Справа № 344/13085/25
Провадження № 2/344/4495/25
14 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить : поновити строк на подання позову, стягнути з відповідача у користь позивача : заборгованість за договором № 200496743 від 06.04.2016 у загальному розмірі 47411,47 грн., яка складається з: суми заборгованості - 30262,54 грн., суми інфляційних втрат - 14422,81 грн., суми 3% річних - 2726,12 грн.
В обґрунтування позову, зокрема зазначено, що 06.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 , далі - відповідач, укладено угоду № 200496743 щодо кредитування. А саме Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12798,9 грн., з встановленим строком користування з 06.04.2016 по 06.10.2017, а відповідач зобов'язалася повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 позивачем набуто права вимоги за вказаним кредитним договором.
Приналежність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі № 910/11298/16 Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03.09.2020 замінено на правонаступника - ТОВ «Діджи Фінанс») до ТОВ «ФК «Плеяда» , ТОВ «ФК «Фагор» , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО); Національного банку України (далі - НБУ), про застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».
Постановою від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 визначено зокрема: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».
Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020р. не були передані ТОВ «Діджи Фінанс» Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс» (копії документів додаються). Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об'єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові просив про розгляд справи без участі.
Відповідач та її представник - адвокат Халус М.М. заперечили відносно задоволення позовних вимог. Зокрема, вказали, що будь-якої заборгованості за кредитним договором не існує, така погашена. Разом з тим, просили застосувати строк позовної давності.
Вислухавши пояснення сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та доказам, суд дійшов наступного висновку :
06.04.2026 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено угоду № 200496743 щодо кредитування шляхом підписання заяви-анкети, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, графіка платежів, заяви про відкриття рахунку. Позичальник отримала кредит у розмірі 12 798,90 грн. строком на 548 днів ( період з 06.04.2016 по 06.10.2017 зі сплатою щомісячних платежів на суму 802 грн, 0,0001 % річних.
20 липня 2020 року ТзОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7_БМ, укладеному за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 ТзОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно з довідкою від 14.07.2017, наданої ОСОБА_1 , вбачається, що ТОВ «ФК «Фагор» повідомлено таку, що станом на 14.07.2017 ТОВ «ФК «Фагор» є єдиним законним кредитором за кредитом № 200496743 від 06.04.2016, наданим ПАТ «Банк Михайлівський», а заборгованість за таким повністю погашена та договір закрито.
ОСОБА_1 , діючи в добросовісний спосіб, як боржник за кредитним договором, сплатив наявну заборгованість, що стало підставою для закриття кредитного договору як виконаного.
Станом на час здійснення погашення боржником кредитної заборгованості укладені договори факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року та № 1 від 20 травня 2016 року, за яким відповідно до ст. 512 ЦК України до ТОВ «ФК «Фагор» перейшло право вимоги, про що боржник був належним чином повідомлений. На виконання своїх зобов'язань він сплатив ТОВ «ФК «Фагор» як новому кредитору заборгованість по кредитному договору №200496743 в повному обсязі.
Судові спори, пов'язані з розглядом позову ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «ФК «Плеяда» та ТзОВ «ФК «Фагор» про застосування наслідків нікчемності договорів факторингу, результатом яких стало рішення про зобов'язання ТОВ «ФК» Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договорів факторингу, не може вважатись правовою підставою для повторного покладення на відповідача обов'язку по сплаті кредитної заборгованості.
Станом на 20 травня 2016 року - 6 серпня 2019 року ТОВ «ФК «Фагор» було єдиним новим кредитором за укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 договором. Відповідачем правомірно сплачено новому кредитору кошти в рахунок заборгованості.
На час виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань в 2016-2017 році, ТОВ «Діджи Фінанс» ще не набуло прав вимоги за цим договором, а подальше визнання відповідача єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», не може нівелювати факту виконання відповідачем свого обов'язку, як позичальника, та слугувати підставою для повторного стягнення з нього вже сплаченої кредитної заборгованості.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання відповідачем виконані.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1056-1 цього Кодексу розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 статті 78 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Позивачем не доведено факт наявності у відповідача заборгованості, яка ним була погашена. Відтак у позові слід відмовити.
Питання застосування строку позовної давності, суд не вирішує, так як у позові відмовлено через безпідставність позовних вимог.
Разом з тим, у врахуванням ст. 141 ЦПК України, так як у позові відмовлено судові витрати, позивачу не відшкодовуються.
На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст 20.10.2025.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.