1Справа № 335/8977/25 3/335/2354/2025
21 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Алєксєєнко А.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , 01.09.2025 о 07 год. 47 хв. у м.Запоріжжі, вул.Гуляйпійська, буд.6 керував транспортним засобом електросамокатом м365 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, що підтверджується тестом 3460 від 01.09.2025, результат огляду 1,68 проміле, водій з результатом згоден. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність вчинення правопорушення попереджений. Велась відеофіксація.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлявся судом у встановленому законом порядку, проте у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 був обізнаний про складання відносно нього вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, а також про дату, час та місце розгляду справи, проте жодного інтересу до справи не проявив, у зв'язку з чим, суддя вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні в ній докази у сукупності, суддя встановив наступні обставини.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення визнається протиправною, винною дією чи бездіяльністю, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративні правопорушення має своєчасно, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.12 ст.121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ст.130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила).
Відповідно до п.1.10 Правил, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що електросамокат відноситься до транспортних засобів, керування якими заборонено у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.2.1 а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 N 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, "А1" - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, до категорії "А1" належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України "Про дорожній рух". На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.
Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для "механічних" транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також усі ТЗ із двигуном внутрішнього згоряння.
Таким чином, Правилами розмежовані поняття "механічний транспортний засіб" та "транспортний засіб" та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у справі N 278/3362/15-к від 01.03.2018.
Визначення поняття водія наявне у п. 10.1 Правил. Так, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
З урахуванням наведеного, не може вважатися водієм в розумінні Правил, особа, що керує транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт, так як у такої особи відсутній обов'язок в отриманні відповідного посвідчення водія категорії А1.
Доказів того, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 має потужність електродвигуна більше 3 кВт матеріали справи не мають, а тому ОСОБА_1 , в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП є іншою особою, яка керує транспортним засобом.
Як зазначено у ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вивчивши всі обставини справи та оцінивши у сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суддя дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена та підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 440078 від 01.09.2025; Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що у зв'язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, неприродна блідніть шкіри обличчя, проведено огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820, результат позитивний 1,68 проміле; роздруківкою тесту спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 №3460 від 01.09.2025, результат 1,68 проміле; відеозаписом, який міститься на доданому до матеріалів справи оптичному носії DVD-R, з якого вбачається, що ОСОБА_1 у день, час та місці зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення керував електросамокатом м365 та процедуру огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння, яка була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, з результатами огляду ОСОБА_1 погодився.
З огляду на викладене, доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України підтверджується дослідженими матеріалами справи.
Відповідно до долученої до матеріалів справи довідки УПП в Запорізькій області згідно бази даних «Адмінпрактика» ОСОБА_1 повторності за ст.130 КУпАП немає.
З огляду на викладене, доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України підтверджується дослідженими матеріалами справи.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України без врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. З огляду на викладене, суддя дійшов до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у розмірі, що передбачений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1,ч.1 ст.130, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накласти на нього стягнення, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч ) грн. 00 коп. у дохід держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно ч.1 ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: А.Б. Алєксєєнко