Справа № 544/1972/25
пров. № 2/544/719/2025
Номер рядка звіту 38
15 жовтня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючої судді Малицької О. Л.
секретаря судового засідання Ралець О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пирятин цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором №03.12.2024-100001542 від 03.12.2024 в сумі 29 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03.12.2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №03.12.2024-100001542, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачці грошові кошти у сумі 29 000,00 грн, а відповідачка зобов'язувалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Строк, на який надавався кредит становив 140 дні з дати його надання. Процентна ставка "Стандарт" становить 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього періоду користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія за надання кредиту становить - 4 350,00 грн. Відповідачка 03.12.2024 електронним цифровим підписом підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтвердила укладення кредитного договору та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 29 000,00 грн, а отже ОСОБА_1 акцептувала умови договору. Позичальницею ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №03.12.2024-100001542 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. В свою чергу відповідачка не виконала свої зобов'язання, грошові кошти не повернула, комісію та проценти за користування коштами не сплатила. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальниці за договором №03.12.2024-100001542 від 03.12.2024 року відповідно до довідки - розрахунку заборгованості становить 88 450,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 29 000,00 грн; заборгованість по процентах - 40 600,00 грн, заборгованості по комісії - 4 350,00 грн, заборгованості по неустойці - 14 500,00 грн.
З врахуванням вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 88 450,00 грн, судові витрати, які поніс позивач у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи, які складаються із судового збору в сумі 2 422,40 грн за подання даного позову.
Позовна заява містить клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності, а також він не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, 13 жовтня 2025 року надала відзив в якому вказала, що заявлені позовні вимоги вважає завищеними. Просила відмовити у стягнення комісії, зменшити неустойку, перевірити та уточнити розрахунок процентів та визначити борг у справедливому, співмірному розмірі врахувавши її тяжку хворобу. Окрім цього відповідачка просила слухати справу без її участі.
14 жовтня 2025 року відповідача направила до суду заяву в якій просила врахувати її матеріальне становище та зменшити розмір неустойки, розгляд справи просила проводити без її участі.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:
Судом встановлено, що 03.12 2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №03.12.2024-100001542, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачці грошові кошти у сумі 29 000,00 грн, а відповідачка зобов'язувалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Строк, на який надавався кредит становив 140 дні з дати його надання. Процентна ставка "Стандарт" становить 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього періоду користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія за надання кредиту становить - 4 350,00 грн. Відповідачка 05.08.2024 електронним цифровим підписом підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, чим підтвердила укладення кредитного договору (а.с. 18-23).
Окрім цього, ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписала Інформаційне повідомлення позичальника та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 23-26).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За частинами 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Договір підписаний відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 29 000,00 грн відповідачці, що підтверджується довідкою ТОВ «УПР» №248-0408 від 04 серпня 2025 року (а.с. 14).
У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 88 450,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 29 000,00 грн; заборгованість по процентах - 40 600,00 грн, заборгованості по комісії - 4 350,00 грн, заборгованості по неустойці - 14 500,00 грн (а.с. 15).
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Докази про належне виконання відповідачкою взятих на себе згідно з умовами договору №03.12.2024-100001542 від 03 грудня 2024 року, зобов'язань, повернення сум позик матеріали справи не містять.
Однак, що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки 14 500,00 грн неустойки, суд зазначає наступне.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Даний стан неодноразово продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення неустойки стягненню не підлягають.
Щодо доводів відповідачки про необґрунтованість вимоги про стягнення з неї комісії в розмірі 4 350,00 грн, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами при укладенні Договору №03.12.2024-100001542 від 03 грудня 2024 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитних договорів про споживчий кредит, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Так, п. 7 Заявки Кредитного договору №03.12.2024-100001542 від 03 грудня 2024 року погоджено, що комісія, пов'язана з наданням Кредиту, (економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми кредиту та дорівнює 4350 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша цієї статті у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Матеріали справи не містять доказів, зокрема рішення суду, яким встановлено що п. 7 Заявки Кредитного договору №03.12.2024-100001542 від 03 грудня 2024 року, яким сторонами погоджена сплата комісійної винагороди за надання кредиту було визнано недійсним, або звернення відповідача до Товариства із заявою про зміну цього пункту договору, тобто відповідач при укладенні договору погодився зі всіма його умовами, а відтак, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні підстави вважати зазначену умову кредитного договору нікчемною.
Отже, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача обумовленої у вищезазначеному договорі комісії за видачу кредиту в розмірі 4 350,00 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 73 950,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 29000,00 грн; заборгованість по процентах - 40 600,00 грн, заборгованості по комісії - 4 350,00 грн.
В іншій частині позову належить відмовити у зв'язку з безпідставністю.
Щодо судових витрат на оплату судового збору, суд зазначає, що позивач надав суду докази сплати ним судового збору в сумі 2 422,40 грн (платіжна інструкція № СЦ00031859 від 11.08.2025 року). Оскільки позов задоволено частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 025,28 грн з розрахунку: 73 950,00 грн х 2 422,40 грн / 88 450,00 грн = 2 025,28 грн.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитного договору №03.12.2024-100001542 від 03 грудня 2024 року, яка становить 73 950 (сімдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) 2 025,28 грн судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: 01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.Л.Малицька