Справа № 336/8213/25
Пр.6/336/299/2025
17.10.2025 м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання Гордейченко Р.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович», про заміну стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником, -
за відсутності учасників справи, -
28.08.2025 заявник через уповноваженого представника адвоката Жевега К.В. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вказаною заявою, за змістом якої просить: замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія -Актив» у виконавчому провадженні, яке здійснюється на підставі виконавчого напису, р. №27622, вчиненого 15.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення боргу з ОСОБА_1 , на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ».
В обґрунтування заяви вказано, що на примусовому виконанні приватного виконавця Котули А.М. перебуває виконавче провадження №67057702, відкрите на підставі виконавчого напису напису №27622, вчиненого 15.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія «Дія -Актив», яке змінювало своє найменування з ТОВ «УКРПОЗИКА». Виконавче провадження є чинним.
Заявник зазначає, що 03.04.2025 між ТОВ «ЮК «Дія - Актив» та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» було укладено договір факторингу №572/ФК-25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ЮК «Дія - Актив» відступило ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ», а ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №UP9482078.
З підстав, передбачених ст. 512, 514 ЦК України, ст.18, 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», представник заявника просить задовольнити заяву.
В судове засідання учасники справи не, про день, час і місце розгляду заяви неодноразово повідомлялись належним чином, поважні причини неявки суду не повідомили, письмових заяв та клопотань не скеровували.
За змістом ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Розглянувши заяву із доданими документами, з'ясувавши всі обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено в ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому, ураховуючи вимоги, закріплені в ч.2 ст.2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, з позицій цивільно-процесуального регулювання відносин щодо підсудності справ, які виникають з виконавчого провадження принципово значення набуває факт встановлення: рішення суду чи іншого органу перебуває на виконанні, суду першої інстанції, який розглянув цивільну справу та місця виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, пр. № 14-36цс22 при розгляді питання про розмежування юрисдикції чітко визначає, що онтологічні основи його вирішення полягають у критеріях розмежування судової юрисдикції, тобто передбачених законом умовах, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, якими є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20).
Оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.
За приписами ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Так, за даними Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради ( відповідь №06.4-06/02/23391 від 10.09.2025) судом встановлено, що реєстрація адреси проживання боржника у виконавчому провадженні відноситься до Шевченківського району м.Запоріжжя, що із врахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19, пр.№61-21991св19, свідчить про підсудність справи Шевченківському районному суду м.Запоріжжя.
Судом встановлено, що відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули А.М. про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2021 відкрито виконавче провадження ВП №67057702 щодо примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. №27622 від 15.09.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ДІЯ - АКТИВ» заборгованості в розмірі 19 850,00 гривень.
Зазначений виконавчий напис міститься у додатках до заяви, підтверджує стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮК «ДІЯ - АКТИВ» суми заборгованості за кредитним договором №UP9482078 від 06.01.2020. Даних про скасування зазначеного виконавчого напису за даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом не встановлено.
Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вказане виконавче провадження має статус відкритого.
За змістом договору факторингу №572/ФК-25, право грошової вимоги, у тому числі за кредитним договором № UP9482078 від 06.01.2020 в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора №L2114582, згідно з яким проводиться стягнення заборгованості за виконавчим документом, виданим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за №27622 від 15.09.2021 у виконавчому провадженні АСВП №67057702 відступлено ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ», код ЄДРПОУ 41153878.
Відповідно до Додатку №4 до Договору №572/ФК -25 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03.04.2025 - Акта прийому-передачі Реєстру Боржників за вказаним договором відступлення від 03.04.2025, укладеного між ТОВ «ЮК «Дія - Актив» та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ», від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять Права Вимоги Заборгованості до Боржників і Новий кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей. Реєстр Боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов Договору №572/ФК -25, будь яких зауважень до зазначеного реєстру немає.
За даними Реєстру боржників до Договору №572/ФК-25 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03.04.2025 ТОВ «ЮК «Дія - Актив», яке змінювало своє найменування з ТОВ «УКРПОЗИКА» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» (новий кредитор) Право Вимоги заборгованостей до боржників кредитора на умовах, передбачених зазначеним договором згідно наступного реєстру боржників, в якому за номером 180 за Кредитним договором № UP9482078 від 06.01.2020 вказано боржником ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 19 200,00 гривень.
Відповідно до п.п. 4.2 п.4 відступлення прав вимоги не набуває чинності, доки фактор не здійснить повну сплату суми фінансування протягом кінцевого терміну, зазначеного в п.3.1.2 Договору. Якщо фактор не здійснить платіж протягом 10 банківських днів з моменту підписання реєстру вимог і сторони не домовилися про продовження цього терміну платежу, передача прав вимоги з цього реєстру вважається недійсною, а права вимоги залишаються за клієнтом.
Відповідно до п.п.3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем негайно, але не пізніше наступного банківського дня з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимоги.
На підтвердження зазначеного, до матеріалів справи надана копія платіжної інструкції №3261 від 03.04.2025 року, яка була досліджена в судовому засіданні, та яка підтверджує момент набуття права вимоги. .
Задовольняючи заяву, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розділ VI ЦПК України присвячений процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб). У цьому розділі ЦПК України міститься стаття 442, яка регулює питання заміни сторони виконавчого провадження.
Частинами 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою сторони (заінтересованої особи), державного або приватного виконавця суд замінює таку сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Положеннями ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Здійснення виконавчого напису нотаріусом врегульовано ст. ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також вимогами «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в МЮ України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», п. 1.1. ч. 1 Глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Отже, наявність виконавчого напису нотаріуса, яким посвідчено право кредитора (стягувана) на стягнення грошових сум із позичальника (боржника), який не виконаний боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, а тому, заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії примусового виконання виконавчого напису не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони кредитора у правовідносинах договору кредиту, заборгованість по якому посвідчена виконавчим написом нотаріуса, і переходу до іншої особи (нового кредитора) прав і обов'язків вибулої сторони.
Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків вибулої сторони, адже, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувана або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Тому, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі: № 201/16014/13-ц/.
П.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, враховуючи надані докази, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» набуло право вимоги за кредитним договором № UP9482078 від 06.01.2020 з усіма додатками, заборгованість за яким стягнута виконавчим написом на користь ТОВ «ЮК «Дія - Актив», правонаступником якого є ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ».
Суд враховує висновки Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі N 186/545/21, відповідно до яких заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою в разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, доказів, які б свідчили про закриття виконавчого провадження, матеріали справи не містять та судом відповідних відомостей не встановлено.
Отже, наявні підстави для заміни сторони у виконавчому провадження №67057702 зі стягувача ТОВ «Юридична компанія «ДІЯ-АКТИВ» на ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ».
При цьому, суд враховує, що укладений Договір відступлення права вимоги з додатками, який містить суму боргу боржника та постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню в розумінні ст.3 Закону України «Про виконавче провадження». В даному випадку, виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню є саме виконавчий напис нотаріуса, який містить суму боргу і який звернутий до виконання.
Сума боргу, яка обліковувалася на балансі в Первинного кредитора боржника станом на момент укладення Договору відступлення права вимоги була відступлена Новому кредитору. Сума боргу, право на стягнення якої посвідчено виконавчим написом нотаріуса - це сума боргу станом на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса за певний період невиконання боржником кредитних зобов'язань. Докази протилежного відсутні.
Відповідно, наведені по тексту ухвали норми передбачають саме заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні із сумою боргу, яку містить вказаний виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса. При цьому, розмір боргу боржника, який вказаний в укладеному Договорі відступлення права вимоги з додатками або постанові про відкриття виконавчого провадження не може змінити та не впливає на розмір боргу, який зазначений у виконавчому документі - виконавчому написі нотаріуса, оскільки, в даному випадку має місце заміна сторони стягувача на правонаступника у виконавчому документі, а не стягнення заборгованості з боржника у судовому порядку.
Разом з цим, суд враховує й приписи статті 204 ЦК України, відповідно до яких правомірність укладення та виконання сторонами Договоув відступлення права вимоги презюмується, отже, передана за укладеними Договорами відступлення права вимоги вимога щодо примусового стягнення та сплати боргу до боржника новим кредитором є дійсною.
Вчинені правочини вважаються правомірними, тобто такими, що породжують, змінюють, або припиняють цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а тому, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17.
Отже, вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону, при цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому, відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки, це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеної ст.204 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив підстави для задоволення заяви внаслідок її необґрунтованості.
Керуючись ст. 2, 12, 81, 247, 258-260, 442,446 ЦПК України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович», про заміну стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником, - задовольнити.
Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» у виконавчому провадженні ВП №67057702, відкритому на підставі виконавчого напису, р. №27622, вчиненого 15.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення боргу з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 19 850,00 гривень, на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 41153878, юридична адреса: м.Київ, вул.Глибочицька, буд.17Б. офіс 503).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала суду складена та підписана 17.10.2025.
Суддя Л.А. Вайнраух