Справа № 752/25471/25
Провадження №: 2-о/752/537/25
Іменем України
20.10.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
за участю секретаря - Сінчук І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на окупованій території,
16 жовтня 2025 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на окупованій території.
Заява обґрунтована тим, що заявник є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 дослівно зі слів заявника «в луганській народній республіці, що підтверджується свідоцтвом про смерть ЛНР серії НОМЕР_1 , видане на тимчасово окупованій території органами юстиції луганської народної республіки».
Факт родинного зв'язку заявника з її чоловіком підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 611, видане Ленінським відділом РАЦС Луганського міського управління юстиції 25 жовтня 2007 року.
Чоловік заявника - ОСОБА_2 проживав по день смерті разом із заявником за адресою: АДРЕСА_1 і за сімейними обставинами виїхав до м. Луганськ.
При цьому, на теперішній час відсутня можливість для реєстрації факту смерті її чоловіка, оскільки отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, адже факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, а тому в даному випадку не вбачається можливим здійснити реєстрацію смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», у зв'язку з чим заявник вимушена звернутись до суду із даною заявою.
Встановлення факту смерті необхідне для реєстрації смерті на території України та отримання свідоцтва про смерть з метою подальшого звернення в органи пенсійного фонду України для реалізації свого права на отримання виплат, пов'язаних зі смертю чоловіка, які передбачені законодавством України та оформлення спадщини.
На підтвердження факту смерті заявник надає: фотокопію свідоцтва про смерть від 13 серпня 2025 року серія НОМЕР_1 ; фотокопію медичного свідоцтва про смерть серія 43 № 201230496 .
Посилаючись на вказані обставини, заявник просить суд дослівно до прохальної частини заяви: «встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , місце смерті - луганська народна республіка».
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку окремого провадження, судове засідання у справі призначено на 20 жовтня 2025 року о 09 год. 30 хв.
Заявник у судове засідання не з'явилася, однак, 20 жовтня 2025 року до суду надійшла заява вх. № 67228 від представника заявника - адвоката Возного Миколи Вікторовича про розгляд заяви за його відсутності, заяву підтримує та просить її задовільнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, суд приходить до таких висновків.
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
До матеріалів заяви долучено фотокопію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 13 серпня 2025 року серія НОМЕР_1 ; фотокопію медичного свідоцтва про смерть серія 43 № 201230496 від 11 серпня 2025 року.
Згідно з фотокопією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого так званим «Ленінським відділом записів актів цивільного стану міста Луганська департаменту записів актів цивільного стану Міністерства свідоцтв реєстрації актів цивільного стану юстиції луганської народної республіки», та фотокопії медичного свідоцтва про смерть серія 43 № 201230496 від 11 серпня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 611, видане Ленінським відділом РАЦС Луганського міського управління юстиції 25 жовтня 2007 року.
Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила), державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» від 07 травня 2022 року № 562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 року № 457 викладено в такій редакції: «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій».
Згідно наказу Міністерства юстиції України 1847/5 від 05 листопада 2014 року «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» де вказано, що було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області (Антрацитівського, Краснодонського, Лутугинського, Перевальського, Слов'яносербського, Свердловського, Станично-Луганського районів, міст Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Луганськ, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов).
Постановою ВРУ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» (від 17 березня 2015 року № 254-VIII) визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до ЗУ «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Суд враховує, що м. Луганськ станом на час розгляду цієї справи знаходиться в районі проведення воєнних (бойових) дій та/або перебуває в тимчасовій окупації російською федерацією, у зв'язку з чим відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» включений до відповідного переліку територіальних громад, в цьому населеному пункті органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Вказана обставина позбавляє заявницю можливості зареєструвати факт смерті померлої особи у встановленому законом порядку.
Відповідно до частин другої-третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Також суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascuand Others v. Moldovaand Russia), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Підставою звернення заявника до суду є неможливість реєстрації факту смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер на тимчасово окупованій території України ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську.
В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявником надано документи, які у своїй сукупності підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Луганську, зокрема, фотокопію свідоцтва про смерть від 13 серпня 2025 року серія НОМЕР_1 ; фотокопію медичного свідоцтва про смерть серія 43 № 201230496.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України, а реєстрація його смерті в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, оскільки документи, які є у заявника, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, то заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає частковому задоволенню. Зокрема, в частині встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську Луганської області.
У задоволенні заяви про встановлення місце смерті ОСОБА_2 за формулюванням заявника «луганська народна республіка», суд відмовляє, оскільки м. Луганська з квітня 2014 року є тимчасово окупованою територією російською федерацією.
Так, з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Тиrkey», «Cyprusv v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia», «Ilascuand Other v. Moldova and Russia») у зазначеному листі зроблено висновок, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.
«Результати аналізу судової практики щодо питань, які були предметом зазначеного листа, свідчать про те, що у цілому суди належним чином реалізують положення статті 257-1 ЦПК України та здійснюють розгляд по суті заяв, регламентованих цією правовою нормою.
У цьому контексті слід зважати на те, що така практика є неприпустимою, оскільки факт існування ані так званої «Донецької народної республіки», ані так званої «Луганської народної республіки» не визнається органами влади України, а окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, визнані тимчасово окупованими територіями відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».
Внаслідок цього, судами при задоволенні заяв про встановлення фактів, які мають юридичне значення та які мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей, що визнані тимчасово окупованими територіями, у резолютивній частині відповідних рішень зазначається коректна назва населених пунктів, в яких мав місце встановлений факт (село, селище, місто; район; область) з урахуванням вимог Конституції України у цій частині, тощо.
Також з огляду на вимоги Конституції України при позначенні місця настання певного факту відсутні підстави використовувати такі формулювання, як «Луганська народна республіка (територія, непідконтрольна державній владі України)», «Луганська народна республіка, яка є тимчасово окупованою територією», «самопроголошена Луганська народна республіка» тощо.»
Враховуючи те, що визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу, суд, оцінив документи щодо смерті ОСОБА_2 , видані у серпні 2025 року відповідним органом так званою «луганської народної республіки», як докази, адже це має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на оформлення спадщини.
Також суд відмовляє у задоволенні заяви в частині встановлення проживання ОСОБА_2 по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дане питання не є предметом судового розгляду за даною заявою.
Відповідно до частини другої статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Даний факт має юридичне значення, оскільки на його підставі для заявника виникають правові підстави для реалізації своїх прав.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 263-265, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на окупованій території - задовольнити частково.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - місто Луганськ Луганської області.
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено 21 жовтня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук