Справа №348/1642/25
Провадження № 2/348/1095/25
17 жовтня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді Бурдун Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Лейб'юк Є.В.,
позивача- ОСОБА_1 ,
представника відповідача -адвоката Романишина Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням суду від 28.03.2025 було розірвано. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.02.2025 з відповідача стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1 /4 частини заробітку відповідача щомісячно до досягнення донькою повноліття. Однак, відповідач сплачує аліменти не в повному обсязі, та має заборгованість по сплаті аліментів. Відповідач на утримання дочки ніякої матеріальної допомоги не надає, участі у додаткових витратах, викликаних потребами дочки, не приймає. Вона постійно несе додаткові витрати на доньку у зв'язку з її розвитком, дозвіллям на лікування дитини від застуди, стоматологічні послуги, відвідування садочка, продукти харчування та інше. Їй важко самостійно оплачувати всі витрати. Нею були понесені додаткові витрати на купівлю ліків, одягу, взуття, оплату за відвідування садочка на суму 36600,90 грн, які вона просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що від шлюбу з відповідачем має малолітню доньку. Аліменти за рішенням суду відповідач не сплачує, має заборгованість приблизно 7000 грн. На питання вказала, що до державного виконавця для отримання довідки про заборгованість вона не зверталася. Відповідач не приймає участі в купівлі одягу, вітамінів, ліків, ортопедичного взуття для дитини. Підтвердила, що під час спільного проживання вони з відповідачем купили пральну машину, яка залишилася у неї. Самостійно їй утримувати дитину важко, вона також є інвалідом з дитинства, однак працює, щоб забезпечити доньку. Просить стягнути з відповідача всю суму додаткових витрат у розмірі 36600,90 грн, оскільки відповідач протягом трьох років взагалі нічого не сплачував на утримання дитини.
Представник відповідача - адвокат Романишин Д.М. в судовому засіданні зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає частково. Зауважив, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що дитина має особливі здібності. Купівля одягу, взуття, продуктів харчування, оплата за відвідування садочка відносяться до загальних витрат. Документи, що підтверджують призначення медичних препаратів не долучені, отже не можливо встановити зв'язок, що ліки були придбані саме за призначенням лікаря. У 2024 році відповідач придбав дитині дитяче ліжко. Заборгованості про сплаті аліментів відповідач не має, на підтвердження чого долучив розрахунок державного виконавця зі сплати аліментів станом на 01.10.2025. Вважає, що до задоволення підлягають лише додаткові витрати, пов'язані зі станом здоров'я дитини, а саме на купівлю ортопедичного взуття, у розмірі 50 % від вартості.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача проти позову, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Надвірнянського районного суду від 28.03.2025 було розірвано (а.с.8-11). Сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої відповідно до свідоцтва про народження є відповідач (а.с.5).
Неповнолітня донька сторін зареєстрована та проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.02.2025 по цивільній справі № 348/171/25 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утриманні неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1 / 4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, стягнення аліментів проводити з 23.01.2025 (а.с.12-17).
Представником відповідача в судовому засіданні було надано розрахунок державного виконавця зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 348/171/25, виданого 31.03.2025 року Надвірнянським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів, з якого вбачається, що станом на 01.10.2025, відповідач заборгованості зі сплати аліментів не має (а.с.82-83).
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Надіврнянської РДА як одержувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога нарахована за червень 2025 року у розмірі 2361,00 грн (а.с.18-20).
На підтвердження понесених позивачем додаткових витрат суду надано: копії платіжних інструкцій про сплату за садок за вересень-жовтень 2022, лютий, червень, серпень, листопад, грудень 2023, березень, квітень, травень, вересень-грудень 2024, січень- червень 2025 на загальну суму 10656,70 грн; копії чеків на придбання медичних препаратів на загальну суму 6357,97 грн, копії чеків на придбання одягу, взуття, текстилю, миючих засобів на загальну суму 10523,30 грн; копії накладних онлайн-замовлення на купівлю іграшок, книжок, дитячого ноутбуку на загальну суму 2676,95 грн; копію чеку на купівлю ортопедичного взуття та устілок на суму 5500 грн та набору ортопедичних пазлів, масажної півсфери, подушки з шипами, балансувальної масажної напівсфери на загальну суму 2656 грн (а.с.21-45).
За клопотанням представника відповідача позивачка надала суду оригінали вищезазначених чеків та накладних, які були досліджені у судовому засіданні.
Також відповідач надала копію медичної картки «Історія розвитку дитини» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій 04.10.2022 міститься запис лікарів хірурга та ортопеда із зазначенням діагнозу «Плоско-вальгусні стопи, рекомендовано: ЛФК, масаж, устілки ортопедичні антивальгусні». Також долучила копії замовлень медичної установи «Арол плюс» щодо обстеження ОСОБА_4 від 24.01.2023, 13.06.2024, 31.10.204, 28.04.2025 (а.с.73-81).
Долучені записи лікаря від 17.05.2024 та 23.12.2024 із зазначенням назв медичних препаратів, суд вважає неналежними доказами, оскільки вказані записи не містять жодної інформації щодо прізвища, імені по батькові хворого, отже не можливо достовірно встановити кому саме були призначені лікарські препарати (а.с. 84-85).
Як вбачається із позовної заяви, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу утримання їхньої спільної дитини ОСОБА_3 , зокрема, щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Відповідні правовідносини врегульовані положеннями Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Частиною першою ст.3 Конвенції ООН «Про права дитини» визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Згідно з ч.1 ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин 1, 2 ст.27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ст.180 Сімейного кодексу України, які кореспондуються із положеннями ч.2ст.51 Конституції України,батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із різновидів зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (ч.1 ст.185 СК України).
Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст.185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Верховний Суд України роз'яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (постанова від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17).
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на понесені нею додаткові витрати за оплату за відвідування дитячого садка на загальну суму 10656,70 грн, однак вказані кошти не можуть бути віднесені до додаткових витрат. Так, у Постанові КЦС ВС від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, Верховний Суд зазначив, що « … Витрати на ремонт технічних пристроїв, на лікування, відвідування секцій і позашкільних закладів не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з одного з батьків на утримання дитини».
Копії чеків на придбання медичних препаратів на загальну суму 6357,97 грн не можуть бути належними доказами в розумінні вимог ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України на підтвердження понесених додаткових витрат, оскільки з наданих позивачем записів лікарів не вбачається, що саме ці медичні засоби, які зазначені у вищевказаних чеках, були призначені лікарем. У вказаних двох виписках вказані лише дати «17.05.2024 та 23.12.2024» без зазначення прізвища та імені хворої особи. З вказаних виписок лікаря не зрозуміло, яке саме лікування і кому призначалося, відсутній взаємозв'язок між доказами. Інших відповідних рецептів, призначень лікаря, якими б підтверджувалася необхідність витрат на придбання саме таких ліків, позивачем не надано. Отже надані квитанції самі по собі не свідчать, що наведені вище витрати є додатковими, які пов'язані з особливими обставинами.
Щодо понесення позивачкою додаткових витрат на придбання одягу, взуття, текстилю, миючих засобів, іграшок,книжок, дитячого ноутбуку, то такі задоволенню не підлягають, оскільки не включаються до передбачених ст.185 СК України додаткових витрат, так як не пов'язані з особливими обставинами, зумовленими як позитивними, так і негативними фактами, є звичайними побутовими витратами та охоплюються аліментними зобов'язаннями відповідача.
Натомість витрати на придбання ортопедичного взуття, устілок та набору ортопедичних пазлів, масажної півсфери, подушки з шипами, балансувальної масажної напівсфери на загальну суму 8156,00 грн згідно фіскального чеку від 28.04.2025 та товарних чеків № 2818 від 28.07.2023 та № 118 від 08.09.2024, на переконання суду підлягають до стягнення, оскільки судом встановлено, що малолітня донька сторін має захворювання ніг, з приводу чого потребує обстеження, носіння ортопедичного взуття, корекції та профілактики м'язів ніг. Вказана обставина також підтверджується записами в медичній картці ОСОБА_3 та даними щодо обстеження дитини в медичній установі «Арол плюс».
В даному випадку витрати на лікування, при незадовільному стані здоров'я дитини, є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України.
На переконання суду, відповідач, як батько спільної з позивачем дитини, зобов'язаний брати рівну з позивачем матеріальну участь у додаткових витратах на дочку, що обумовлені її лікуванням.
Отже, суд вважає, що позивач надала суду належні та допустимі докази на підтвердження понесення нею додаткових витрат, пов'язаних із станом здоров'я малолітньої ОСОБА_4 в сумі 8156,00 грн, а відтак з урахуванням принципу рівності обов'язків батьків, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2 частку таких витрат, тобто 4078 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі частково задоволення позову - на обидві пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено на 11,14%, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір 134,93 грн. Решта судового збору підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України,
ст.ст.180-184,185 СК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати, що викликані особливими обставинами, а саме станом здоров'я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4078 (чотири тисячі сімдесят вісім) гривень 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 134 (сто тридцять чотири) грн. 93 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 21.10.2025.
Суддя Т.А.Бурдун