Справа № 405/6391/24
2/405/1250/24
28 серпня 2025 року м. Кропивницький
Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді Драного В.В.
при секретарі Дятел О.В.
за участі: представника позивача Кулібаби М.І.
представника відповідача Ромаданової Г.Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Аджамської сільської ради» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -
Позивач КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Аджамської сільської ради», інтереси якого представляє адвокат Кулібаба М.І., звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення завданої матеріальної шкоди в сумі 182 415,29 грн. В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 з 25.06.2018 року по 28.02.2022 року працював керівником КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Аджамської сільської ради» за трудовим контрактом та здійснював поточне керівництво закладом. Після звільнення відповідача з роботи до відповідача від Національної служби здоров'я України 07.05.2024 року надійшла претензія про повернення 182415,29 грн., які були безпідставно отримані позивачем. Для визначення надміру сплачених коштів НСЗУ за кожен звітний період здійснила співставлення фактично сплачених сум за звітний період та розрахункових відкоригованих сум за відповідні звітні періоди з урахуванням даних підстав для перерахунку. Отримані різниці було додано та визначено суму надміру сплачених коштів позивачу. Оскільки вимоги НСЗУ були правомірними, позивач повернув вказані грошові кошти. Вважає, що відповідачем у період з квітня 2021 року по грудень 2021 року внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків заподіяно позивачу шкоду в розмірі 182415,29 грн. За таких обставин просить стягнути з відповідача на користь позивача 182415,29 грн. матеріальної шкоди.
Ухвалою суду від 07.10.2024 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.
21.01.2025 року представник відповідача - адвокат Ромаданова Г.Г. подала до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала та вказала, що позивачем не вказано які саме порушення допустив відповідач. При цьому, коригування сум оплати за медичні послуги є цілком допустимим, штрафних санкцій позивач не сплачував. Вважає, що позивач не довів як факт нанесення шкоди, так і нанесення її з вини відповідача. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача 28.08.2025 року подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить розгляд справи провести без його участі. У попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача 26.08.2025 року подала до суду заяву, в якій позовні вимоги не визнала та просить розгляд справи провести без її участі. У попередніх судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 25.06.2018 року по 28.02.2022 року працював керівником КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Аджамської сільської ради» за трудовим контрактом (а.с. 23-27, 33-37).
Згідно п.п. 1.1 Статуту КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Аджамської сільської ради», затвердженого рішенням Аджамської сільської ради від 30.06.2021 року № 547, підприємство є комунальним закладом охорони здоров'я, що забезпечує будь-яких осіб послугами зі всебічної, безперервної і орієнтованої на пацієнта первинної медичної допомоги, спрямованої на задоволення потреб населення у відновленні та збереженні здоров'я, попередження розвитку захворювань, зменшення потреби у госпіталізації та покращення якості життя (а.с. 16-22).
Відповідно до п.п. 7.2., 7.5., 7.6 цього Статуту керівник підприємства здійснює поточне керівництво (оперативне управління). Керівник підприємства має повноваження підписувати договори, самостійно вирішувати питання діяльності підприємства, організовувати роботу щодо надання населенню медичної допомоги, несе відповідальність за формування та виконання фінансового плану і плану розвитку підприємства, результати його господарської діяльності, користується правом розпорядження майном та коштами підприємства, забезпечує контроль за веденням та зберіганням медичної та іншої документації, несе відповідальність за збитки, завдані підприємству з його вини відповідно до законодавства. Керівник та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність фінансового обліку та статистичної звітності.
Згідно п. 5 контракту з керівником від 25.06.2018 року, а також додаткових угод від 01.08.2021 року та від 30.08.2021 року, керівник підприємства зобов'язується, зокрема, організовувати роботу підприємства, забезпечувати ефективне використання і збереження майна, забезпечувати раціональне та ефективне використання бюджетних коштів, відшкодовувати збитки, завдані закладу з його вини відповідно до законодавства (а.с. 23-27, 28-32, 33-37).
07.05.2024 року Національна служба здоров'я України направила позивачу претензію № 15258/2-07/24. Зі змісту претензії вбачається, що 21.03.2021 року між НСЗУ (замовник) та позивачем (надавач) було укладено договір № 000-0175-М000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Згідно п. 16 цього договору замовник має право перевіряти повноту та достовірність відомостей про надані медичні послуги. Протягом 2021-2023 р.р. до НСЗУ надходила інформація за період 2-4 кварталів 2021 року, а саме: 1) Про смерть пацієнтів від органів ДРАЦС); 2) Про внесення в центральну базу даних електронної системи охорони здоров'я записів стосовно одного пацієнта з декількома чинними деклараціями про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу; 3) Про припинення трудових відносин з лікарем, який надає первинну медичну допомогу, зазначеним в декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу та надавачем або ФОПом, який має господарські відносини з надавачем, або припинення господарських відносин між надавачем або ФОПом, що обраний лікарем, або про смерть лікаря. В результаті проведення верифікації та проведення перерахунків замовником встановлено, що за період дії договору надавачу було надміру сплачено кошти в розмірі 182415,29 грн. Для визначення надміру сплачених коштів НСЗУ за кожен звітний період здійснила співставлення фактично сплачених сум за звітний період та розрахункових відкоригованих сум за відповідні звітні періоди з урахуванням даних підстав для перерахунку. Отримані різниці було додано та визначено суму надміру сплачених коштів позивачу. За таких обставин НСЗУ просило позивача повернути вказані грошові кошти (а.с. 7-9).
До претензії було додано розрахунок суми претензії, згідно якого було здійснено перерахунок з урахуванням коригувального обсягу практики по відношенню до оптимального із застосуванням коригувальних коефіцієнтів за період з квітня 2021 року по грудень 2021 року на суму 182415,29 грн. (а.с. 10-13).
На виконання вимог вказаної претензії 29.05.2024 року та 28.06.2024 року позивач перерахував на рахунок НСЗУ 182415,29 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 14, 15).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
Згідно п. 2 ст. 133 КЗпП України керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.
Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які:
1) займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.
Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір.
Перелік вказаних у ст. 135-1 КЗпП України посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність має бути затверджений в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Проте чинною наразі є постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28.12.1977 року № 447/24, якою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва.
Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з працівниками, чиї посади (виконувана робота) у вказаному Переліку посад і робіт не вказані, є недійсними та юридичної сили не мають.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року в справі № 552/2002/18 та від 29.06.2021 року в справі № 686/12599/17.
Згідно вказаного Переліку посад і робіт посада позивача - керівник закладу охорони здоров'я - не відноситься до категорії працівників, з якими може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Також, як вбачається з трудового контракту відповідача, до його обов'язків не відносяться роботи, передбачені даним Переліком, а також він не виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і не користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.
Відтак, на відповідача ОСОБА_1 як на керівника закладу охорони здоров'я не поширюється повна матеріальна відповідальність, а тому вимоги про стягнення з нього шкоди у повному розмірі є безпідставними.
Крім того, згідно ст. 1, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.
Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров'я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу.
Відповідно до п.п. 3 п. 2, п. 28 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411, верифікація - комплекс заходів з порівняння, встановлення відповідності та підтвердження відомостей, що містяться в реєстрах центральної бази даних, з відомостями, що містяться в тих самих або інших реєстрах центральної бази даних або інших державних інформаційних ресурсах, а також відомостями, одержаними, зокрема шляхом електронної взаємодії, від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які є володільцями та/або розпорядниками таких відомостей, відомостей, одержаних у результаті заходів з моніторингу виконання умов договорів та перевірки НСЗУ дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, і договорами про медичне обслуговування населення, іншими даними. У разі виявлення у процесі або за результатами верифікації невідповідності між відомостями, що містяться у реєстрах центральної бази даних, та відомостями, що містяться в тих самих або інших реєстрах центральної бази даних або інших державних інформаційних ресурсах, а також відомостями, одержаними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які є володільцями та/або розпорядниками таких відомостей, НСЗУ вносить відповідні зміни до записів у реєстрах центральної бази даних з урахуванням функціональних можливостей системи.
Згідно п.п. 14, 15 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1086, оплата медичних послуг, пов'язаних з наданням первинної медичної допомоги, здійснюється згідно з тарифом відповідно до умов і строків, визначених у договорі про медичне обслуговування населення, укладеним із НСЗУ. До тарифів можуть застосовуватися коригувальні коефіцієнти. Тарифи та коригувальні коефіцієнти на медичні послуги, пов'язані з наданням первинної медичної допомоги, визначені у Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на відповідний рік, що затверджується в установленому законом порядку.
Відтак, проведена НСЗУ верифікація та зміна розміру вартості наданих у 2-4 кварталі 2021 року закладом послуг з медичного обслуговування населення (первинна медична допомога) з урахування коригувальних коефіцієнтів є нормальною виробничо-господарською ситуацією і не свідчить про наявність порушень або системних недоліків у діяльності відповідного закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, повернення позивачем безпідставно набутих коштів у розмірі 182415,29 грн. не свідчить про завдання йому шкоди (збитків), оскільки позивач не мав правової підстави володіти вказаними коштами. При цьому, позивач не поніс жодних штрафних санкцій за користування вказаними грошовим коштами.
Крім того, позивачем не доведено неправомірність поведінки відповідача як керівника підприємства (порушення ним трудових обов'язків, неправильною постановкою обліку), вини відповідача у вказаному поверненні коштів, та, відповідно причинно-наслідкового зв'язку між таким поверненням та діями (бездіяльністю) відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не доведено завдання йому відповідачем матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 133 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, судовий збір і витрати пов'язані з розглядом справи, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір про надання правничої професійної допомоги від 09.01.2025 року, укладений між адвокатом АО «Адвокатська фірма Ромаданова і партнери» Ромадановою Г.Г. (а.с. 68).
Згідно п.п. 1.1, 3.1 цього договору адвокат зобов'язується надавати професійну правничу допомогу в Подільському районному суді міста Кропивницького. Вартість послуг адвоката становить 10000 грн.
Згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу за договором від 09.01.2025 року адвокат надав таку правову допомогу: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, узгодження правової позиції (2 год.) - 1000 грн.; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи (5 год.) - 2000 грн.; вивчення правової позиції, судової практики ВС, ЄСПЛ щодо спірних правовідносин (6 год.) - 1000 грн.; подання відзиву на позов (6 год.) - 3000 грн.; участь у судових засіданнях - 5000 грн. (а.с. 71).
09.01.2025 року відповідач сплатив адвокату 10000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с. 70).
При визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката суд виходить з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
З урахуванням того, що справа становить складність з огляду на предмет позову, кількість заявлених позовних вимог (1 вимога), кількість учасників справи (2), участь представника відповідача у судових засіданнях, обсяг обставин, які підлягали доказуванню, складність виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є співмірною, та підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст. ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Аджамської сільської ради» (27620, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Аджамка, вул. Центральна, 64, ЄДРПОУ 38302240) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Аджамської сільської ради» (27620, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Аджамка, вул. Центральна, 64, ЄДРПОУ 38302240) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького В.В. Драний