договору), зокрема п.1.4 визначено строк кредитування - 360 днів, п. 1.7.1 договору передбачає відсоткову ставку в розмірі - 2,2 відсотка за день користування кредитними коштами.
Позикодавець шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Проте позичальник: ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконав та допустив заборгованість за договором позики за номером: 7730115 від 27 березня 2024 року.
Водночас, право грошової вимоги за грошовими зобов'язаннями, а саме: за кредитним договором за номером: 7730115 від 27 березня 2024 року перейшло до позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», про що свідчать надані суду докази для дослідження.
Відповідно до розрахунку заборгованості 27.11.2024 року, наданого позивачем, заборгованість складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 994 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 60 копійок, суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним позикодавцем - 12 534 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) гривні 12 копійок.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за номером: 7730115 від 27 березня 2024, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають до часткового задоволення в загальній сумі 18 528 (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) гривень 72 копійки.
Щодо нарахування штрафу/пені за невиконання умов договору
Договорам кредитування за номером за № 7730115 від 27 березня 2024 року передбачено, п. 6.4. у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: п. 6.4.1. у розмірі 200,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 60,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання..
Відповідно, загальна сума штрафу (пені) за даним договорам, як зазначено позивачем складає - та 5 360 (п'ять тисяч триста шістдесят) гривень.
Однак, не може бути стягнута з відповідача неустойка, розмір якої передбачено п. 6.4 кредитного договору, оскільки це суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422 гривень 40 копійок.(а.с. 1)
Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову становила 23 888(двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 72 копійки. Судом задоволено позовні вимоги частково у розмірі 18 528 (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) гривень 72 копійки, що складає 77,56 % від ціни позову..
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 81 копійка, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Доказами у справі встановлено, що 01 січня 2025 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем, укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: 42649746. Предметом договору визначено, що адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.
Винагорода адвоката за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Адвокатом: Білецьким Богданом Михайловичем, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» професійну правничу допомогу в цивільній справі запозовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).
Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: 42649746 від 01 січня 2025 року вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору з фіксованою ставкою надання послуг у розмірі 6000 гривень.
Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивача: адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та витрати, які були понесені позивачем: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.
Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 6 000 гривень.
За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 77,56 %, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 4 653 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят три) гривні 60 копійок.
На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором позики за №7730115 від 27 березня 2024 року в розмірі 18 528 (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) гривень 72 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 81 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 653 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Б.М. Петейчук