Справа № 346/2697/23
Провадження № 2/346/80/25
20 жовтня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Третьякової І.В.,
з участю: секретаря Дутчак Х.В.
представника позивача Юркевич Х.М.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки,-
26.05.2023 позивач ОСОБА_3 звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказує, що зазначене будинковолодіння належить їй на праві власності на підставі договору дарування 1/2 частки житлового будинку від 26.08.2020 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. До укладення договору дарування власником 1/2 частини житлового будинку та господарських споруд за адресою АДРЕСА_1 був батько позивача ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 24.11.2011 року. Інша 1/2 частини житлового будинку та господарських будівель знаходиться у власності відповідача ОСОБА_1 . Позивач вказує, що через неприязні відносини, які склалися між співвласниками даного будинку, батько позивача ОСОБА_4 змушений був звернутися з позовом до Коломийського міськрайонного суду про поділ житлового будинку в натурі між його співвласниками. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16.08.2016 року в справі № 346/5596/15 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було поділено в натурі між його співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Вказує, що згідно даного рішення суду розподіл майна проведено по 1 (першому) варіанту розподілу з врахуванням порядку користування який склався між співвласниками. А саме виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перелічені приміщення в житловому будинку та частини господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Першому власнику 1/2 частини будинковолодіння ( ОСОБА_4 ) виділено приміщення на суму 240 484 грн., що становить 51,78% від загальної вартості будинковолодіння, а другому власнику 1/2 частини будинковолодіння ( ОСОБА_1 ) виділено приміщення на суму 223 940 грн., становить 48,22% від загальної вартості будинковолодіння. За перевищення реальної частки над ідеальною перший власник 1/2 частини будинковолодіння ( ОСОБА_4 ) повинен виплатити іншому власнику 1/2 частини будинковолодіння ( ОСОБА_1 ) компенсацію у розмірі перевищення частки над ідеальною (1,78%): 464424 х 1,78%/100% = 8267 грн. Позивач вказує, що дана компенсація була виплачена, однак без оформлення речового права на земельну ділянку виявилось неможливо зареєструвати право приватної на власності на виділену в натурі частину житлового будинку з присвоєнням їй окремого адресного номеру. Також зазначає, що оскільки відповідач не бажав приватизувати земельну ділянку під будинком, батько позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.08.2019 року справа № 346/4848/18 встановлено порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно до варіанту № 2 можливого порядку користування земельною ділянкою визначений висновком експертів за результатами земельно-технічної експертизи від 12 липня 2019 року № 3/1264/1265/19-28. Позивач зазначає, що цим рішенням суду було встановлено порядок користування не тільки земельною ділянкою яка є для обслуговування житлового будинку, а і земельною ділянкою для ведення садівництва. Вказує також, що після набрання рішенням суду законної сили ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не змогли приватизувати земельні ділянки, згідно встановленого порядку користування, оскільки розподіл житлового будинку все ще не був зареєстрованим. Тим не менше, як зазначає позивач, кожен співвласник будинку дотримувався порядку користування подвір'ям встановленим рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.08.2019 року справа № 346/4848/18. Зокрема зазначає, що було облаштовано два окремі заїзди до будинку. Також позивач вказує про те, що після набуття нею права власності на 1/2 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 , вони спільно з відповідачем вирішили оформити право власності на земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку, яка була виділена рішенням МВК № 396 від 21.11.1980 року. Зазначає, що позивачем та відповідачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вказану земельну ділянку, яка була затверджена рішенням шістнадцятої сесії Коломийської міської ради восьмого демократичного скликання за № 887-16/2021 від 24.06.2021 року. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що вказаним рішенням сесії було вирішено їй та відповідачу надати у спільну сумісну власність, земельну ділянку з кадастровим номером 2610600000:23:008:0137, загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка за рахунок земель міської ради). Зазначає, що надалі нею була здійснена державна реєстрація речових прав на вказану земельну ділянку, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач вказує, що вона має намір оформити належним чином право власності на виділену в натурі частину житлового будинку, на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 16.08.2016 року в справі № 346/5596/15, оскільки спільна часткова власність не дозволяє позивачу навіть провести реєстрацію місця проживання членів її сім'ї, без згоди відповідача. Крім того, зазначає про свій намір провести реконструкцію належної їй частини будинку.
Окремо позивач звертає увагу, що з метою добровільного поділу земельної ділянки кадастровий номер 2610600000:23:008:0137 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , на її замовлення, сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_5 було розроблено кадастровий план (пропозиції) по розподілу даної земельної ділянки, згідно з порядком користування земельною ділянкою, затвердженого рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.08.2019 року справа № 346/4848/18.
Стосовно підстав звернення з вказаним позовом до суду, позивач мотивує тим, що відповідач фактично з даним розподілом погоджується, проте не хоче оформлювати розподіл вказаної земельної ділянки в добровільному порядку, відмовившись іти до нотаріуса та оформити договір поділу земельної ділянки.
Просить поділити земельну ділянку кадастровий номер 2610600000:23:008:0137, площею 0,1000 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка), що за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до кадастрового плану (пропозиції) по розподілу земельної ділянки кадастровий номер 2610600000:23:008:0137, виділивши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у власність земельну ділянку площею 0, 0500 га, зображену на кадастровому плані (пропозиції) по розподілу земельної ділянки кадастровий номер 2610600000:23:008:0137 - червоним кольором. Судові витрати просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2023 року визначено головуючого суддю Беркещук Б.Б. та цивільна справа №346/2697/23 передана судді.
Ухвалою суду від 30.05.2023 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.07.2023 року. Роз'яснено відповідачу його право на подачу відзиву.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
22.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про виділення частки земельної ділянки в натурі.
Ухвалою суду від 13.03.2024 у прийнятті зустрічної позовної заяви відмовлено, зустрічну позовну заяву із доданими матеріалами повернуто ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 13.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2024 року.
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату від 14.04.2025 №01+-11/123/2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №346/2697/23 відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із тривалим перебуванням судді Беркещук Б.Б. на лікарняному та на підставі рішення зборів суддів Коломийського міськрайонного суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 року визначено головуючого суддю Третьякову І.В. та цивільна справа №346/2697/23 передана судді.
Ухвалою судді від 23.04.2025 року цивільна справа №346/2697/23 прийнята до провадження судді Третьякової І.В. та призначено судове засідання у справі на 27.05.2025 року.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи.
Представник позивача адвокат Юркевич Х.М., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові. Додатково просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20500 грн., які підтверджені документально, оскільки позивач була змушена звертатися за такою допомогою до адвоката, якою було витрачено час для складання позовної заяви, відвідування судових засідань, підготовка клопотань та заперечень на зустрічну позовну заяву, яку судом було залишено без розгляду і повернуто позивачу тощо.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти запропонованого позивачем варіанту розподілу земельної ділянки. Однак заперечив проти стягнення з нього понесені позивачем судові витрати, а саме витрати на правову допомогу. Вважає їх завищеними та не спів мірними з даною справою. Просив врахувати, що він на утримані має двох неповнолітніх дітей, являється пенсіонером по інвалідності ІІІ група.
Представник відповідача адвокат Голіней Л.Д. в судовому засіданні позовні вимоги щодо поділу земельної ділянки визнала. Щодо витрат на правничу допомогу, просила їх розмір зменшити до 2000 гривень.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.11.1992 року вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Як вбачається з рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2016 року у справі №346/5596/15-ц, яке набрало законної сили 27.08.2016 року, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками суд задовольнив частково та вирішив розподіл майна провести по 1 (першому) варіанту розподілу з врахуванням порядку користування, який склався між співвласниками. Суд вирішив виділити першому власнику частини будинковолодіння, ОСОБА_4 , перелічені приміщення в житловому будинку на загальну площу 80,5 кв.м. та суму 159 479 грн., а також господарські будівлі та споруди на суму 81 005 грн., загальною вартістю 240 484 грн., що становить 51,78% від загальної вартості будинковолодіння. У свою чергу суд вирішив виділити другому власнику частини будинковолодіння, ОСОБА_1 , перелічені приміщення в житловому будинку на загальну площу 78,8 кв.м. та суму 156 687 грн., а також господарські будівлі та споруди на суму 67 253 грн., загальною вартістю 223 940 грн., що становить 48,22% від загальної вартості будинковолодіння. За перевищення реальної частки над ідеальною перший власник 1/2 частини будинковолодіння ( ОСОБА_4 ) повинен виплатити іншому власнику 1/2 частини будинковолодіння ( ОСОБА_1 ) компенсацію у розмірі перевищення частки над ідеальною (1,78%): 464424 х 1,78%/100% = 8267 грн.
Відповідно до рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2019 року у справі №346/4848/18, яке набрало законної сили 30.09.2019 року, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою суд задовольнив частково та встановив порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно до варіанту № 2 можливого порядку користування земельною ділянкою визначений висновком експертів за результатами земельно-технічної експертизи від 12 липня 2019 року № 3/1264/1265/19-28.
Згідно договору дарування (однієї другої) частки житлового будинку від 26.08.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Базюк Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №1793, вбачається, що він був укладений між дарувальником ОСОБА_4 та його дочкою обдаровуваною ОСОБА_3 . Відповідно до даного договору, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Мануляк І.В., 24.11.2011 року за реєстровим номером №2599, належала на праві особистої приватної власності 1/2 (одна друга) частка житлового будинку номер АДРЕСА_1 . Дану 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з відповідною належною часткою господарських будівель та споруд дарувальник ОСОБА_4 даним договором від 26.08.2020 року безоплатно передав у власність своєї дочки обдаровуваної ОСОБА_3 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №221627384 від 26.08.2020 року встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування належить на праві приватної спільної часткової власності частка житлового будинку з належними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії витягу з рішення Коломийської міської ради Восьмого демократичного скликання шістнадцятої сесії від 24.06.2021 року №887-16/2021 «Про надання земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» , затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 2610600000:23:008:0137) загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель міської ради
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №271972702 від 26.08.2021 року встановлено, що ОСОБА_3 на підставі витягу із рішення органу місцевого самоврядування серія та номер 887-16/2021 від 24.06.2021 року виданого Коломийською міською радою, на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 2610600000:23:008:0137 площею 0,1 га.
Відповідно до кадастрового плану (пропозиції) по розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:23:008:0137 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальної площі 0,1000 га, за адресою АДРЕСА_1 розробленого сертифікованим інженером-землевпорядником ФОПом ОСОБА_5 , за участю заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , відповідно до пропозиції по розподілу згідно рішення Коломийського міськрайонного суду №346/4848/19 від 30.08.2019 року з якого вбачається, що останнім було розроблено кадастровий план (пропозиції) по розподілу вказаної земельної ділянки. Так, на даному плані міститься схематичний поділ земельної ділянки з виділенням ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0500 га позначеної червоним кольором та ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,0500 га (0,0155га + 0,0345га) позначеної косими лініями.
Згідно витягу №НВ-2600318582023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, позивачем ОСОБА_3 належним чином підтверджено вартість об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно вимог ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.1 ст.368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.369 Цивільного кодексу України , співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.370 Цивільного кодексу Україн и, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, яка закріплює, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Положеннями статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Підставою для державної реєстрації прав є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Враховуючи Постанову Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», пункт 21 якої закріплює, що коли до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Згідно п.п. «е» п.18 вищевказаної Постанови, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України , право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України , земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України , суб'єктами права власності на землю є зокрема громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.
Відповідно до п. «ґ» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України , громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.
Відповідно до ст. 89 Земельного кодексу України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема : співвласників жилого будинку . Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом . Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно з частиною третьою статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за результатом системного аналізу усіх зазначених норм матеріального права, які були чинними на час зазначених правовідносин та на момент переходу права власності на будинковолодіння, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з визначеними частками право власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток у будинковолодінні.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-1726цс16.
Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.
За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) вказала, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об'єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.
Отже, судом встановлено, що сторони є співвласниками ( по частині) житлового будинку АДРЕСА_1 . Земельна ділянка з кадастровим номером 2610600000:23:008:0137 загальною площею 0,1000 га за цією ж адресою належить їм на праві сумісної власності, і їх ідеальні частки складають по 1/2 частині. Між сторонами склався певний порядок користування даною земельною ділянкою, встановлений рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.08.2019 року. Сторони погоджуються з розподілом вказаної земельної ділянки відповідно до варіанту наведеному в кадастровому плані (пропозиції) по розподілу земельної ділянки. А тому позовні вимоги щодо поділу спірної земельної ділянки, ,підлягають задоволенню та сторонам, які співвласникам земельної ділянки, виходячи з рівності часток співвласників,підлягає виділу у власність по 1/2 частки спірної земельної ділянки, відповідно до варіанту розподілу наведеному в кадастровому плані (пропозиції) по розподілу земельної ділянки.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України визначено розподіл судових витрат між сторонами та передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За результатами розгляду даної цивільної справи позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 20 500 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги надано копію договору про надання правової допомоги №45-05/23 від 25.05.2023 року, копію додаткової угоди №1 від 14.11.2024 до договору про надання правової допомоги №45-05/23 від 25.05.2023 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.11.2024 року, фіскальний чек від 14.11.2024 року на суму 20 500 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на імя Юркевич Х.М.
Враховуючи визначені ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, а також враховуючи принцип співмірності та розумності, заперечення відповідача проти стягнення з нього вказаної суми та клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2000 гривень, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Згідно п.п.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підтвердження факту сплати судового збору за звернення до суду з вказаною позовною заявою позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору .
Отже, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 1 120 грн. 19 коп.
На підставі наведеного ст.ст. 15, 16, 183, 317, 321, 328, 355, 356, 358, 364, 368-370 Цивільного кодексу України, ст. 78-81,86,89 120 Земельного кодексу України, п.21, п.п. «е» п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141,247 ч.2, 258 - 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки задовольнити.
Здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:23:008:0137, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до кадастрового плану (пропозиції) по розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:23:008:0137, виділивши:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у власність 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:23:008:0137, площею 0,0500 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зображена червоним кольором у кадастровому плані (пропозиції) по розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:23:008:0137,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , у власність 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:23:008:0137, площею 0,0500 га (0,0155 га та 0,345 га), цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зображена косими лініями у кадастровому плані (пропозиції) по розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:23:008:0137.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору в розмірі 1 120 (одна тисяча сто двадцять) гривень 19 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Третьякова І. В.