Справа № 347/1767/25
Провадження № 2/347/957/25
(Заочне)
16 жовтня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді: Кіцули Ю. С.,
за участю:
секретаря с/з Сумарука І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей із твердої грошової суми на частку від доходу,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей із твердої грошової суми на частку від доходу.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що 06.05.2009 року вона вперше уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , який 04.11.2011 року був розірваний на підставі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області.
07.08.2013 року позивач та відповідач повторно зареєстрували шлюб за актовим записом № 3 у виконавчому комітеті Малорожинської сільської ради, Косівського району, Івано-Франківської області. Цей шлюб сторони розірвали 17.08.2018 року.
11.03.2022 року Косівським відділом ДРАЦС у Косівському районі Івано- Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повторно укладено шлюб про що здійснено актовий запис за № 45.
Через непорозуміння та неможливість спільного проживання сторони шлюб розірвали та спільно не проживають. Шлюб між позивачем та відповідачем востаннє розірвано за рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2024 року по справі № 347/702/24 (п. 7 додатків до позову).
У шлюбах із ОСОБА_2 у сторін народилося троє спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За останнім рішенням Косівською районного суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 року по справі № 347/2220/24 визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із матір'ю.
На даний час позивач проживає з трьома неповнолітніми дітьми окремо від їх батька.
Всі троє дітей проживають з позивачем за спільним зареєстрованим місцем проживання у АДРЕСА_1 .
За рішенням Косівською районною суду Івано-Франківської області від року по справі № 347/2323/18, із ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_5 стягуються аліменти у розмірі 1800 гривень щомісячно до його повноліття, а на утримання сина ОСОБА_6 - кошти в розмірі 1300 гривень щомісячно до його повноліття.
Позивач стверджує, що аліменти на утримання найменшої дитини ОСОБА_7 не призначалися, примусово не стягуються та батьком дитини не сплачуються. Достатньої і належної участі у вихованні та матеріальному утриманні дітей батько участі не бере.
Оскільки батько систематично та стабільно у належній мірі добровільно не утримує найменшу дитину ОСОБА_8 , є необхідність у встановленні та стягненні аліментів на утримання наймолодшої за віком дитини.
В той же час є потреба у зміні способу стягнення аліментів на утримання інших двох неповнолітніх дітей.
Позивач стверджує, що з 29.01.2019 року істотно змінилися обставини та матеріальні потреби дітей, зросли законодавчо визначені прожиткові мінімуми на дітей відповідного віку. Матеріальне становище платника аліментів покращилося, а у ОСОБА_4 зросли потреби на утримання дітей.
ОСОБА_9 на товари та послуги постійно зростають як і потреби дітей. Належний рівень утримання трьох дітей я одна забезпечити не н змозі, оскільки діти потребують догляду і матеріального утримання, а позивач офіційно не працює.
Натомість, відповідач, проживаючи окремо, не бере відповідної участі у матеріальному утриманні їхніх спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Позивач здійснює основні матеріальні витрати на лікарські засоби у разі нездужання дітей, оплату за гуртки та витрати навчання. Також несе значні матеріальні витрати на придбання одягу, продуктів харчування, бере участь в оплаті комунальних послуг, проведенні дозвілля і відпочинку, забезпечую інші потреби дітей.
Син ОСОБА_5 перейшов до 10 класу, а син ОСОБА_6 , - до 5 класу Косівського ліцею № І імені Ярослава Мудрого Косівської міської ради, Косівського району, Івано-Франківської області. ОСОБА_7 відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Горобинка» Косівської міської рази.
Навчальний та виховний процес дітей потребує додаткових витрат, оплат за навчання, одяг, гуртки, відпочинок, дозвілля, харчування, тощо.
Позивачу відомо, що відповідач заробляє значні кошти, займається підприємницькою діяльністю. Він здійснював будівництво будівель та споруд у присілку Центр, що у с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області. Володіє і користується кількома транспортними засобами, окремі з яких оформив на родичів, батька похилого віку. Він є фізичною особою-підприємцем та видом діяльності вантажні перевезення та у його користуванні зареєстровані транспортні засоби.
Із 18.03.2023 року відповідач став бенефіціаром, засновником, власником та одночасно директором ТОВ «Сентранс» за кодом СДРПОУ 45388138. Основним видом діяльності ТОВ є перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями, міжнародні перевезення вантажними автомобілями. Задекларований дохід ТОВ із 2023 року суттєво змінився і збільшився у 2024 році із 69100 грн. до 6 667 600 грн.
Таким чином, позивач стверджує, що існують законні підстави для зміни способу стягнення аліментів на інших двох дітей із твердої грошової суми, оскільки стягнення аліментів у частці від доходів платника аліментів слугуватиме найкращим інтересам дітей.
У зв'язку з вище наведеним, позивач просила змінити спосіб стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , присудженого за рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29.01.2019 року по справі № 347/2323/18 у твердій грошовій сумі на спосіб стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Окрім того ОСОБА_4 просила стягувати із відповідача на її користь, аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі половини (1/2) частки з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення із часу звернення із позовною заявою до суду. Також, позивач просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.
Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі (а.с. 56).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив (а.с. 54).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 15.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено справу до судового розгляду.
Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/1767/25 відповідача ОСОБА_2 (а.с. 50).
Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з копією паспорту громадянина України у вигляді айді картки, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , у с. Річка, Косівського району Івано-Франківської області (а.с.8).
Відповідно до копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 22.03.2024року, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 - а їх батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_13 (а.с.9-11).
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 розірвано (а.с.12).
Згідно рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2019 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі - 1800 грн. щомісячно, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі - 1300 грн щомісячно, до досягнення ними повноліття.
Рішенням Косівського районного суду від 25.06.2025 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.14-17).
Відповідно до рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 року, визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , року народження. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_9 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2020 року ухвалено стягувати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , по 1200 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття, a також на утримання дружини ОСОБА_13 , в розмірі - 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьох років (а.с.24-25).
Згідно даних із ресурсу «Опендатабот» щодо виду діяльності, бенефеціара, власника, директора ОСОБА_2 та задекларованих доходів ТОВ «Сентранс», ОСОБА_2 веде свою діяльність як фізична особа-підприємець (а.с.26-34).
Відповідно до витягів з реєстру Косівської територіальної громади, ОСОБА_4 та її діти - ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 зареєстровані та проживають з адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35-38).
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 проживає разом з трьома неповнолітніми дітьми за вище вказаною адресою: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 (а.с. 39).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов'язку щодо утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , та наміром позивача змінити розмір аліментів, шляхом зміни способу стягнення аліментів на неповнолітніх ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 .
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі Закон № 2402-III) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Так, утримання дитини до досягнення нею повноліття є обов'язком батьків (стаття 51 Конституції України).
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як передбачено ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2563 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 гривень.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 .
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що у сторін за час спільного проживання народилося троє спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Всі троє дітей проживають з матір'ю - ОСОБА_4 та знаходяться на повному її утриманні.
За рішенням Косівською районною суду Івано-Франківської області від 29.01.2019 року по справі № 347/2323/18, із ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_5 стягуються аліменти у розмірі 1800 гривень щомісячно до його повноліття, а на утримання сина ОСОБА_6 - кошти в розмірі 1300 гривень щомісячно до його повноліття.
Позов про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , позивач не заявляла.
Суд зазначає, що обов'язок щодо утримання та виховання своїх дітей покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов'язані їх утримувати до досягнення ними повноліття.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Крім того, суд звертає увагу про відсутність будь-яких фактичних даних, які б свідчили про непрацездатність відповідача або його незадовільний стан здоров'я, чи наявність інших утриманців, а, відтак, давали б суду підстави вважати, що відповідач не зможе сплачувати аліменти у визначеній позивачкою частці від свого заробітку (доходу).
Суд позбавлений можливості надати оцінку аргументам відповідача, оскільки такі ним не наведені, а сам відповідач в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, відсутність добровільного вирішення сторонами питання участі батька в утриманні дітей, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживають діти.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду і пов'язує таку заміну із способом їх присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на наявність імперативного дозволу змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст. 183, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у певній твердій грошовій сумі на аліменти у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки).
Як встановлено судом вище на підставі рішення Косівською районного суду Івано-Франківської області від 29.01.2019 року по справі № 347/2323/18, із ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_5 стягуються аліменти у розмірі 1800 гривень щомісячно до його повноліття, а на утримання сина ОСОБА_6 - кошти в розмірі 1300 гривень щомісячно до його повноліття.
Позивач покликаючись на необхідність зміни розміру аліментів, що стягуються на двох дітей, шляхом зміни способу стягнення аліментів з твердої частки, на частку від доходів, просила змінити спосіб стягнення аліментів на дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги необхідність створення для дітей такого рівня життя, який був би достатнім для їхнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, суд вважає, що в цій частині позов також слід задовольнити та змінити спосіб стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі половини (1/2) частки з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Щодо початку строку стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Тому стягнення аліментів на ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід розпочати з дня коли позивач звернулась із позовом до суду - з 26 серпня 2025 року.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року стягнення та виплата аліментів в новому розмірі, а так само припинення їх стягнення, здійснюється виключно з дня набрання законної сили рішенням суду.
Стягнення аліментів на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в новому розмірі розпочати з часу набрання рішенням законної сили.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір від 19 серпня 2025 року про надання правничої допомоги (а.с.42), квитанція прихідного касового ордеру від 26.08.2025 року на суму 8 000 грн (а.с.43), акт виконання робіт та надання правничих послуг за договором (а.с.44)
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову 2 422, 40 гривень (по 1211, 20 грн. за дві позовні вимоги, а саме про стягнення аліментів, та про зміну способу стягнення аліментів).
На підставі ст. 180-182, 190, 191 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей із твердої грошової суми на частку від доходу - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухваленого рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29.01.2019 року по справі № 347/2323/18 у твердій грошовій сумі на спосіб стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі половини (1/2) частки з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Стягнення аліментів на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід розпочати з дня коли позивач звернулась із позовом до суду - з 26 серпня 2025 року.
Стягнення аліментів на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в новому розмірі розпочати з часу набрання рішенням законної сили.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в сумі платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
З часу набрання рішенням законної сили припинити стягнення аліментів по виконавчому листу №347/2323/18.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), в дохід держави судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 (сорок) копійок на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Суддя Ю. С. Кіцула