Справа № 344/13517/25
Провадження № 2/344/4661/25
20 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Домбровської Г.В.,
секретаря судового засідання Катрич М.-Т.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (надалі - також «Позивач», «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - також «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором №6507880 від 16.02.2022 року у розмірі 14550,00 грн. та за кредитним договором №2800000677-191813 від 03.02.2022 року у розмірі 4792,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 16.02.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, Відповідач) укладено Договір №6507880 (далі - «Договір №6507880»), відповідно до умов якого сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн., проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду (26 днів): 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; протягом поточного періоду (60 днів): 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Кредит надавався строком на 86 днів з 16.02.2022 року по 13.05.2025 року. Кредитний договір №6507880 від 16.02.2022 року підписано електронним підписом позичальника.
03.02.2022 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір №2800000677-191813, відповідно до умов якого позичальник ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 3500,00 грн. Дата повернення кредиту - 23.02.2022 року включно, термін користування 20 діб, плата за кожен день користування - 1,95 %. Кредитний договір №2800000677-191813 від 03.02.2022 року підписано електронним підписом позичальника.
Позикодавці ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» зі своєї сторони належним чином виконали свої зобов'язання за договорами, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку передбаченому умовами договору. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором настав, але Відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
25.07.2024 року було укладено договір факторингу №25-07/24, відповідно до яких ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором №6507880.
07.03.2023 укладено договір №07/03/23, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2800000677-191813. 18.02.2025 укладено договір №18-02/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2800000677-191813.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» посилається на те, що Позивача наділено правом вимоги до Відповідача за договором №6507880 та за договором №2800000677-191813.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами Відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у Відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом №6507880 від 16.02.2022 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 14550,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2650,00 грн. та заборгованість за комісіями - 1900,00 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом №2800000677-191813 від 03.02.2022 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 4792,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1292,00 грн.
Враховуючи наведене просить суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від Відповідача не надходило.
Крім того, повідомлення Відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Оскільки Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
16.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви останнього було укладено договір про споживчий кредит №6507880.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №6507880 від 16.02.2022 року, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН» шляхом введення одноразового ідентифікатора J21007, який направлений на мобільний телефон НОМЕР_1 .
Згідно з п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Пунктом 1.2. договору визначено, що розмір кредиту становить 10000,00 грн.
Згідно з п. 1.3. договору кредит надається строком на 86 днів з 16.02.2022 (строк кредитування) і складається з пільгового та поточного періодів.
Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 13.05.2022.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 48400,00 грн. (п. 1.5 договору).
Комісія за надання кредиту: 1900,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1 договору).
Відповідно до п.п. 1.5.2., 1.6 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 6500.00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 30000.00 грн., які нараховуються за ставкою 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_2 .
Згідно з п. 4.2. договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.
До позовної заяви також долучено паспорт споживчого кредиту та графік платежів, які є додатками до договору №6507880 від 16.02.2022 року.
ТОВ «Мілоан» 16.02.2022 року перерахувало Відповідачу на виконання умов договору №6507880 кошти в розмірі 10000,00 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 16.06.2025 року №11853.
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №6507880 нарахування процентів здійснювалося за період з 16.02.2022 року по 13.05.2022 року.
Згідно з розрахунками заборгованості у Відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №6507880 від 16.02.2022 року у розмірі 14550,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2650,00 грн. та заборгованість за комісіями - 1900,00 грн.
25.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №25-07/24, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором №6507880 від 16.02.2022 року.
03.02.2022 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2800000677-191813, який підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором F7Z6WCGV, який був надісланий на фінансовий номер телефону відповідача 0503387425.
За цим договором Товариство приймає на себе зобов'язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.
Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 3500,00 грн. Строк користування кредитними коштами складає 20 (днів) та починається з 03.02.2022 та закінчується 23.02.2022 (включно) (п.п.2.1-2.3. Договору).
Відповідно до п.п. 2.5. Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору. Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п.2.3 цього Договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок Товариства.
Згідно із п.9.13 Договору за користування, наданими за цим Договором, грошовими коштами у строк, передбачений п.п.2.3. цього Договору, встановлюється процентна ставка у розмірі 702% річних (або 1,95 % за 1 (один) день користування грошовими коштами).
Також в пункті 10 «Реквізити сторін» вказано номер банківського рахунку Відповідача: НОМЕР_3 .
На підтвердження перерахування кредитних коштів Позивачем надано інформаційну довідку від ТОВ «Platon», в якій вказано, що 03.02.2022 року було успішно перераховано кошти через платіжний сервіс «Platon» на платіжну картку НОМЕР_4 у сумі 3500,00 гривень.
Посилаючись на те, що Відповідач ОСОБА_1 не виконує своїх зобов'язань за вказаними вище кредитними договорами, Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що первісні кредитори свої зобов'язання за кредитним договором №6507880 від 16.02.2022 року та за договором позики №2800000677-191813 від 03.02.2022 року виконали в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договорів, що не спростовано в ході розгляду справи.
Разом з тим Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.
Докази, які б спростовували вищевказану обставину - в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
З матеріалів справи встановлено, що договори факторингу, на підставі яких Позивач набув право вимоги до Відповідача, укладені у відповідності до вимог закону, містять всі істотні умови. Доказів визнання вказаних договорів недійсними, неукладеними, чи їх розірвання до матеріалів справи не надано.
Враховуючи те, що ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», як первісні кредитори, свої зобов'язання за кредитними договорами перед Відповідачем виконали у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого суд не встановив, а Відповідач не надав, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», Суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення:
тіла кредиту у розмірі 10 000,00 грн. та комісії за його надання в сумі 1900,00 грн. за кредитним договором №6507880 від 16.02.2022 року
тіла кредиту 3500,00 грн. за кредитним договором №2800000677-191813 від 03.02.2022 року.
Щодо стягнення відсотків за договором Суд зазначає наступне.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Позивач, заявляючи вимоги до ОСОБА_1 , просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за кредитними договорами.
Кредитний договір №6507880 від 16.02.2022 року укладений 16.02.2022 року строком на 86 днів, тобто до 13.05.2022 року.
Отже, позикодавцем нараховано відсотки в межах строку кредитування, тобто за період з 16.02.2022 року по 13.05.2022 року в сумі 2650,00 грн.
Договір позики №2800000677-191813 від 03.02.2022 року укладено строком на 20 днів, до 23.02.2022 року включно.
Отже, суму відсотків у розмірі 1292,00 грн. за період з 03.02.2022 року по 23.02.2022 року розраховано Позивачем правильно та відповідно до умов договору та вимог закону.
Таким чином, суми відсотків за Кредитним договором №6507880 від 16.02.2022 року в розмірі 2650,00 грн. та за договором позики №2800000677-191813 від 03.02.2022 року у розмірі 1292,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з Відповідача заборгованості:
за Кредитним договором №6507880 від 16.02.2022 року в загальному розмірі 14550,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2650,00 грн. та заборгованість за комісіями - 1900,00 грн.:
За договором позики №2800000677-191813 від 03.02.2022 року в загальному розмірі 4792,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1292,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційну розміру задоволених позовних вимог
А тому з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 2422,40 грн. сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з вимогами ч.5, 6ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність'визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно дост.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником Позивача надано відповідні документи.
Таким чином, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, ціну позову, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 5000,00 грн. є співмірними по відношенню до обставин справи, а тому з відповідача у користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 207, 512, 514, 525, 526, 610, 612, 628, 639, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», керуючись ст.ст. 12, 137, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість:
за Кредитним договором №6507880 від 16.02.2022 року в сумі 14 550,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2 650,00 грн. та заборгованість за комісіями - 1 900,00 грн.;
за Договором позики №2800000677-191813 від 03.02.2022 року в сумі 4 792,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3 500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1 292,00 грн.
Всього за двома договорами 19 342,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.