с-ще Новомиколаївка
Іменем України
09 жовтня 2025 рокуСправа № 322/1012/25
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Блажко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст заяв по суті, рух справи.
2 липня 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за Кредитним договором №192437 від 13.05.2021, в сумі 10560,00 грн, а також стягнути судовий збір.
Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 13.05.2021 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансового кредиту № 192437.
17.02.2022 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» право вимоги за кредитним договором № 192437від 13.05.2021.
Загальний розмір заборгованості, за яким ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 та згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 192437від від 13.05.2021 становить 10560,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в сумі 2000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в сумі 8560,00 грн.
Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 509, 512 - 514, 516, 525, 526, 527, 530, 549, 610 - 612, 625, 626, 628, 639, 641, 644 ЦК України, представник позивача просив задовольнити позов.
Ухвалою судді від 10.07.2025 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 10.07.2025 вважається отримана відповідачкою відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України 22.07.2025.
Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву та не надіслав до суду будь-яких заяв.
08.09.2025 від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують витрати на правничу допомогу.
Сторони в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких заяв по суті справи або відкладення не подали. Представник позивача в позові прохав розглянути справу без участі останнього, позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Фактичні обставини встановлені судом,
мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.
13.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 192437 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Договір № 192437 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV2673.
Підписуючи договір відповідач підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на таких умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 гривень, дата надання кредиту: 11.06.2021, строк кредиту: 30 днів, процентна ставка 2 % в день або 730 % річних.
Згідно з п. 2.3 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору містить графік розрахунків та орієнтовану сукупну вартість кредиту, що становить 3500,00 грн.
17.02.2022 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022. Відповідно до умов договору ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Згідно з реєстром боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 01-17/02/2022 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За правилом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 550 ЦК України, передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договірце домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, правонаступником якого є позивач, після підписання якого між сторонами виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникли зобов'язання повернути кредитору кошти відповідно до умов договору і сплатити відсотки за користування ним.
Так, позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копію зазначеного кредитного договору, укладеного відповідачем з первісним кредитором, копія договору факторингу, витяг з реєстру боржників.
Тобто, позивачем доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 2000,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості по процентам, суд зазначає таке.
Кредит за Договором № 192437 від 13.05.2021 надається строком на 30 днів, тобто до 11.06.2021, а також відповідно до п. 2.3 вказаного Договору нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки, сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 8400,00 грн. (2000,00 грн х 2,0% х 210), де 2000,00 грн це тіло кредита, 2,0 % - відсоток за користування кредитом на добу, 210 - дні користування.
Водночас, позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості по процентам у сумі 8560,00 грн, що свідчить про те, що проценти нараховані як в межах встановленого строку, так і поза межами цього строку.
Суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів продовження строку кредитування відповідно до п.п. 3.3.3. Договору.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, у даній справі позикодавець має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв.
Таким чином, нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування є неправомірним.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2000,00 грн, а також процентів у розмірі 8400,00 грн.
Щодо стягнення витрат по сплаті судового збору слід зазначити таке.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До позовної заяви додана платіжне інструкція № 3 9085 від 29.05.2025, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн, отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 10400,00 грн, що становить 98,5% від заявленої позивачем суми, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 2422,40*98,5% = 2386,06 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн, представник позивача додав завірені копії: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. та додаткової угоди до нього від 27.12.2024 № 1; акт про отримання правової допомоги від 22.08.2025, з якої вбачається, що вартість послуг становить 10500,00 грн; платіжної інструкції № 3 9509 про здійснення оплати ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на рахунок ОСОБА_3 у сумі 10500 грн в якості оплати за правничу допомогу.
Згідно з актом про отримання правової допомоги від 22.08.2025 надана позивачу правнича допомога на суму 10500,00 грн включала:
- зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 192437 від 13.05.2021 - 2000,00 грн;
- складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви) моніторинг аналіз судової практики - 5000,00 грн;
- інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо виготовлення процесуального статусу судової справи - 3000,00 грн;
- канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
За правилами ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частина зазначених в акті про отримання правової допомоги, а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 192437 від 13.05.2021; інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо виготовлення процесуального статусу судової справи, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, не відповідають критеріям обґрунтованості та пов'язаності з розглядом справи.
Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 192437 від 13.05.2021, не може вважатися наданням правової допомоги, оскільки є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права на подачу позовної заяви, отже вказані витрати не підлягають відшкодуванню. Це саме стосується і інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо виготовлення процесуального статусу судової справи та канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції.
Аналогічні висновки щодо можливості відмови судом з власної ініціативи у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 по справі № 910/9714/22 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 116828908).
Отже, не підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу, зазначені в пунктах 1, 3 і 4 акту про отримання правової допомоги, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, від 29.12.2023 на суму: 2000,00 грн + 3000,00 грн + 500,00 грн = 5500,00 грн.
Таким чином, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену ним суму 10500,00 грн - 5500,00 грн = 5000,00 грн за надання професійної правничої допомоги. Зазначені витрати позивача є обґрунтованими та співмірними з виконаною роботою адвоката.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 , задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 192437 про надання фінансового кредиту від 13.05.2021 в сумі 10400,00 грн (десять тисяч чотириста гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на сплату судового збору в сумі 2386,06 грн (дві тисячі триста вісімдесят шість гривень 06 копійок) та витрат на професійну правову допомогу в сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Реквізити учасників справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, ідентифікаційний код 42228158;
- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Р.О. Губанов