Справа № 347/1157/25
Провадження № 1-кп/347/291/25
"21" жовтня 2025 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024092780000254 від 22.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, депутатом не являється, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-помічника гранатометника відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовому званні «солдат», раніше судимого вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2024р. за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн.,
- обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
ОСОБА_5 вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_5 , 13.02.2023 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
Відповідно до наказу Командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) №67-РС від 24.02.2024 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно Указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 14.07.2024 не з'явився вчасно до розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) із лікувального закладу - військової частини НОМЕР_1 поліклініки (з денним стаціонаром) та незаконно перебував за межами частини у період часу з 14.07.2024 по 22.11.2024, проводячи службовий час на власний розсуд не пов'язуючи його з проходженням військової служби.
22.11.2024 солдат ОСОБА_5 , доставлений службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 до П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Івано - Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому визнав повністю і підтвердив всі обставини, що викладені в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження. У вчиненному щиро розкаюється та просить суворо не карати.
Також заявив, що фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною та не заперечує щодо розгляду справи, згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз'яснено учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.
Враховуючи вищенаведене та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_5 в нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану доведена повністю, а його дії кваліфіковано правильно за ч.5 ст.407 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказаних в ст.67 КК України судом не встановлено.
Суд при призначенні ОСОБА_5 покарання також враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину та особу винного, який являється особою раніше неодноразово судимою.
В силу вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
А тому, покарання ОСОБА_5 слід призначити у виді позбавлення волі у межах санкції ч.5 ст. 407 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.
Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 засуджений вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2024 року за ч. 1ст. 309КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 7000,00 грн., який на дату постановлення даного вироку не оплачений.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5ст. 407 КК України, за яке ОСОБА_5 на даний час притягається до кримінальної відповідальності, вчинене у період часу з 14.07.2024р. по 22.11.2024р., тобто до ухвалення вироку Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2024 року.
Відповідно до ч. 4ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначені їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно (ч. 3 ст. 72 КК України).
Таким чином, на підставі ч. 4ст. 70 КК України, з урахуванням ч. 3ст. 72 КК України, покарання, призначене за вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2024 року у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. слід виконувати самостійно.
Ухвалою Косівського районного суду від 29.04.2025р. щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Процесуальні витрати в справі та речові докази відсутні.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 100, 124, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'ять років) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 29.04.2025року, тобто з часу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, з урахуванням ч.3 ст. 72 КК України, покарання, призначене за вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2024 року у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень - виконувати самостійно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України. Копію вироку сторонам вручити негайно.
Суддя ОСОБА_1