1Справа № 335/8560/25 1-кп/335/852/2025
21 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082060000803 від 05.07.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, інваліда третьої групи, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, -
ОСОБА_4 , у ранковий час доби, точний час слідством не встановлено, 23.05.2025, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк якого продовжено Указом резидента України від 15 квітня 2025 року № 225/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 за № 4356-ІХ, з 09 травня 2025 року строком ще на 90 діб, скориставшись тим, потерпіла ОСОБА_6 , перебуваючи у якості гостя в квартирі ОСОБА_4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , залишила свої речі, а за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються ніким не поміченими, шляхом вільного доступу, з метою , особистого збагачення, таємно викрав зі столу в кухні телефон марки «Хіаоmі Redmi 9», вартість якого відповідно до висновку за результатами проведення товарознавчої експертизи складає 1 650,00 грн., золоту обручку вагою 2,5 г. 585 проби, вартість якої відповідно до висновку за результатами проведення товарознавчої експертизи складає 7 729,38 грн. та золоту сережку, вагою 1,5 г. 585 проби, вартість якої відповідно до висновку за результатами проведення товарознавчої експертизи складає 4 591,77 грн., а всього майна на загальну суму 13 971,15 грн., що належить потерпілій ОСОБА_6 . Після чого, ОСОБА_4 , розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій майнової шкоди на зазначену суму.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, що кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що в двадцятих числах травня 2025 року вона прийшла у кафе «Гамар Джоба», яке знаходиться у м.Запоріжжя по бул.Центральному біля зупинки громадського транспорту де вживала алкогольні напої. У кафе вона познайомилась з ОСОБА_4 , з яким вони продовжили вживати алкогольні напої. Після чого, вони разом пішли додому до ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , де продовжили вживати алкогольні напої. Коли вона прийшла до ОСОБА_4 додому то одразу дістала мобільний телефон з сумки аби чути, якщо їй будуть телефонувати. Згодом вона заснула. Після того як вона прокинулась то не змогла знайти свій мобільний телефон. На запитання де її мобільний телефон, ОСОБА_4 відповів, що двері квартири були не зачинені, а тому скоріш за все її мобільний телефон та його мобільний телефон вкрали. Після чого ОСОБА_4 провів її до магазину «Варус» та вона пішла додому де зрозуміла що у неї зникла золота каблучка та золота сережка після чого звернулася до поліції. Під час судового розгляду завдана їй матеріальна шкода була відшкодована ОСОБА_4 у повному обсязі. Просила суд призначити ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням, визнав себе винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні в повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, надавши наступні пояснення.
Так, в двадцятих числах травня 2025 року він перебував у кафе «Гамар Джоба», де познайомився з потерпілою ОСОБА_6 з якою вони вживали алкогольні напої. Після чого він запропонував потерпілій ОСОБА_6 піти до нього додому, на що остання погодилась. Вони пішли до нього додому де продовжили вживати алкогольні напої. Згодом він провів потерпілу ОСОБА_6 до магазину «Варус» та вона пішла до себе додому. Зранку він побачив, що потерпіла залишила у нього вдома на кухні на столі мобільний телефон, золоту каблучку та золоту сережку, які він згодом подав, а гроші витратив на власний розсуд. Зазначив про те, що у вчиненому розкаюється, попросив у потерпілої вибачення у судовому засіданні, на що остання зазначила проте, що пробачає обвинуваченого.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних про особу обвинуваченого, процесуальних документів, необхідних для ухвалення вироку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого при вищевикладених обставинах кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
При призначенні покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Також, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання де характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, є інвалідом третьої групи.
Відповідно до положень ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчиненого кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність утриманців), його матеріальний стан, тощо.
З урахуванням фактичних обставин справи, відомостей про особу обвинуваченого та його негативного ставлення до скоєного, за наявності обставин, які пом'якшують покарання, та враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст.185 КК України в межах санкції статті, а саме у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням окремих обов'язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки такий вид покарання, на думку суду, є справедливим та співмірним, а також достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Саме таке покарання буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим кримінальним правопорушенням та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Відповідно до ст.124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню витрати на проведення експертиз у загальному розмірі 1 315,48 грн. (висновок експерта №СЕ-19/108-25/15943-ТВ від 29.07.2025 на суму 891,40 грн. та висновок експерта №91 від 01.08.2025 на суму 424,08 грн.).
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.349, 369, 373, 374, 376, КПК України суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи ;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 1 315 (одна тисяча триста п'ятнадцять) гривень 48 копійок.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок може бути оскаржений протягом 30-ти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1